Країна

Домініканська Республіка

409 тварин

Домініка́нська Респу́бліка — країна карибського басейну, що займає дві третини острова Гаїті, на схід від держави Республіка Гаїті.

Домініканська Республіка разом з розташованою західніше Республікою Гаїті знаходиться на острові Гаїті, що між Карибським морем та Атлантичним океаном. Географічні координати 19 00 N, 70 40 W. На півночі острів омивається Атлантичним океаном, на сході — протокою Мона, що відокремлює його від Пуерто-Рико, на півдні — Карибським морем. Домініканці здебільшого зберігають іспанські традиції і мають змішане африканське і європейське походження, в той час як гаїтяни зберігають французькі традиції і є переважно африканського походження. Домініканська Республіка займає площу в 48,4 тис. км². Населення 8260 тис. чоловік (1999).

Острів має нерівний, гірський рельєф. Хребти з гострими гребенями орієнтовані у різних напрямах і розчленовані глибокими долинами і замкнутими улоговинами. Найвищі гори, Кордильєра-Сентраль (також гори Сибао), починаються на узбережжі Карибського моря на захід від Санто-Домінго і тягнуться в північно-західному напрямку, підвищуючись в середньому до 2400—2750 м над рівнем моря. У центральній частині хребта знаходиться найвища точка країни — гора Дуарте (3098 м). На північ від цих гір знаходиться вузька долина Сибао, витягнута на 240 км від межі з Гаїті до затоки Саману. З півночі цю долину відокремлює від передатлантичних прибережних низовин Кордильєра-Септентріональ — вузький невисокий хребет (до 1220 м) з крутими схилами. Майже половина населення країни проживає на родючих землях долини Сибао, особливо в районі Вега-Реаль на схід від Сантьяго, а також у підніжжі гір, в долинах і на північному узбережжі.

У східній частині острова лежить велике вапнякове плато, яке дещо знижується на південь у напрямку узбережжя Карибського моря. Тут знаходяться найбільша рівнина країни і столиця — місто Санто-Домінго. Рівнина відокремлена від північно-східного узбережжя низькими залісненими горами Кордильєра-Орієнталь, створених з вапняків. На родючих карбонатних ґрунтах цієї рівнини розташовані плантації цукрової тростини.

Дві інші великі низовини Домініканської Республіки розташовані на південному заході, поблизу кордону з Гаїті. Між південними схилами Кордильєри-Сентраль і нижчою Сьєррою-де-Нейба знаходиться долина річки Сан-Хуан, де мешкає близько 10 % населення. Тут розводять велику рогату худобу, вирощують рис, бобові культури і шоколадне дерево. На південь від Сьєрри-де-Нейба тягнеться знаменита западина Кюль-де-Сак, на місці якої в недавньому минулому була морська затока. Частина цієї западини досі лежить нижче рівня моря, зокрема велике солоне озеро Енрикільйо з відміткою урізання 44 м нижче р. м. У цьому районі в поселеннях, спеціально створених урядом для контролю за навколишньою територією поблизу кордону з Гаїті, проживає менш ніж 10 % населення країни.

Острів має тропічний клімат, існує дуже невелика різниця у температурі у різні сезони, суха зима і вологе літо. Опади трапляються переважно в кінці літа, збігаючись із сезоном ураганів. Середні місячні температури до висоти 1000 м над р.м. становлять 24-29 °C, а середня річна кількість опадів 1000—1500 мм. Схили гір, відкриті пануючим північно-східним вітрам, отримують понад 2000 мм опадів. Тут вологі тропічні ліси з червоного і кампешевого дерев з підвищенням ґрунту переходять в хвойні ліси. На сухіших південних схилах рослинність ближче по складу до змішаного листяного лісу. Долина Сибао отримує 1500 мм опадів в рік. Вважається, що вологі савани і густі ліси по берегах річок є залишками корінної рослинності. Сухіший клімат на південному узбережжі: Санто-Домінго отримує 1450 мм опадів в рік — це досить лише для зростання чагарників. У западині Кюль-де-Сак кількість опадів на рік не перевищує 1300 мм. В умовах семіарідного клімату поширені чагарники колючих чагарників і гігантських кактусів.

показувати менше

Домініка́нська Респу́бліка — країна карибського басейну, що займає дві третини острова Гаїті, на схід від держави Республіка Гаїті.

Домініканська Республіка разом з розташованою західніше Республікою Гаїті знаходиться на острові Гаїті, що між Карибським морем та Атлантичним океаном. Географічні координати 19 00 N, 70 40 W. На півночі острів омивається Атлантичним океаном, на сході — протокою Мона, що відокремлює його від Пуерто-Рико, на півдні — Карибським морем. Домініканці здебільшого зберігають іспанські традиції і мають змішане африканське і європейське походження, в той час як гаїтяни зберігають французькі традиції і є переважно африканського походження. Домініканська Республіка займає площу в 48,4 тис. км². Населення 8260 тис. чоловік (1999).

Острів має нерівний, гірський рельєф. Хребти з гострими гребенями орієнтовані у різних напрямах і розчленовані глибокими долинами і замкнутими улоговинами. Найвищі гори, Кордильєра-Сентраль (також гори Сибао), починаються на узбережжі Карибського моря на захід від Санто-Домінго і тягнуться в північно-західному напрямку, підвищуючись в середньому до 2400—2750 м над рівнем моря. У центральній частині хребта знаходиться найвища точка країни — гора Дуарте (3098 м). На північ від цих гір знаходиться вузька долина Сибао, витягнута на 240 км від межі з Гаїті до затоки Саману. З півночі цю долину відокремлює від передатлантичних прибережних низовин Кордильєра-Септентріональ — вузький невисокий хребет (до 1220 м) з крутими схилами. Майже половина населення країни проживає на родючих землях долини Сибао, особливо в районі Вега-Реаль на схід від Сантьяго, а також у підніжжі гір, в долинах і на північному узбережжі.

У східній частині острова лежить велике вапнякове плато, яке дещо знижується на південь у напрямку узбережжя Карибського моря. Тут знаходяться найбільша рівнина країни і столиця — місто Санто-Домінго. Рівнина відокремлена від північно-східного узбережжя низькими залісненими горами Кордильєра-Орієнталь, створених з вапняків. На родючих карбонатних ґрунтах цієї рівнини розташовані плантації цукрової тростини.

Дві інші великі низовини Домініканської Республіки розташовані на південному заході, поблизу кордону з Гаїті. Між південними схилами Кордильєри-Сентраль і нижчою Сьєррою-де-Нейба знаходиться долина річки Сан-Хуан, де мешкає близько 10 % населення. Тут розводять велику рогату худобу, вирощують рис, бобові культури і шоколадне дерево. На південь від Сьєрри-де-Нейба тягнеться знаменита западина Кюль-де-Сак, на місці якої в недавньому минулому була морська затока. Частина цієї западини досі лежить нижче рівня моря, зокрема велике солоне озеро Енрикільйо з відміткою урізання 44 м нижче р. м. У цьому районі в поселеннях, спеціально створених урядом для контролю за навколишньою територією поблизу кордону з Гаїті, проживає менш ніж 10 % населення країни.

Острів має тропічний клімат, існує дуже невелика різниця у температурі у різні сезони, суха зима і вологе літо. Опади трапляються переважно в кінці літа, збігаючись із сезоном ураганів. Середні місячні температури до висоти 1000 м над р.м. становлять 24-29 °C, а середня річна кількість опадів 1000—1500 мм. Схили гір, відкриті пануючим північно-східним вітрам, отримують понад 2000 мм опадів. Тут вологі тропічні ліси з червоного і кампешевого дерев з підвищенням ґрунту переходять в хвойні ліси. На сухіших південних схилах рослинність ближче по складу до змішаного листяного лісу. Долина Сибао отримує 1500 мм опадів в рік. Вважається, що вологі савани і густі ліси по берегах річок є залишками корінної рослинності. Сухіший клімат на південному узбережжі: Санто-Домінго отримує 1450 мм опадів в рік — це досить лише для зростання чагарників. У западині Кюль-де-Сак кількість опадів на рік не перевищує 1300 мм. В умовах семіарідного клімату поширені чагарники колючих чагарників і гігантських кактусів.

показувати менше