Ча́пля зеле́на (Butorides virescens ) — невелика чапля Північної та Центральної Америки з роду мангрова чапля. Butorides походить із середньоанглійського butor «бугай» та давньогрецького -oides, «схожий», а virescens - це латинське «зеленкуватий».
Вона довгий час вважалася одним видом із близько спорідненою чаплею мангровою (Butorides striata) (2003), і подекуди далі так вважається. Птахи номінального підвиду надзвичайно рідко помічені як залітні в Західній Європі — наприклад, зафіксований випадок у Пембрукширі в 2018 році був лише другим таким спостереженням у Валлії; особини з тихоокеанського узбережжя Північної Америки можуть так само заблукати до Гаваїв.
Де
ДенніНі
НічніНічний спосіб життя тварин — це особлива поведінка тварин, при якій активне життя здебільшого ведеться серед ночі, а сон серед дня.Нічні тварини за...
М'
М'ясоїдніМ'ясоїдні — тварини, що живляться переважно м'ясом. Цим вони відрізняються від травоїдних, що споживають в основному рослинну їжу, а також від всеї...
Ко
КомахоїдніРи
РибоїдніНа
НаземнийБо
Болотні птахиAl
AltricialТе
Територіальні твариниТериторіальні тварини — тварини, які захищають певну територію від вторгнення представників того ж виду.
Яй
ЯйцекладніЯйцекла́дні твари́ни — тварини, що при розмноженні відкладають яйця, в яких на момент залишення організму матері ступень розвитку ембріону незначни...
Пл
ПланерувальникиПо
Полює з засідкиСе
Серійна моногаміяОд
ОдинокийЧа
Часткові мігрантиG
починається зButorides virescens порівняно мала чапля; довжина тіла дорослої особини становить близько 44 см. Часто їх можна помітити в позі з шиєю, притягнутою до тіла. Дорослі особини мають глянцеву, зеленувато-чорну шапку, зеленувату спинку і крила, сіро-чорні відтінки переливаються зеленим або синім, каштанову шию з білою смугою спереду, сіру нижню частину і короткі (порівняно з іншими чаплями) жовті ноги. Дзьоб темний, довгий, загострений на кінці. Дорослі самиці, як правило, менші від самців і мають більш тьмяне, світліше оперення, особливо в період розмноження. Ювенільні особини більш тьмяні, по боках голови, на шиї та на нижній частині тулуба коричнево-білі пацьорки, пера спини бурі а покривні пера крил бурі з світлими облямівками, зеленувато-жовті ноги та дзьоб. Вилупки вкриті пуховим пір'ям, зверху світло-сірим, а на череві білим.
Поклик цієї чаплі - гучний і раптовий крик кйов ; вона також може видати серію більш приглушених звуків кук. Під час залицяння самець видає ра-рагг широко розкритим дзьобом, голосно б'є крилами і в польоті видає клич вгум-вгум, а іноді гукає ру-ру до самки, перш ніж знову приземлитися. На сідалі також подає клич ааруу-ааруу.
Ареал проживання зеленої чаплі — це невеликі заболочені ділянки в низинах. Чаплю можна побачити при заході сонця і на світанку, таким чином можна причислити цих птахів до нічних, а не денних, оскільки вони вважають за краще ховатись у схованках між очерету у світлий час доби. Вони можуть активно полювати і протягом дня, якщо голодні або для годівлі молоді. Особини, які живуть на узбережжі, пристосовуються до ритму припливів і відпливів. Вони в основному живляться дрібною рибою, жабами та водними членистоногими, але можуть ловити будь-яку безхребетну або хребетну здобич, яку вони здатні вполювати, включаючи таких тварин, як п'явки та миші. Ці чаплі не толерують інших птахів - у тому числі власного виду - під час годування, і не мають звички полювати групами. Вони зазвичай стоять на березі, на мілководді або на присаді на гілках і чекають здобичі. Іноді вони можуть кинути дрібну здобич, комах та інші дрібні предмети на поверхню води, щоб приманити рибу, що робить їх одними з небагатьох відомих видів, здатних використовувати знаряддя. Такий спосіб полювання дозволяє залічити B. virescens та тісно споріднену B. striatus до одних з найрозумніших птахів у світі. Вони можуть ненадовго зависнути в польоті, щоб спіймати здобич.
Північні популяції мігрують до їхніх ареалів розмноження протягом березня та квітня; біля найпівнічнішої межі ареалу B. virescens шлюбна поведінка спостерігається вповні на кінець травня. Міграція до місць зимівлі починається у вересні; до кінця жовтня птахів уже нема в регіонах, де вони не залишаються на увесь рік. Принаймні, на міграцію на північ глобальне потепління не впливає; птахи з'являються в ареалах розмноження в той самий час, що й 100 років тому.
Особини осілих популяцій покидають свої території після періоду розмноження, щоб кочувати по регіону. Вони можуть повернутися або не повернутися до місця розмноження попереднього року, залежно від того, чи знайшли вони краще середовище проживання під час цих мандрів. У цих популяціях період розмноження визначається дощами та наявністю здобичі протягом сезону.
B. virescens сезонно моногамні. Пари формуються в ареалі розмноження після інтенсивного залицяння самців, які вибирають місця гніздування і літають перед самицями з шумом крил і з настовбурченим оперенням голови та шиї. Вони гніздяться на лісових і болотних ділянках, над водою або на рослинах поблизу води. Гнізда - це платформа з палиць, часто в чагарниках або деревах, іноді на землі. Віддають перевагу гніздам на деревах, деякі гнізда будують на висоті аж до 20 м від землі, більш звичайно на висоті кількох метрів. Рідко велика кількість цих птахів збирається в гніздові колонії, звичайні для інших чапель.
Кладка зазвичай містить 2–6 блідо-зелених яєць які відкладаються з інтервалом у 2 дні (хоча друге яйце може бути відкладене й на 6 днів пізніше від першого). Після відкладання останнього яйця обоє батьків висиджують приблизно 19–21 день до вилуплення та спільно годують молодих птахів. Частота годівлі зменшується в міру того, як потомство підростає. Молодняк іноді починає залишати гніздо у віці 16 днів, але ще не є самостійними і здатними подбати за себе до 30–35-денного віку. Іноді — особливо в тропічних районах її ареалу — B. virescens розмножується двічі на рік.
