Кримські гори

Кри́мські го́ри — гірська система на півдні України та Кримського півострова.

Клімат нижньої частини схилу Яйли — середземноморського типу, з м'якою зимою (на узбережжі середньомісячна температура січня +1…+4 °С) та теплим літом (середньомісячна температура липня до +24 °C). Літо і осінь сонячні. Річна кількість опадів 600 мм (максимум — взимку), на схід — менше (коефіцієнт зволоження 0,6—0,3). Такий стан зволоження зумовлений підвітряним положенням схилів до насичених вологою вітрів.

На плато Яйла літо прохолодне (середньомісячна температура липня +15 °C), зима м'яка (-1…−4 °C), річна сума опадів — до 1200 мм (коефіцієнт зволоження більше ніж 1), на сході — 500—700 мм. Сильні західні і південні вітри пересувають з Атлантики й Чорного моря вологі повітряні маси на суходіл. Максимум опадів на заході — взимку, на сході — влітку. Взимку в горах бувають завірюхи, випадає багато снігу. Навесні йдуть дощі, з найвищих гір сходять снігові лавини, які іноді завдають значної шкоди. Влітку — грозові зливи, нерідко випадає град. Осінь у горах суха і тепла.

Середня температура січня на горі Ай-Петрі становить −3,6 °C, липня — +15,4 °C, середньорічна кількість атмосферних опадів — 960—1300 мм, коефіцієнт зволоження — 1,1—1,8.

Вічнозелені хвойні дерева проникли до гірського Криму з різних частин Середземномор'я, широколистяно-лісові види — із помірного поясу Європи, трав'янисті види — з євразійських степів. Рослинність Кримських гір найбагатша в Україні: налічують понад 3 тис. видів (у Карпатах — 2,2 тис. видів). Близько 240 видів рослин є ендеміками Криму (кизильник кримський, підсніжник складчастий тощо) й одночасно реліктами (тис ягідний, сосна кримська).

Рослинність Кримських гір розташована у наступних фізико-географічних поясах:

• Передгірний лісостеп. На висотах 120—350 м розорані лучні степи на родючих звичайних карбонатних чорноземах.
• Ялівцево-дубові ліси і кущі. В долинах річок, в нижній частині схилів на дерново-карбонатних ґрунтах до висот 550 м ростуть: дуб звичайний, пухнастий та скельний з ялівцем високим. Зустрічаються також липа, ясен, граб, бук. Багато ягідних та фруктових дерев. Серед них зустрічається суничник дрібноплідний (Arbutus andrachne), фісташка. У підліску, на узліссях росте — ялівець колючий, рускуси під'язиковий і понтійський, шипшина, вовчі ягоди, кизил, ліщина, багато глоду, плющ. Третій ярус у цьому лісі утворюють різні трав'янисті рослини. Навесні квітують підсніжники, крокуси, гіацинти. Влітку — глуха кропива, жовтець роздільний, борщівник пухнастий, аденофора кримська, які занесені до Червоної книги.
• Ліси сосни кримської. Характерні для центральних яйл південного дуже крутого схилу Головного пасма. В підліску — жасмин, терен колючий. На висоті понад 900 м переважає сосна гачкувата, яка ближче до яйл утворює рідколісся та криволісся.
• Букові ліси. На висоті 600—700 м на бурих лісових ґрунтах переважають бук ( Бук східний та європейський, на думку інших — самостійний вид — таврійський), граб, сосна (переважно на гірських кручах). У горах серед ущелин росте тис.
• Яйла — пояс гірських лугових степів (гірсько-лучні ґрунти). Яйла в основному безліса, що пояснюється вертикальною зональністю, розвитком карсту, а через це й браком вологи. Тут ростуть трав'янисті рослини, які пристосувалися до посушливих умов: шафрани, горицвіт, півники, фіалка, вероніка, перстач, таволга, деревій, звіробій, материнка, сон-трава, ясколка Біберштейна (кримський едельвейс). Трави яйли: типчак, степова осочка, стоколос, осока, чебрець, еспарцет, конюшина, приворотень, тирса, тонконіг, костриця, пирій, тимофіївка. Не менш п'ятисот видів рослин налічується на Демерджі-яйлі.
• Південнобережні субтропічні вічнозелені ліси. На Південному схилі від 500 м до морського узбережжя поширені субтропічні ліси та чагарники середземноморського типу. Ростуть пальми, кипариси, платани, магнолії та інші культури, більшість з яких привезена з інших регіонів.

Положисті північні схили гір вкриті широколистяними лісами, південні крутосхили — сосновими, невимогливими до умов зростання. У передгір'ях унаслідок вирубування лісів сформувалися вторинні деревно-чагарникові угруповання — шибляк (із чагарникових дуба пухнастого, грабинника східного, держидерева, ялівцю колючого, шипшини). У посушливих частинах передгір'я та на східних яйлах поширена степова рослинність, а на добре зволожених західних яйлах — гірські луки.

Тваринний світ гірського Криму є порівняно бідним, але для нього характерні види, які колись були завезені з інших територій. На положистих схилах у листяних лісах водяться олень благородний (кримський підвид), сарна європейська, на крутих схилах муфлон корсиканський. Також зустрічаються заєць сірий, куниця кам'яна, лисиця руда (підвид «гірськокримська»), ласка, борсук, дика свиня, їжак білочеревий, не менше 15 видів кажанів.

У гірських лісах живе багато птахів: сойка кримська, дятел строкатий, синиця чорна, шишкар ялиновий. У високих горах гніздяться хижі птахи: сип білоголовий, гриф чорний, орлан-білохвіст.

Рептилій і земноводних не багато видів, але більшість з них — рідкісні: полоз леопардовий, ящірка скельна, гекон кримський, ропуха зелена, черепаха болотяна.

Кримські гори населяють різні комахи: жуки, метелики, бабки, джмелі, цикади. Рідкісними є — богомол емпуза смугаста, турун кримський, кримський скорпіон, Вусач-Розалія альпійська.

Для збереження природи Кримських гір створено Кримський і Ялтинський заповідники. У Кримському природному заповіднику охороняються найцінніші ліси — дубові, букові, з кримської сосни, а також реліктові угруповання тиса ягідного і ялівцю високого.

Багато природоохоронних територій створено біля Ялти. Ялтинський заповідник найбагатший за видовим складом рослин (1 367 видів, з яких 138 є рідкісними і зникаючими). У спекотні літні сезони на південному схилі Головного пасма не раз виникають пожежі, у тому числі й на заповідних територіях.

Екологічна ситуація є надзвичайно складною: зростає забруднення земельних, водних ресурсів, деградують лісові, внаслідок чого знижується привабливість для рекреантів. Особливо забрудненими є земельні ресурси. Видобуток гірничо-будівельної сировини здійснюється переважно відкритим способом, що завдає непоправної шкоди природному середовищу. Околиці Балаклави залишені без лісів і перетворені на свого роду «місячні ландшафти». Поки що вдається не допустити розробки флюсових вапняків на горі Гасфорта в басейні річки Чорної біля Севастополя.