Піщана ефа (Echis carinatus ) — отруйна змія з роду Ефа з родини Гадюкові. Має 5 підвидів. Інша назва «середньоазійська ефа».
Ні
НічніНічний спосіб життя тварин — це особлива поведінка тварин, при якій активне життя здебільшого ведеться серед ночі, а сон серед дня.Нічні тварини за...
Су
СутінковийМ'
М'ясоїдніМ'ясоїдні — тварини, що живляться переважно м'ясом. Цим вони відрізняються від травоїдних, що споживають в основному рослинну їжу, а також від всеї...
На
НаземнийПр
ПрекоціальнийЖи
Живуть в норахНора́ — діра або тунель під землею з одним або декількома ходами назовні, викопаний тваринами з метою створення простору для мешкання, тимчасового ...
Яй
ЯйцеживородніЯйцеживородні тварини — тварини, у яких при розмноженні ембріон розвивається в середині яйця, яке, у свою чергу, залишається в тілі матері до момен...
Жи
Живуть в норахНора́ — діра або тунель під землею з одним або декількома ходами назовні, викопаний тваринами з метою створення простору для мешкання, тимчасового ...
Хи
ХижакиХижацтво в екології — тип відносин між біологічними популяціями, при яких хижак живиться іншими організмами, жертвою.Хижаки не обов'язково вбивають...
От
ОтруйніНе
НебезпечнийОд
ОдинокийВп
Впадають в спялчкуСпля́чка — період сповільнення життєвих процесів та метаболізму у тварин. Характеризується зниженням температури тіла, уповільненням дихання, та вс...
Не
Не мігрантI
починається зНе
Небезпечні твариниЗагальна довжина досягає 87 — 90 см. Голова дуже велика, різко позначене шийне перехоплення. Морда закруглена. Луска спини з різко виступаючими реберцями. Навколо середини тулуба є 34 — 40 рядків луски. Черевних щитків: 169 — 199. Підхвостових щитків: 27 — 38. Хвіст короткий. З боків тіла проходять 5 — 7 рядків дрібної та вузької луски, спрямованих косо вниз і наділені зубчастими реберцями.
Зверху забарвлення сірувато-коричневе, світло-жовто-піщане. На голові світлий хрестоподібний малюнок, який нагадує силует птаха, що летить. По тулубу з кожного боку проходить по одній білій зигзагоподібній смузі. Зверху поперек спини йдуть білуваті витягнуті плями, розташовані між вершинами зигзагоподібних смуг. Черево білого кольору без плям.
Мешкає у Туркменістані, Узбекистані, південно-західному Таджикистані, Афганістані, східному Ірані, Іраку, Об'єднаних арабських еміратах, Омані, Пакистані, Індії, о.Шрі-Ланка, Бангладеші, М'янмі.
Полюбляє аридні біотопи від горбистих пісків з саксаульниками до лесових й глинистих пустель. Нерідко дотримується річкових обривів, колоній піщанок, рідкісних чагарників чагарників. Зустрічається на висоті до 1000 м над рівнем моря. Вихід із зимівлі відбувається наприкінці лютого — березні. Більшу частину активного сезону веде нічний спосіб життя. Вдень гріється на поверхні тільки ранньою весною чи пізньою осінню. На зимівлю йде наприкінці жовтня — напочатку листопада. Найчастіше зимові хованки знаходить в норах гризунів, тріщинах й вимоїнах в урвищах.
Ці змії володіють «бічним ходом», тобто пересуваються, відкидаючи голову вбік, потім виносять задню частину тулуба вбік й вперед, а потім підтягують передню частину тіла. Створюється враження, що змія рухається не вперед, а у бік. Такий спосіб пересування на сипучому субстраті дуже ефективний.
Це дуже небезпечна, отруйна змія. Укуси становлять велику небезпеку для домашніх тварин й людини. Ця отрута різко знижує рівень фібриногену в крові, що викликає рясні кровотечі в районі укусу, із слизових оболонок очей, носа і рота. Крововиливи у внутрішні органи теж мають різко виражений характер.
Стривожена ефа приймає характерну оборонну позу «тарілочка», згортаючись у 2 півкільця й тримаючи голову в середині. В цей час півкільця труться одна об одну й бічна луска з зазубреними реберцями видає гучний шиплячий звук.
Основна їжа — дрібні гризуни, птахи, ящірки, дрібні змії, озерні жаби, зелені жаби, скорпіони. Молоді змії живляться дрібними ящірками й різними членистоногими.
Це живородна змія. Парування відбувається у березні-квітні. Самиці у липні-серпні приносять 4 — 12 молодих еф довжиною 140 — 170 мм.
