Антарктида
413 тварин
Антаркти́да — континент у Південній півкулі навколо географічного південного полюса, охоплює приблизно 10 % суходолу Землі.
Клімат Антарктиди надзвичайно суворий. У центральних районах Антарктиди протягом року існує стійкий полярний антициклон. У літньо-осінній період на окраїнах Антарктиди спостерігається циклонічна діяльність, яка інколи поширюється і на її внутрішню частину.
На радянській (тепер — російська) антарктичній станції «Восток» 21 липня 1983 року було зареєстровано найнижчу температуру повітря на Землі за всі роки метеорологічних спостережень: 89,2 градуса Цельсія нижче нуля. Район отримав назву Полюс холоду Землі.
У грудні 2013 року, навколо японської полярної станції «Купол Фудзі», вченими було зафіксовано новий рекорд найнижчої температури на поверхні Землі — мінус 94,7 °C. Правда, за повідомленнями, вимірювання проводилися не за допомогою метеостанції, а із супутника, тому враховувати цей температурний рекорд можна з певною часткою умовності. Дослідження проводилось фахівцями Американського національного центру снігових і льодових даних.
Найвища температура повітря в Антарктиді була зареєстрована у грудні 1961 р. на Землі Вікторії (на льоду озера Бонні), де максимальний термометр, встановлений в метеорологічній будці на висоті 1,3 м зафіксував +23,9 °C.
Найвища у прибережній зоні −11,6 °C (станція Оаза). Температура −40° можлива протягом усього року.
6 лютого 2020 року на станції Есперанса було зафіксовано найвищу за останні 59 років температуру +18.3 °C.
Різкі температурні контрасти між переохолодженим материком і теплішими водами океанів зумовлюють часті й сильні вітри, які нерідко досягають ураганної сили (80—90 м/сек).
Річні суми опадів у прибережній смузі 500—600 мм, у внутрішніх районах 100—150 мм.
Австралійськими та американськими вченими виявлено ряд фактів-доказів про те, що в минулому клімат Антарктиди був на 20—25 градусів за Цельсієм тепліший за нинішній. До цих доказів відносяться викопні залишки листя, деревини, моху, квітковий пилок, яйця комах тощо. Щоб все це утворювалося, потрібні достатньо тривалі теплі періоди для росту і розвитку рослин і комах.
У червні 2020 року стало відомо про температурний рекорд Антарктиди: учені з'ясували, що Південний полюс за останні 30 років прогрівся втричі швидше за всю іншу планету (з 1989 року потік повітря над континентом нагрівся більш ніж на 1,83 градуса Цельсія). Через великі коливання температури залежно від пори року та регіону Антарктиди, раніше вважалося, що континент найменше схильний до кліматичних змін через глобальне потепління, проте дані метеостанцій за 60 років показали, що це не так: у цей час прогрів відбувається зі швидкістю близько 0,6 °C протягом десятиліття в порівнянні з 0,2 °C для всієї іншої планети.
Органічний світ надзвичайно бідний. Незначні вільні від льоду узбережні ділянки і скелі вкриті лишайниками, водоростями, мохами; в Морській Антарктиці зростає два види аборигенних квіткових рослин. Окрім них трапляються лишайники, гриби, водорості. Фауна пов'язана з морем і зосереджена на узбережжі і прибережних островах. Представлена кількома видами птахів (пінгвіни, поморники, буревісники, альбатроси, баклани) та антарктичними тюленями.
Клімат Антарктиди не сприяє розвитку великої кількості рослин. Поєднання морозів, поганої якості ґрунтів, обмаль вологи і брак сонячного світла пригнічує ріст рослин. Як результат, рослинність обмежується, головним чином, мохами. Автотрофні організми складаються з найпростіших. Флора континенту в основному складається з лишайників, мохів, водоростей і грибів. Період розвитку рослинності (вегетаційний період), зазвичай короткий і триває лише кілька літніх місяців (грудень–квітень, Морська Антарктика) чи тижнів (Континентальна Антарктика). Найбагатшою є флора Морської Антарктики (західне узбережжя Антарктичного півострова). Зокрема в районі Аргентинських островів, де знаходиться Українська антарктична станція «Академік Вернадський» зростає 2 види квіткових рослин, а саме щучник (Deschampsia antarctica Desv.) та перлинниця (Colobanthus quitensis (Kunth) Bartl.) антарктичні, біля 49 видів мохів, 7 видів печіночників (близьких до мохів примітивних рослин), а також біля 123 видів лишайників — організмів що складаються з гриба та водорості). У наземних рослинних угрупованнях Морської Антарктики зустрічаються також гриби (в тому числі ліхенофільні), мікро- та макро-зелені водорості (Chlorophyta) — 30 видів, діатомові водорості — 41 вид, а також 7 видів синьо-зелених водоростей (Cyanophyta). Вивчення їх біорізноманіття ще тільки починається. Адже виявлене становить лише 30 % від загального біорізноманіття наземних видів водоростей, які зустрічаються в Антарктиці. В районі Аргентинських островів відмічено 14 видів морських водоростей-макрофітів. Загалом Антарктиді налічується більш ніж 200 видів лишайників та близько 50 видів мохів. Сімсот видів водоростей, більшість з яких є фітопланктон. На континенті спостерігається явище барвистого снігу, що пояснюється наявністю цілих колоній водоростей і діатомових водоростей, особливо це характерно для прибережних районів в літній період.
Окрім аборигенних в Морській Антарктиці зустрічаються заносні або інзвазивні види квіткових рослин, присутність яких є проявом зростаючого антропогенного пресу на Антарктику.
Лише незначна кількість наземних безхребетних обрали місцем перебування Антарктиду. Це мікроскопічні кліщі, як (antarcticus Alaskozetes), воші, нематоди, тихоходи, коловертки, криль і колембола. Нещодавно виявлені представники стародавніх екосистем нашої планети, які складаються з кількох видів бактерій, що були знайдені в льодовій пастці глибоко під льодовиками. А нелітаюча мушка Бельгіка антарктидна, всього 12 мм в розмірі — представник найчисельніших земних тварин в Антарктиді. Сніговий буревісник є одним з усього лише трьох видів птахів, які розмножуються тільки в Антарктиді.
Антаркти́да — континент у Південній півкулі навколо географічного південного полюса, охоплює приблизно 10 % суходолу Землі.
Клімат Антарктиди надзвичайно суворий. У центральних районах Антарктиди протягом року існує стійкий полярний антициклон. У літньо-осінній період на окраїнах Антарктиди спостерігається циклонічна діяльність, яка інколи поширюється і на її внутрішню частину.
На радянській (тепер — російська) антарктичній станції «Восток» 21 липня 1983 року було зареєстровано найнижчу температуру повітря на Землі за всі роки метеорологічних спостережень: 89,2 градуса Цельсія нижче нуля. Район отримав назву Полюс холоду Землі.
У грудні 2013 року, навколо японської полярної станції «Купол Фудзі», вченими було зафіксовано новий рекорд найнижчої температури на поверхні Землі — мінус 94,7 °C. Правда, за повідомленнями, вимірювання проводилися не за допомогою метеостанції, а із супутника, тому враховувати цей температурний рекорд можна з певною часткою умовності. Дослідження проводилось фахівцями Американського національного центру снігових і льодових даних.
Найвища температура повітря в Антарктиді була зареєстрована у грудні 1961 р. на Землі Вікторії (на льоду озера Бонні), де максимальний термометр, встановлений в метеорологічній будці на висоті 1,3 м зафіксував +23,9 °C.
Найвища у прибережній зоні −11,6 °C (станція Оаза). Температура −40° можлива протягом усього року.
6 лютого 2020 року на станції Есперанса було зафіксовано найвищу за останні 59 років температуру +18.3 °C.
Різкі температурні контрасти між переохолодженим материком і теплішими водами океанів зумовлюють часті й сильні вітри, які нерідко досягають ураганної сили (80—90 м/сек).
Річні суми опадів у прибережній смузі 500—600 мм, у внутрішніх районах 100—150 мм.
Австралійськими та американськими вченими виявлено ряд фактів-доказів про те, що в минулому клімат Антарктиди був на 20—25 градусів за Цельсієм тепліший за нинішній. До цих доказів відносяться викопні залишки листя, деревини, моху, квітковий пилок, яйця комах тощо. Щоб все це утворювалося, потрібні достатньо тривалі теплі періоди для росту і розвитку рослин і комах.
У червні 2020 року стало відомо про температурний рекорд Антарктиди: учені з'ясували, що Південний полюс за останні 30 років прогрівся втричі швидше за всю іншу планету (з 1989 року потік повітря над континентом нагрівся більш ніж на 1,83 градуса Цельсія). Через великі коливання температури залежно від пори року та регіону Антарктиди, раніше вважалося, що континент найменше схильний до кліматичних змін через глобальне потепління, проте дані метеостанцій за 60 років показали, що це не так: у цей час прогрів відбувається зі швидкістю близько 0,6 °C протягом десятиліття в порівнянні з 0,2 °C для всієї іншої планети.
Органічний світ надзвичайно бідний. Незначні вільні від льоду узбережні ділянки і скелі вкриті лишайниками, водоростями, мохами; в Морській Антарктиці зростає два види аборигенних квіткових рослин. Окрім них трапляються лишайники, гриби, водорості. Фауна пов'язана з морем і зосереджена на узбережжі і прибережних островах. Представлена кількома видами птахів (пінгвіни, поморники, буревісники, альбатроси, баклани) та антарктичними тюленями.
Клімат Антарктиди не сприяє розвитку великої кількості рослин. Поєднання морозів, поганої якості ґрунтів, обмаль вологи і брак сонячного світла пригнічує ріст рослин. Як результат, рослинність обмежується, головним чином, мохами. Автотрофні організми складаються з найпростіших. Флора континенту в основному складається з лишайників, мохів, водоростей і грибів. Період розвитку рослинності (вегетаційний період), зазвичай короткий і триває лише кілька літніх місяців (грудень–квітень, Морська Антарктика) чи тижнів (Континентальна Антарктика). Найбагатшою є флора Морської Антарктики (західне узбережжя Антарктичного півострова). Зокрема в районі Аргентинських островів, де знаходиться Українська антарктична станція «Академік Вернадський» зростає 2 види квіткових рослин, а саме щучник (Deschampsia antarctica Desv.) та перлинниця (Colobanthus quitensis (Kunth) Bartl.) антарктичні, біля 49 видів мохів, 7 видів печіночників (близьких до мохів примітивних рослин), а також біля 123 видів лишайників — організмів що складаються з гриба та водорості). У наземних рослинних угрупованнях Морської Антарктики зустрічаються також гриби (в тому числі ліхенофільні), мікро- та макро-зелені водорості (Chlorophyta) — 30 видів, діатомові водорості — 41 вид, а також 7 видів синьо-зелених водоростей (Cyanophyta). Вивчення їх біорізноманіття ще тільки починається. Адже виявлене становить лише 30 % від загального біорізноманіття наземних видів водоростей, які зустрічаються в Антарктиці. В районі Аргентинських островів відмічено 14 видів морських водоростей-макрофітів. Загалом Антарктиді налічується більш ніж 200 видів лишайників та близько 50 видів мохів. Сімсот видів водоростей, більшість з яких є фітопланктон. На континенті спостерігається явище барвистого снігу, що пояснюється наявністю цілих колоній водоростей і діатомових водоростей, особливо це характерно для прибережних районів в літній період.
Окрім аборигенних в Морській Антарктиці зустрічаються заносні або інзвазивні види квіткових рослин, присутність яких є проявом зростаючого антропогенного пресу на Антарктику.
Лише незначна кількість наземних безхребетних обрали місцем перебування Антарктиду. Це мікроскопічні кліщі, як (antarcticus Alaskozetes), воші, нематоди, тихоходи, коловертки, криль і колембола. Нещодавно виявлені представники стародавніх екосистем нашої планети, які складаються з кількох видів бактерій, що були знайдені в льодовій пастці глибоко під льодовиками. А нелітаюча мушка Бельгіка антарктидна, всього 12 мм в розмірі — представник найчисельніших земних тварин в Антарктиді. Сніговий буревісник є одним з усього лише трьох видів птахів, які розмножуються тільки в Антарктиді.
