Загальна довжина досягає 1 м, з них хвіст має довжину від 12 до 25 см. Морда укорочена. Очі великі, жовті, зіниця вертикальна. Тулуб сплощений з боків і має ремінеподібну форму. Луска гладенька, розташована більш-менш хвилястими поперечними рядками. Луска, яка проходить по хребту поздовжнього рядку, помітно більша за іншу луску спини. Навколо середини тулуба є 21 луска, черевних щитків — 206–256, підхвостових — 74-96 пар. Анальний щиток цілісний.
Забарвлення верхньої сторони тіла коричнево-жовтувате. Спина більш темна з білими крапочками. Кольори самців більш темне й контрастні, ніж у самок. У підвиду чорноголової індійської бойгі (Boiga trigonata melanocephala ) верхня сторона голови яскраво—чорна з металевим блиском.
Полюбляє глинясті, піщані пустелі, такироподібні ґрунти, порослі полином й солянкою, напівзакріплені піски з розріджені пустельній рослинністю, зрошувані землі, краї урвищ. Зустрічається на висоті 300 м над рівнем моря. Ховається у норах гризунів, просторами під каменями, тріщини й порожнечі у ґрунті. Протягом більшої частини теплої пори року веде суто нічний спосіб життя. Лише у холодні ночі індійська бойга або зовсім не з'являється на поверхні, або дуже ненадовго виповзає пополювати і знову йде в нору. Індійська бойга дуже добре лазить і часто забирається на кущі саксаулу, кандима та інші рослини. Згортається спіраллю, при цьому кільця накладаються одна на одну. Ефективна страхітлива бойова поза цієї змії — тіло розгойдується, як пружина, голова сплощується та тремтить. З гучним шипінням й відкритою пащею змія робить довгі випади у бік ворога. Харчується дрібними ящірками, зміями, птахами і гризунами. Принагідно бойга охоче поїдає яйця птахів.
Це яйцекладна змія. У червні-липні самиця відкладає 3-11 яєць розміром 18×40 мм.
