Свиня свійська (Sus domestica ) — парнокопитна тварина роду Свиня (Sus ) родини свиневих (Suidae), одомашнена форма виду Sus scrofa.
Походить від європейських і азійських диких свиней (див. Свиня дика). Свійська свиня дає м'ясо і сало, а також шкіру і щетину; вона виявляє високу плодючість і швидко росте.Завдяки багатоплідності, скоростиглості, великій забійній вазі при порівняно незначній витраті кормів на одиницю продукції, свинина відіграє головну роль у загальному виробництві м'яса (в УРСР 1970 — 46 %). Вона майже вдвічі поживніша за яловичину і баранину. Завдяки цим прикметам значення свинарства постійно зростає, з пол. XIX ст. — зі збільшенням попиту на м'ясні продукти серед дедалі більшого населення міст. Зростання кількості свиней у світі (у млн тонн): 1938–39 — 296, 1965–66 — 588, і вже зараз поголів'я свиней у світі становить близько 1 млрд (2015), більш ніж половина його зосереджено в Азії. Китай посідає перше місце у світі за кількістю свиней (майже 50 % світового виробництва). За обсягом свинарства вирізняються також США (10,3 % світового виробництва), Бразилія, Німеччина, Данія, Франція, Велика Британія, Нідерланди, Угорщина. Нині існує понад 600 порід свиней різних напрямків продуктивності (м'ясні, сальні, беконні, м'ясо-сальні).
Де
ДенніВс
ВсеїдніВсеї́дні, або пантофа́ги — тварини, в типовому раціоні яких присутня їжа як рослинного, так і тваринного походження. Деякі з представників всеїдних...
На
НаземнийПр
ПрекоціальнийЖи
Живуть в норахНора́ — діра або тунель під землею з одним або декількома ходами назовні, викопаний тваринами з метою створення простору для мешкання, тимчасового ...
Ви
ВипасанняЖи
Живородні твариниЖиворо́дний — термін на позначення тварин, у яких ембріон розвивається в організмі матері, тож дитинчата з'являються на світ живими, а не з відкла...
Мо
МоногамніМонога́мія — тип соціальної організації, за якої самець і самиця з однієї переваги віддають одне одному перевагу у спарюванні, ділять гніздо, і, за...
Со
СоціальнийСт
СтадніСта́до — системна цілісність, яку утворює група тварин з якою-небудь певною метою. Процес утворення стада дістав назву стадіння. До складу стада вх...
Не
Не мігрантD
починається з
Більш ніж половина світового поголів'я свиней (936 млн голів, 1997) припадає на країни Азії (Китай, Японія, Республіка Корея, країни півострова Індокитай), близько третини — на країни Європи (ФРН, Франція, Італія, Велика Британія, Росія, Україна, Польща) і близько 10 % на США.Через релігійні заборони свинарство не отримало розвиток в мусульманських країнах і Ізраїлі.
Свині відносяться до всеїдних тварин. Їм можна згодовувати різноманітні корми (концентровані, тваринного походження, соковиті, грубі, мінеральні тощо).
До парування молодих свиноматок пускають у 8–9-місячному віці, коли вони важать 130—150 кг, кнурів — не молодше однорічного віку, коли вони важать 180—200 кг. Статева охота повторюється через кожні 18–22 діб.
Завдяки порівняно короткому періоду вагітності (114—115 днів) і нетривалому підсосному періоду (від 26 до 60 днів) у ряді господарств від кожної матки отримують по два виводи або більше і вирощують понад 20 поросят за рік. При повноцінному годуванні і хороших умов утримання свиноматки сучасних заводських порід за один вивід дають 10–12, а іноді навіть 14–16 поросят. Передові свинарі від кожної матки щороку вирощують по 22–24 поросят.
Дикі свині були приручені людьми за часів неоліту, в 5–3 тисячоліттях до нашої ери.
Археологічні знахідки свідчать, що вже 12 700 років тому дикі свині утримувались в поселеннях людей басейну Тигра подібно до того, як свині утримуються і зараз на Новій Гвінеї.Останки свиней, що датуються віком 11 400 років тому, знайдені на Кіпрі. На острів свині могли потрапити тільки з материка, що передбачає пересування разом з людиною й одомашнення. Незалежний центр одомашнення свиней існував у Китаї.
Дослідження ДНК з зубів і кісток свиней, знайдених в європейських поселеннях епохи неоліту, показує, що перші домашні свині були завезені до Європи з Близького Сходу. Це стимулювало одомашнення європейських диких свиней, що призвело в короткий термін до витіснення порід близькосхідного походження в Європі, а потім і на самому Близькому Сході..
Одомашнили дику свиню, безперечно, землеробські народи. У всякому разі, історикам не відоме жодне первісне плем'я, яке не знало б землеробства, але розводило свиней. Для одомашнення свині, як, мабуть, і більшості інших тварин, були потрібні осілість і досить влаштований побут. Порівнюючи дослідження ДНК викопних решток свиней та сучасних, вчені-генетики зробили висновки, що первинні центри доместикації свиней знаходились на території сучасного Китаю та Малої Азії. Найдавніші рештки одомашненої свині в Європі датують 5 тис. до н. е. Аристократія Стародавнього Риму високо цінувала і широко використовувала свинину як харчі. Вже в ті часи була виведена неаполітанська порода свиней з дуже високими смаковими якостями м'яса і сала. В Англії з середини XVII сторіччя — періоду зародження й інтенсивного розвитку капіталізму, будівництва фабрик і заводів, розбудови великих міст — виникла нагальна необхідність заміни пізньозрілих галузей тваринництва на скорозрілі, яким є свинарство.
