Анди
3 тварин
А́нди, А́ндські Кордильє́ри — найдовша і одна з найвищих гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр.
Ґрунтово-рослинний покрив Анд дуже різноманітний. Це обумовлено великими висотами гір та значною різницею у зволоженні західних і східних схилів. Висотна поясність в Андах яскраво виражена. Виділяють три висотні пояси — тьєрра кальєнте — (гаряча земля), тьєрра фріа (холодна земля) і тьєрра еляда (льодова земля).
У Карибських Андах, на території Венесуели, ростуть листопадні (на час зимової посухи) ліси і чагарники на гірських червоних ґрунтах. Нижні частини навітряних схилів від Північно-західних Анд та Центральних Анд покриті гірськими вологими екваторіальними і тропічними лісами на латеритних ґрунтах (гірський дощовий ліс), а також змішаними лісами з вічнозелених і листопадних порід. Зовнішній вигляд екваторіальних лісів мало відрізняється від зовнішнього вигляду цих лісів у рівнинній частині материка. Для цих лісів характерні пальми, фікуси, банани, какао та інші види. Вище (до висот 2500—3000 м) характер рослинності змінюється, тут типові бамбуки, деревоподібні папороті, чагарник кока (що є джерелом кокаїну), хінне дерево. Між 3000 м і 3800 м — високогірний дощовий ліс із низькорослими деревами і чагарниками; поширені епіфіти і ліани, характерні бамбуки, деревоподібні папороті, вічнозелені дуби, миртові, вересові. Вище — переважно ксерофітна рослинність, парамо, з численним айстровими, на цих висотах зустрічаються і мохові болота на плоских ділянках і мляві кам'янисті простори на крутих схилах. Вище 4500 м — пояс вічних снігів і льодів.
Південніше, в субтропічних чилійських Андах — вічнозелені чагарники на коричневих ґрунтах. У Подовжній долині — ґрунти, що за складом нагадують чорнозем. Рослинність високогірних плато: на півночі — екваторіальні альпійські луги або парамос, у Перуанських Андах і на сході Пуни — сухі високогірно-тропічні степи халка, на заході Пуни і на всьому тихоокеанському заході між 5—28° південної широти — пустельні типи рослинності (у пустелі Атакама — сукулентна рослинність, включаючи кактуси). Багато поверхонь засолені, що перешкоджає розвитку рослинності; на таких ділянках зустрічаються в основному полин і ефедра.
Вище 3000 м (приблизно до 4500 м) — напівпустельна рослинність, що називається сухою пуною. Тут ростуть карликові чагарники, тонконогові (ковила, куничник), лишайники, кактуси. На схід від Головної Кордильєри, де більше опадів, — степова рослинність (пуна і волога пуна) з численними тонконоговими (типчак, ковила, куничник) і подушкоподібними чагарниками. На вологих схилах Східної Кордильєри тропічні ліси (пальми, хінне дерево) піднімаються до 1500 м, до 3000 м доходять низькорослі вічнозелені ліси з переважанням бамбука, папороті, ліан; на більших висотах — високогірні луги.
У середній частині Чилі ліси значною мірою зведені, колись ліси піднімалися по Головній Кордильєрі до висот 2500—3000 м (вище починалися гірські луги з альпійськими травами і чагарниками, а також нечастими торф'яними болотами), але тепер схили гір практично оголені. Нині ліси зустрічаються лише у вигляді окремих гаїв (сосни, чилійської араукарії, евкаліпту, буку і платану, у підліску — дрік і герань).
На схилах Патагонських Анд південніше 38° пд. ш. — субарктичні багатоярусні ліси з високостовбурних дерев і чагарників, переважно вічнозелених, на бурих лісових (на південь опідзолених) ґрунтах; у лісах багато мохів, лишайників і ліан. На південь від 42° пд. ш. — змішані ліси (у районі 42° пд. ш. є масив араукарієвих лісів). Тут ростуть буки, магнолії, деревоподібні папороті, високостовбурні хвойні, бамбуки. На східних схилах Патагонських Анд — в основному букові ліси. На крайньому півдні Патагонських Анд — тундрова рослинність.
У крайній південній частині Анд, на Вогняній Землі, ліси (з листопадних і вічнозелених дерев — наприклад, південних буків і канело) займають лише вузьку прибережну смугу на заході; вище за межею лісу майже одразу починається сніговий пояс. На сході і місцями на заході поширені субантарктичні гірські луги і торф'яники.
Анди — батьківщина хінного дерева, коки, картоплі та інших цінних рослин.
Тваринний світ північної частини Анд входить у Бразильську зоогеографічічну підобласть і схожий із фауною прилеглих рівнин. Тваринний світ Анд на південь від 5° пд. ш. відноситься до Чилійсько-Патагонскої підобласті. Фауні Анд у цілому властива велика кількість ендемічних родів і видів. Для Анд характерні багато видів верблюдових: лами, альпаки (представники цих двох видів використовуються місцевим населенням для отримання вовни і м'яса, а також як в'ючні тварини), вікуньї, гуанако, крім того тут мешкають капуцинові, реліктовий очковий ведмідь, олені пуду і гаемал (що є ендеміками Анд), азарова лисиця, лінивці, шиншили, опосуми, мурахоїди, гризуни дегу. На півдні — магеллановий собака, ендемічний гризун туко-туко та інші. Також для Анд характерні багато птахів, наприклад, колібрі, андійський кондор (ендемік Анд), що піднімається на висоту до 7 тис. м, кілька видів яструбів та інші. Деякі види (наприклад, шиншили, що в XIX — на початку XX ст. інтенсивно винищувалися ради отримання шкурок, безкрила пірникоза і тітікакський свистун, що зустрічаються тільки біля озера Тітікака, та інші) знаходяться під загрозою зникнення.
Особливістю Анд є велика видова різноманітність земноводних (понад 900 видів). Також в Андах налічується близько 600 видів ссавців (13 % з яких — ендеміки), понад 1700 видів птахів (з них 33,6 % — ендеміки) і близько 400 видів прісноводих риб (34,5 % ендеміков).
Однією з основних екологічних проблем Анд є зведення лісів, які вже не поновлюються; особливо сильно постраждали вологі тропічні ліси Колумбії, які інтенсивно зводяться під плантації хінного і кавового дерева та каучуконосів.
Маючи розвинене сільське господарство, андійські країни стикаються з проблемами деградації ґрунтів, забруднення ґрунтів хімікатами, ерозії та опустелювання земель внаслідок перевипасу худоби (особливо на території Аргентини).
Екологічні проблеми прибережних зон — забруднення морської води поблизу портів і великих міст (викликане не в останню чергу викидом в океан каналізаційних відходів і промислового сміття), неконтрольований надмірний вилов риби.
Як і у всьому світі, в Андах гостро стоїть проблема викидів у атмосферу парникових газів (головним чином при виробленні електроенергії, а також на підприємствах чорної металургії). Значний внесок у забруднення навколишнього середовища вносять також нафтопереробні заводи, нафтові свердловини і шахти (їх діяльність приводить до ерозії ґрунтів, забруднення підземних вод; діяльність шахт у Патагонії згубно вплинула на біоту цієї місцевості).
Унаслідок ряду екологічних проблем багато видів тварин і рослин в Андах знаходяться під загрозою зникнення.
А́нди, А́ндські Кордильє́ри — найдовша і одна з найвищих гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр.
Ґрунтово-рослинний покрив Анд дуже різноманітний. Це обумовлено великими висотами гір та значною різницею у зволоженні західних і східних схилів. Висотна поясність в Андах яскраво виражена. Виділяють три висотні пояси — тьєрра кальєнте — (гаряча земля), тьєрра фріа (холодна земля) і тьєрра еляда (льодова земля).
У Карибських Андах, на території Венесуели, ростуть листопадні (на час зимової посухи) ліси і чагарники на гірських червоних ґрунтах. Нижні частини навітряних схилів від Північно-західних Анд та Центральних Анд покриті гірськими вологими екваторіальними і тропічними лісами на латеритних ґрунтах (гірський дощовий ліс), а також змішаними лісами з вічнозелених і листопадних порід. Зовнішній вигляд екваторіальних лісів мало відрізняється від зовнішнього вигляду цих лісів у рівнинній частині материка. Для цих лісів характерні пальми, фікуси, банани, какао та інші види. Вище (до висот 2500—3000 м) характер рослинності змінюється, тут типові бамбуки, деревоподібні папороті, чагарник кока (що є джерелом кокаїну), хінне дерево. Між 3000 м і 3800 м — високогірний дощовий ліс із низькорослими деревами і чагарниками; поширені епіфіти і ліани, характерні бамбуки, деревоподібні папороті, вічнозелені дуби, миртові, вересові. Вище — переважно ксерофітна рослинність, парамо, з численним айстровими, на цих висотах зустрічаються і мохові болота на плоских ділянках і мляві кам'янисті простори на крутих схилах. Вище 4500 м — пояс вічних снігів і льодів.
Південніше, в субтропічних чилійських Андах — вічнозелені чагарники на коричневих ґрунтах. У Подовжній долині — ґрунти, що за складом нагадують чорнозем. Рослинність високогірних плато: на півночі — екваторіальні альпійські луги або парамос, у Перуанських Андах і на сході Пуни — сухі високогірно-тропічні степи халка, на заході Пуни і на всьому тихоокеанському заході між 5—28° південної широти — пустельні типи рослинності (у пустелі Атакама — сукулентна рослинність, включаючи кактуси). Багато поверхонь засолені, що перешкоджає розвитку рослинності; на таких ділянках зустрічаються в основному полин і ефедра.
Вище 3000 м (приблизно до 4500 м) — напівпустельна рослинність, що називається сухою пуною. Тут ростуть карликові чагарники, тонконогові (ковила, куничник), лишайники, кактуси. На схід від Головної Кордильєри, де більше опадів, — степова рослинність (пуна і волога пуна) з численними тонконоговими (типчак, ковила, куничник) і подушкоподібними чагарниками. На вологих схилах Східної Кордильєри тропічні ліси (пальми, хінне дерево) піднімаються до 1500 м, до 3000 м доходять низькорослі вічнозелені ліси з переважанням бамбука, папороті, ліан; на більших висотах — високогірні луги.
У середній частині Чилі ліси значною мірою зведені, колись ліси піднімалися по Головній Кордильєрі до висот 2500—3000 м (вище починалися гірські луги з альпійськими травами і чагарниками, а також нечастими торф'яними болотами), але тепер схили гір практично оголені. Нині ліси зустрічаються лише у вигляді окремих гаїв (сосни, чилійської араукарії, евкаліпту, буку і платану, у підліску — дрік і герань).
На схилах Патагонських Анд південніше 38° пд. ш. — субарктичні багатоярусні ліси з високостовбурних дерев і чагарників, переважно вічнозелених, на бурих лісових (на південь опідзолених) ґрунтах; у лісах багато мохів, лишайників і ліан. На південь від 42° пд. ш. — змішані ліси (у районі 42° пд. ш. є масив араукарієвих лісів). Тут ростуть буки, магнолії, деревоподібні папороті, високостовбурні хвойні, бамбуки. На східних схилах Патагонських Анд — в основному букові ліси. На крайньому півдні Патагонських Анд — тундрова рослинність.
У крайній південній частині Анд, на Вогняній Землі, ліси (з листопадних і вічнозелених дерев — наприклад, південних буків і канело) займають лише вузьку прибережну смугу на заході; вище за межею лісу майже одразу починається сніговий пояс. На сході і місцями на заході поширені субантарктичні гірські луги і торф'яники.
Анди — батьківщина хінного дерева, коки, картоплі та інших цінних рослин.
Тваринний світ північної частини Анд входить у Бразильську зоогеографічічну підобласть і схожий із фауною прилеглих рівнин. Тваринний світ Анд на південь від 5° пд. ш. відноситься до Чилійсько-Патагонскої підобласті. Фауні Анд у цілому властива велика кількість ендемічних родів і видів. Для Анд характерні багато видів верблюдових: лами, альпаки (представники цих двох видів використовуються місцевим населенням для отримання вовни і м'яса, а також як в'ючні тварини), вікуньї, гуанако, крім того тут мешкають капуцинові, реліктовий очковий ведмідь, олені пуду і гаемал (що є ендеміками Анд), азарова лисиця, лінивці, шиншили, опосуми, мурахоїди, гризуни дегу. На півдні — магеллановий собака, ендемічний гризун туко-туко та інші. Також для Анд характерні багато птахів, наприклад, колібрі, андійський кондор (ендемік Анд), що піднімається на висоту до 7 тис. м, кілька видів яструбів та інші. Деякі види (наприклад, шиншили, що в XIX — на початку XX ст. інтенсивно винищувалися ради отримання шкурок, безкрила пірникоза і тітікакський свистун, що зустрічаються тільки біля озера Тітікака, та інші) знаходяться під загрозою зникнення.
Особливістю Анд є велика видова різноманітність земноводних (понад 900 видів). Також в Андах налічується близько 600 видів ссавців (13 % з яких — ендеміки), понад 1700 видів птахів (з них 33,6 % — ендеміки) і близько 400 видів прісноводих риб (34,5 % ендеміков).
Однією з основних екологічних проблем Анд є зведення лісів, які вже не поновлюються; особливо сильно постраждали вологі тропічні ліси Колумбії, які інтенсивно зводяться під плантації хінного і кавового дерева та каучуконосів.
Маючи розвинене сільське господарство, андійські країни стикаються з проблемами деградації ґрунтів, забруднення ґрунтів хімікатами, ерозії та опустелювання земель внаслідок перевипасу худоби (особливо на території Аргентини).
Екологічні проблеми прибережних зон — забруднення морської води поблизу портів і великих міст (викликане не в останню чергу викидом в океан каналізаційних відходів і промислового сміття), неконтрольований надмірний вилов риби.
Як і у всьому світі, в Андах гостро стоїть проблема викидів у атмосферу парникових газів (головним чином при виробленні електроенергії, а також на підприємствах чорної металургії). Значний внесок у забруднення навколишнього середовища вносять також нафтопереробні заводи, нафтові свердловини і шахти (їх діяльність приводить до ерозії ґрунтів, забруднення підземних вод; діяльність шахт у Патагонії згубно вплинула на біоту цієї місцевості).
Унаслідок ряду екологічних проблем багато видів тварин і рослин в Андах знаходяться під загрозою зникнення.
