Свиня свійська

Свиня свійська

Свиня свійська

Є ПІДВИДОМ

2 мови
Українська
Королівство
Підтип
Клас
Родина
ВИДИ
Sus scrofa domesticus

Свиня свійська (Sus domestica ) — парнокопитна тварина роду Свиня (Sus ) родини свиневих (Suidae), одомашнена форма виду Sus scrofa.

Показати більше

Походить від європейських і азійських диких свиней (див. Свиня дика). Свійська свиня дає м'ясо і сало, а також шкіру і щетину; вона виявляє високу плодючість і швидко росте.Завдяки багатоплідності, скоростиглості, великій забійній вазі при порівняно незначній витраті кормів на одиницю продукції, свинина відіграє головну роль у загальному виробництві м'яса (в УРСР 1970 — 46 %). Вона майже вдвічі поживніша за яловичину і баранину. Завдяки цим прикметам значення свинарства постійно зростає, з пол. XIX ст. — зі збільшенням попиту на м'ясні продукти серед дедалі більшого населення міст. Зростання кількості свиней у світі (у млн тонн): 1938–39 — 296, 1965–66 — 588, і вже зараз поголів'я свиней у світі становить близько 1 млрд (2015), більш ніж половина його зосереджено в Азії. Китай посідає перше місце у світі за кількістю свиней (майже 50 % світового виробництва). За обсягом свинарства вирізняються також США (10,3 % світового виробництва), Бразилія, Німеччина, Данія, Франція, Велика Британія, Нідерланди, Угорщина. Нині існує понад 600 порід свиней різних напрямків продуктивності (м'ясні, сальні, беконні, м'ясо-сальні).

Показати менше

Де

Денні

Вс

Всеїдні

На

Наземний

Пр

Прекоціальний

Жи

Живуть в норах

Ви

Випасання

Мо

Моногамні

Со

Соціальний

Ст

Стадні

Не

Не мігрант

D

починається з

Ареал

Географія

Більш ніж половина світового поголів'я свиней (936 млн голів, 1997) припадає на країни Азії (Китай, Японія, Республіка Корея, країни півострова Індокитай), близько третини — на країни Європи (ФРН, Франція, Італія, Велика Британія, Росія, Україна, Польща) і близько 10 % на США.Через релігійні заборони свинарство не отримало розвиток в мусульманських країнах і Ізраїлі.

Звички та спосіб життя

Сезонна поведінка

Дієта та харчування

Свині відносяться до всеїдних тварин. Їм можна згодовувати різноманітні корми (концентровані, тваринного походження, соковиті, грубі, мінеральні тощо).

Розмноження

СТАТЕВА ПОВЕДІНКА

До парування молодих свиноматок пускають у 8–9-місячному віці, коли вони важать 130—150 кг, кнурів — не молодше однорічного віку, коли вони важать 180—200 кг. Статева охота повторюється через кожні 18–22 діб.

Показати більше

Завдяки порівняно короткому періоду вагітності (114—115 днів) і нетривалому підсосному періоду (від 26 до 60 днів) у ряді господарств від кожної матки отримують по два виводи або більше і вирощують понад 20 поросят за рік. При повноцінному годуванні і хороших умов утримання свиноматки сучасних заводських порід за один вивід дають 10–12, а іноді навіть 14–16 поросят. Передові свинарі від кожної матки щороку вирощують по 22–24 поросят.

Показати менше

Популяція

Одомашнення

Дикі свині були приручені людьми за часів неоліту, в 5–3 тисячоліттях до нашої ери.

Показати більше

Археологічні знахідки свідчать, що вже 12 700 років тому дикі свині утримувались в поселеннях людей басейну Тигра подібно до того, як свині утримуються і зараз на Новій Гвінеї.Останки свиней, що датуються віком 11 400 років тому, знайдені на Кіпрі. На острів свині могли потрапити тільки з материка, що передбачає пересування разом з людиною й одомашнення. Незалежний центр одомашнення свиней існував у Китаї.

Дослідження ДНК з зубів і кісток свиней, знайдених в європейських поселеннях епохи неоліту, показує, що перші домашні свині були завезені до Європи з Близького Сходу. Це стимулювало одомашнення європейських диких свиней, що призвело в короткий термін до витіснення порід близькосхідного походження в Європі, а потім і на самому Близькому Сході..

Одомашнили дику свиню, безперечно, землеробські народи. У всякому разі, історикам не відоме жодне первісне плем'я, яке не знало б землеробства, але розводило свиней. Для одомашнення свині, як, мабуть, і більшості інших тварин, були потрібні осілість і досить влаштований побут. Порівнюючи дослідження ДНК викопних решток свиней та сучасних, вчені-генетики зробили висновки, що первинні центри доместикації свиней знаходились на території сучасного Китаю та Малої Азії. Найдавніші рештки одомашненої свині в Європі датують 5 тис. до н. е. Аристократія Стародавнього Риму високо цінувала і широко використовувала свинину як харчі. Вже в ті часи була виведена неаполітанська порода свиней з дуже високими смаковими якостями м'яса і сала. В Англії з середини XVII сторіччя — періоду зародження й інтенсивного розвитку капіталізму, будівництва фабрик і заводів, розбудови великих міст — виникла нагальна необхідність заміни пізньозрілих галузей тваринництва на скорозрілі, яким є свинарство.

Показати менше

Більше захоплюючих тварин, про яких варто дізнатися