Каню́к степови́й, або курга́нник (Buteo rufinus ) — вид птахів родини Яструбові (Accipitridae) ряду Соколоподібні (Falconiformes), занесений до Червоної книги України. В Україні гніздовий, мігруючий, зимуючий вид.
Найбільший серед канюків. Маса тіла: близько 1,5 кг, довжина тіла: 500–650 мм, розмах крил: 1260–1550 мм. У дорослого верх рудувато-бурий, голова, воло і груди вохристі, черево темне, хвіст світло-рудий. Низ тіла рудуватий, з темними поздовжніми плямами на горлі і грудях та рудими поперечними смугами на череві або білуватий з бурими плямами. Від інших птахів роду Buteo в польоті легко відрізняється за білою плямою при основі махових (знизу). Молодий птах рудіший, хвіст смугастий.
Гніздовий ареал охоплює Південно-Східна Європу, Малу, Центральну та Передню Азію, Закавказзя, Північну, Південно-Східна Африку.В Україні поширений у лісостеповій, степовій смугах і Криму. Окремі пари гніздяться в лісовій смузі.
Гніздиться на узліссях байрачних та штучних лісів, у старих лісосмугах, рідше на поодиноких деревах і опорах ЛЕП, в Криму — на вапнякових урвищах і скелях. З'являється на гніздових ділянках у березні — на початку квітня. На деревах гнізда будує у верхньому розгалуженні стовбура або на бічних гілках (4-20 м від землі). У кладці 2-5 яєць, які відкладаються наприкінці березня — на початку квітня. Насиджування триває близько 40 діб. Пташенята залишають гніздо наприкінці червня — на початку липня.
Під час міграцій трапляється майже на усій території України. Мігрує переважно поодинці. Невелика частина популяції зимує на півдні України.
Живиться мишами, ховрахами, кротами, іноді невеликими птахами.
Вид включено до Червоної книги України (1994, 2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. Для охорони виду достатньо зберігати місця гніздування в острівних, байрачних лісах та старих лісосмугах. В Україні охороняється в «Єланецькому степу» — філії Українського степового заповідника та багатьох заказниках.
Європейська популяція виду має тенденцію до зростання чисельності і на 2004 р. була оцінена у 8,7-15 тис. пар. В Україні до середини ХХ ст. чисельність значно скоротилась, вид вважали зниклим. З 1980–1990 рр. почалося збільшення чисельності. Зараз в Україні гніздиться не менше 250 пар. Основні причини падіння чисельності: розорювання цілинних земель (ХІХ-ХХ ст.), відстріл хижих птахів у 1950–1969 рр., скорочення кормової бази. Сучасне зростання пов'язане з відновленням кормової бази (сліпаки, дрібні мишоподібні гризуни), наявністю гніздопридатних угідь (байрачні ліси, стиглі лісосмуги), відсутністю відстрілу хижих птахів.
