Країна

Алжир

557 тварин

Алжир, офіційно Алжи́рська Наро́дна Демократи́чна Респу́бліка — держава на північному заході Африки.

Північна частина Алжиру лежить в субтропічному кліматичному поясі, решта країни — в тропічному. Клімат сухий і напівсухий, м'який; волога зима та сухе, спекотне літо y прибережних районах. Не така волога зима на високих плоскогір'ях. Влітку трапляється сіроко (гарячий вітер, змішаний з пилом і піском). На решті території жаркий, напівпустельний і пустельний.

Температури скрізь вельми високі, причому коливання між середніми місячними і крайніми ростуть на південь у міру посилення континентальності клімату. Середні температури найтеплішого місяця (липень і серпень) в Алжирі (на узбережжі) — 25,3 °C, найхолоднішого (січень) — 11,9 °C; а в Біскрі (гори) — 31,9 °C і 10,6 °C, відповідно; в Ін-Саласі (пустеля) — 36,5 °C і 12,2 °C, відповідно. Найвищі температури для узбережжя — 34 °C, для пустелі — 50 °C; найнижчі — +4 °C і -1 °C, відповідно. Амплітуда добових коливань температур в пустелі — до 30°С (влітку вдень вище 40°С, вночі 20°С, взимку вдень 20°С, вночі до 0 °C і нижче).

Річна кількість опадів у прибережних районах від 500 до 1000 мм (опади переважно в зимовий період), в ін. місцях — не більше 200 мм (здебільшого навесні, коли тут легше утворюються місцеві висхідні потоки). На плато, в Сахарі та в горах взимку буває випадає сніг і тримається до 20 діб (у горах).

Річок з постійною течією мало, річки течуть з гір, вони несудноплавні, але придатні для штучного зрошення та спорудження ГЕС на них. Найдовша річка країни — Шеліф (700 км). Дуже багато тимчасових потоків — ваді: Ель-Гамман, Суммам, Ель-Кебір. Річки північних схилів Атласу середземноморського типу з переважанням дощового живлення; витрати води від 0-2 м³/с влітку до 1000 м³/с під час повеней.

У розлогій приатлаській улоговині на північ від Сахари багато пересихаючих солоних озер — шотів (Шот-Мельгір). Багато їх і в міжгірській улоговині Атласу (Шот-еш-Шергі, Шот-ель-Ходна, Захрез-Шергі, Захрез-Гарбі).

Запас води, що використовуються артезіанськими свердловинами в Сахарі, досить значний. Найбільші оазиси: Тідікельт, Туггурт, Ель-Голеа.

Переважають коричневі ґрунти, солончаки. У гірських районах Тель-Атласу лісові буроземи, в інших гірських районах лісові світло-бурі й червоно-бурі ґрунти субтропічних регіонів; на рівнинних ділянках — пустельні ґрунти. Ґрунти між горами Атлас і пустелею Сахара мають високий вміст солей, рівень ґрунтових вод високий.

На узбережжі рослинність середземноморського типу, здебільшого культурна, на більш зволожених схилах гір — ліси з коркового (Quércus súber) на висотах 1000—1200 м і вічнозеленого дуба, алеппської сосни (Pinus halepensis) на висотах 1200—1500 м. Вище 1500 м — зарості ялівцю й туї (Thuja). В інших частинах Алжиру — напівпустельні й пустельні формації.

Дика середземноморська рослинність представлена формаціями маквісу на висотах до 800—1000 м: ксерофітні, вічнозелені, колючі чагарники, що складаються з диких маслин (Olea), філліреї (Phillyrea), ладанніку (Cístus), фісташки (Pistacia lentiscus), деревовидного вересу (Érica arbórea), ююби (Zyzyphus lotus), карликової пальми (Chamaerops humilis).

Вологі западини і нижні частини схилів гір поросли лісами з коркового дуба, тополь, ільмів, вільхи, тамарисків, барбарису. На висоті 800—1200 м ліси утворені кам'яним дубом (Quércus ílex), трохи вище ростуть лузітанський дуб (Quercus lusitanica) та ялівці (Juniperus). Алеппська сосна поширена від узбережжя до висоти 1300 м. Її часто супроводжує хвойне деревце сандарак (Callitris quadrivalvis). У найбільш високих частинах гірських масивів (понад 2000 м) збереглися невеликі ліси атласького кедра (Cedrus atlantica).

Між Атласькими горами і Сахарою на висотах 900—1300 м лежать Високі гірські плато, що носять характер напівпустелі з пануванням ковили-альфи, а в зниженнях панують зарості полину (Artemisia herba-alba) і солянок. Місцями на плато — гігантські зонтичні дерева ферули звичайної (Ferula communis) висотою до 3 м, карликова пальма, окремі фісташкові дерева і кущі тамарисків. Така ж рослинність характерна й для напівпустель Алжирської Сахари, а в справжніх пустелях (які подекуди трапляються у південній частині) рослинність є тільки по сухих руслах річок (ваді), в оазах, біля виходів ґрунтових вод.

У зоогеографічному відношенні Алжир відноситься до Середземноморської підобласті Голарктичної області. Тваринний світ Магрибу, до якого відноситься північ Алжиру, дуже схожий з тваринним світом Південної Європи, що пояснюється існуванням наприкінці третинного періоду суходолу між Африкою і Європою.

Більша частина території Алжиру зайнята сухими гірськими степами і напівпустелями, у фауні яких переважають степові і пустельні види тварин. У сухих степах і на околиці пустелі Сахари зустрічаються антилопа мендес (Addax nasomaculatus), рідкісна антилопа бубал (Alcelaphinae), звичайна газель (Gazella), лев (Panthera leo) винищений, вкрай рідкісний гепард (Acinonyx jubatus), пустельна рись каракал (Caracal), степова кішка (Felis silvestris lybica), кіт барханний (Felis margarita), лисиця фенек (Vulpes zerda), смугаста гієна (Hyaena hyaena). Багатий світ гризунів і комахоїдних: різні види зайців, тушканчиків і піщанок (Gerbillinae), північно-африканський стрибунець (Macroscelides rozeti). З птахів характерні дрохва (Otis tarda), хохітва (Tetrax tetrax), журавель степовий (Anthropoides virgo); на берегах озер можна зустріти фламінго (Phoenicopterus) і пеліканів (Pelecanus); страус (Struthio camelus) у межах Алжиру винищений. З ящірок зустрічаються: гекон середземноморський (Cyrtodactylus kotschyi), гекон стінний (Tarentola mauritanica), віялопалі (Ptyodactylus) та інші гекони, шипохвіст (Uromastyx), агама (Agamidae), сірий варан (Varanus griseus), халциди (Chalcides), аптечний сцинк (Scincus scincus), гребнепалі ящірки. Із змій — літорінх алжирський (Coluber algirus), піщаний полоз, отруйні ефа (Echis) і рогаті гадюки (Cerastes). Заходять деякі представники ефіопської фауни, наприклад, єгипетська кобра гайя (Naja haje).

Лісова фауна представлена тільки на північних схилах Тель-Атласу, вкритих субтропічними лісами: північно-африканський олень (Cervus elaphus barbarus), лань (Dama dama), свиня дика (Sus scrofa), алжирська лисиця (Vulpes pallida), шакал, леопард (Panthera pardus), в заростях на низовині очеретяний кіт (Felis chaus), генета (Genetta genetta), іхневмон (Mungos ichneumon), їжатець (Hystrix africaeaustralis), дикий кролик (Oryctolagus cuniculus), алжирський їжак (Atelerix algirus), інколи з'являються згадки про винищеного у 1870 році атласького ведмедя (Ursus arctos crowteri). Орнітофауна лісів представлена хижими і горобиними. З плазунів характерним для фауни є хамелеон (Chamaeleonidae). Земноводних видів мало.

Для безлісих гірських районів країни характерними є гривистий баран (Ammotragus lervia), макака лісовий (Macaca sylvanus), ягнятник (Gypaetus barbatus), гриф чорний (Aegypius monachus), сип білоголовий (Gyps fulvus), стерв'ятник (Neophron percnopterus) і кам'яна куріпка (Alectoris).

показувати менше

Алжир, офіційно Алжи́рська Наро́дна Демократи́чна Респу́бліка — держава на північному заході Африки.

Північна частина Алжиру лежить в субтропічному кліматичному поясі, решта країни — в тропічному. Клімат сухий і напівсухий, м'який; волога зима та сухе, спекотне літо y прибережних районах. Не така волога зима на високих плоскогір'ях. Влітку трапляється сіроко (гарячий вітер, змішаний з пилом і піском). На решті території жаркий, напівпустельний і пустельний.

Температури скрізь вельми високі, причому коливання між середніми місячними і крайніми ростуть на південь у міру посилення континентальності клімату. Середні температури найтеплішого місяця (липень і серпень) в Алжирі (на узбережжі) — 25,3 °C, найхолоднішого (січень) — 11,9 °C; а в Біскрі (гори) — 31,9 °C і 10,6 °C, відповідно; в Ін-Саласі (пустеля) — 36,5 °C і 12,2 °C, відповідно. Найвищі температури для узбережжя — 34 °C, для пустелі — 50 °C; найнижчі — +4 °C і -1 °C, відповідно. Амплітуда добових коливань температур в пустелі — до 30°С (влітку вдень вище 40°С, вночі 20°С, взимку вдень 20°С, вночі до 0 °C і нижче).

Річна кількість опадів у прибережних районах від 500 до 1000 мм (опади переважно в зимовий період), в ін. місцях — не більше 200 мм (здебільшого навесні, коли тут легше утворюються місцеві висхідні потоки). На плато, в Сахарі та в горах взимку буває випадає сніг і тримається до 20 діб (у горах).

Річок з постійною течією мало, річки течуть з гір, вони несудноплавні, але придатні для штучного зрошення та спорудження ГЕС на них. Найдовша річка країни — Шеліф (700 км). Дуже багато тимчасових потоків — ваді: Ель-Гамман, Суммам, Ель-Кебір. Річки північних схилів Атласу середземноморського типу з переважанням дощового живлення; витрати води від 0-2 м³/с влітку до 1000 м³/с під час повеней.

У розлогій приатлаській улоговині на північ від Сахари багато пересихаючих солоних озер — шотів (Шот-Мельгір). Багато їх і в міжгірській улоговині Атласу (Шот-еш-Шергі, Шот-ель-Ходна, Захрез-Шергі, Захрез-Гарбі).

Запас води, що використовуються артезіанськими свердловинами в Сахарі, досить значний. Найбільші оазиси: Тідікельт, Туггурт, Ель-Голеа.

Переважають коричневі ґрунти, солончаки. У гірських районах Тель-Атласу лісові буроземи, в інших гірських районах лісові світло-бурі й червоно-бурі ґрунти субтропічних регіонів; на рівнинних ділянках — пустельні ґрунти. Ґрунти між горами Атлас і пустелею Сахара мають високий вміст солей, рівень ґрунтових вод високий.

На узбережжі рослинність середземноморського типу, здебільшого культурна, на більш зволожених схилах гір — ліси з коркового (Quércus súber) на висотах 1000—1200 м і вічнозеленого дуба, алеппської сосни (Pinus halepensis) на висотах 1200—1500 м. Вище 1500 м — зарості ялівцю й туї (Thuja). В інших частинах Алжиру — напівпустельні й пустельні формації.

Дика середземноморська рослинність представлена формаціями маквісу на висотах до 800—1000 м: ксерофітні, вічнозелені, колючі чагарники, що складаються з диких маслин (Olea), філліреї (Phillyrea), ладанніку (Cístus), фісташки (Pistacia lentiscus), деревовидного вересу (Érica arbórea), ююби (Zyzyphus lotus), карликової пальми (Chamaerops humilis).

Вологі западини і нижні частини схилів гір поросли лісами з коркового дуба, тополь, ільмів, вільхи, тамарисків, барбарису. На висоті 800—1200 м ліси утворені кам'яним дубом (Quércus ílex), трохи вище ростуть лузітанський дуб (Quercus lusitanica) та ялівці (Juniperus). Алеппська сосна поширена від узбережжя до висоти 1300 м. Її часто супроводжує хвойне деревце сандарак (Callitris quadrivalvis). У найбільш високих частинах гірських масивів (понад 2000 м) збереглися невеликі ліси атласького кедра (Cedrus atlantica).

Між Атласькими горами і Сахарою на висотах 900—1300 м лежать Високі гірські плато, що носять характер напівпустелі з пануванням ковили-альфи, а в зниженнях панують зарості полину (Artemisia herba-alba) і солянок. Місцями на плато — гігантські зонтичні дерева ферули звичайної (Ferula communis) висотою до 3 м, карликова пальма, окремі фісташкові дерева і кущі тамарисків. Така ж рослинність характерна й для напівпустель Алжирської Сахари, а в справжніх пустелях (які подекуди трапляються у південній частині) рослинність є тільки по сухих руслах річок (ваді), в оазах, біля виходів ґрунтових вод.

У зоогеографічному відношенні Алжир відноситься до Середземноморської підобласті Голарктичної області. Тваринний світ Магрибу, до якого відноситься північ Алжиру, дуже схожий з тваринним світом Південної Європи, що пояснюється існуванням наприкінці третинного періоду суходолу між Африкою і Європою.

Більша частина території Алжиру зайнята сухими гірськими степами і напівпустелями, у фауні яких переважають степові і пустельні види тварин. У сухих степах і на околиці пустелі Сахари зустрічаються антилопа мендес (Addax nasomaculatus), рідкісна антилопа бубал (Alcelaphinae), звичайна газель (Gazella), лев (Panthera leo) винищений, вкрай рідкісний гепард (Acinonyx jubatus), пустельна рись каракал (Caracal), степова кішка (Felis silvestris lybica), кіт барханний (Felis margarita), лисиця фенек (Vulpes zerda), смугаста гієна (Hyaena hyaena). Багатий світ гризунів і комахоїдних: різні види зайців, тушканчиків і піщанок (Gerbillinae), північно-африканський стрибунець (Macroscelides rozeti). З птахів характерні дрохва (Otis tarda), хохітва (Tetrax tetrax), журавель степовий (Anthropoides virgo); на берегах озер можна зустріти фламінго (Phoenicopterus) і пеліканів (Pelecanus); страус (Struthio camelus) у межах Алжиру винищений. З ящірок зустрічаються: гекон середземноморський (Cyrtodactylus kotschyi), гекон стінний (Tarentola mauritanica), віялопалі (Ptyodactylus) та інші гекони, шипохвіст (Uromastyx), агама (Agamidae), сірий варан (Varanus griseus), халциди (Chalcides), аптечний сцинк (Scincus scincus), гребнепалі ящірки. Із змій — літорінх алжирський (Coluber algirus), піщаний полоз, отруйні ефа (Echis) і рогаті гадюки (Cerastes). Заходять деякі представники ефіопської фауни, наприклад, єгипетська кобра гайя (Naja haje).

Лісова фауна представлена тільки на північних схилах Тель-Атласу, вкритих субтропічними лісами: північно-африканський олень (Cervus elaphus barbarus), лань (Dama dama), свиня дика (Sus scrofa), алжирська лисиця (Vulpes pallida), шакал, леопард (Panthera pardus), в заростях на низовині очеретяний кіт (Felis chaus), генета (Genetta genetta), іхневмон (Mungos ichneumon), їжатець (Hystrix africaeaustralis), дикий кролик (Oryctolagus cuniculus), алжирський їжак (Atelerix algirus), інколи з'являються згадки про винищеного у 1870 році атласького ведмедя (Ursus arctos crowteri). Орнітофауна лісів представлена хижими і горобиними. З плазунів характерним для фауни є хамелеон (Chamaeleonidae). Земноводних видів мало.

Для безлісих гірських районів країни характерними є гривистий баран (Ammotragus lervia), макака лісовий (Macaca sylvanus), ягнятник (Gypaetus barbatus), гриф чорний (Aegypius monachus), сип білоголовий (Gyps fulvus), стерв'ятник (Neophron percnopterus) і кам'яна куріпка (Alectoris).

показувати менше