Сапсан
Царство
Клас
Родина
Рід
ВИДИ
Falco peregrinus
Популяція
100-500 Тис
Тривалість життя
19-25 Р
Максимальна швидкість
389
241
км/годмиль/год
км/год миль/год 
Вага
330-1500
11.6-52.9
гунції
г унції 
Довжина
34-58
13.4-22.8
смдюйми
см дюйми 
Розмах крил
74-120
29.1-47.2
смдюйми
см дюйми 

Сапса́н (Falco peregrinus Tunst.) — хижий птах родини соколових, поширений на всіх континентах, окрім Антарктиди. Розміром з сіру ворону, він вирізняється своїм темним, аспідно-сірим оперенням спини, строкатим світлим черевом і чорною верхньою частиною голови, а також темною, видовженою плямою під очима — «вусами». Залежно від розміру й особливостей забарвлення, розрізняють близько 17 підвидів цього птаха. В Україні — три підвиди: звичайний, кавказький і тундровий сапсани: перші два рідкісні гніздові птахи, останній зустрічається на перельотах.

Показати більше

Вважають, що це найшвидший птах (і взагалі тварина) у світі — при пікіруванні на здобич він здатний розвивати швидкість понад 322 км/год, або 90 м/с. Під час полювання сапсан сидить на присаді або ширяє (планує) в небі; виявивши здобич, він піднімається над жертвою і майже прямовисно каменем пікірує донизу («робить ставку»), вдаряючи її складеними і притиснутими до тулубу лапами по дотичній. Удар кігтями задніх пальців сапсана по жертві буває настільки сильним, що навіть у достатньо великого розміру жертви може відлетіти голова.

Об'єктом полювання цього сокола є переважно середнього розміру птахи, як, наприклад, голуби, шпаки, качки та інші водні і навколоводні види, рідше невеликі ссавці. Статева зрілість сапсана наступає у віці двох років, пари зберігаються протягом усього життя. Гніздиться птах на скелястих кручах, верхівках завалів, рідше на болотній купині і мочарях, або на кам'яних будівлях — дахах і відрогах висотних будинків, дзвіницях, мостах тощо.

Сапсан вважається рідкісним птахом. Але по закінченні Другої світової війни їх невелике число зазнало ще більшого скорочення, — особливо внаслідок застосування у народному господарстві ДДТ й інших пестицидів, які негативно впливають на ембріональний розвиток потомства. Тільки у 1970-ті роки, завдяки забороні використовувати цей отрутохімікат, а також впровадженню екологічних програм, популяція птахів у багатьох районах світу почала поволі відновлюватися. Охорона сапсана регламентується як на національному рівні — він включений до Червоної книги України як нечисленний вид (II категорія), так і на міжнародному рівні — занесений до Додатку I Конвенції СІТЕС.

Показати менше

Де

Денні

Су

Сутінковий

М'

М'ясоїдні

На

Наземний

По

Полює з засідки

Хи

Хижак-переслідувач

Пл

Планеруючі

Al

Altricial

Ко

Космополіти

Те

Територіальні тварини

Яй

Яйцекладні

Пл

Планерувальники

Мо

Моногамні

За

Зазвичай поодинокий

Ча

Часткові мігранти

P

починається з

Шв

Швидкі тварини
(колекція)

Зовнішній вигляд

Сапсан — це великий сокіл: довжина його тіла становить 34-50 см, розмах крил 80-120 см. Як і в більшості решти хижих птахів, самки сапсанів є помітно більшими за самців: важать у межах 910—1500 г, тоді як самці приблизно на третину менші за розміром, а їхня вага становить 440—750 г. У забарвленні не виражений статевий диморфізм — самці і самки виглядають однаково (виняток — рідкісний підвид F. p. madens ).

Показати більше

Загальна статура міцна, характерна для активних хижих птахів — широкі груди з твердими і опуклими м'язами, сильні пальці з гострими і круто зігнутими кігтями, короткий, подібно до серпа заломлений дзьоб. У дорослих птахів верхня частина тулуба, включаючи вузькі загострені крила і надхвістя, аспідно-сірого кольору, часто з нечіткими темними поперечними смужками (див. розділ «Підвиди»). Кінчики крил чорні.

Черевна частина зазвичай світла; залежно від району проживання вона може бути сірувато-білою, рожевою, рудуватою або вохристою, з тонкими бурими або чорними поперечними плямами на череві, боках і підхвісті. На грудях краплясті плями. Хвіст відносно довгий, вузький, на кінці заокруглений; нижня частина чорна з невеликою білою смужкою на кінці. Верхня частина голови і «вуса» (ділянка пір'я від кута дзьоба до горла) чорні, нижня частина і горло контрастно-світлі — білі або рудуваті.

Очі великі, опуклі, темно-карі, оточені жовтуватим кільцем голої шкіри. Восковиця жовта, дзьоб і ноги чорні. На кінці наддзьоб'я є зубці, якими птахи перекушують хребет шиї своєї жертви. На нозі внутрішній палець значно коротший за зовнішній; середній палець довший за цівку.

Оперення молодих птахів є менш контрастним — верхня частина тіла бура з облямівками криючих вохристого кольору, нижня світліша і має радше подовжні плями, на відміну від поперечних смуг дорослих птахів. Восковиця блакитно-сіра, ноги жовті.

Більшість звуків, що видає сапсан, пов'язані з аспектами репродуктивної поведінки. Поза шлюбним сезоном птах зазвичай мовчазний, за винятком внутрішньо- і міжвидових зіткнень. Репертуар самок і самців подібний, мало відрізняється від інших видів сокола, але відносна частота і контекст вокалізів залежать від статі і виду. Географічних відмінностей між птахами 4 підвидів (F. p. tundrius, F. p. pealei, F. p. anatum, F. p. brookei ) не спостерігалося. Вокаліз самців і самок відрізняється за частотою та спектром, зазвичай виклики самців приблизно 0,2 кГц вищі, ніж самок, містять ширший ряд частот і мають чіткішу гармонійну структуру. Чоловічі і жіночі вокалізи дозволяють ототожнення індивідуумів з точністю близько 90 %.

Кек (англ. cack): послідовність коротких (0,15 с), гармонійних викликів із широким спектром (1-9 кГц) з інтервалами 0,1-0,2 с, нагадує жорсткий кек-кек-кек-кек-кек або к'як-к'як-к'як, часто повторюється не припиняючись. Виклик самок прагне бути швидшим, з коротшими інтервалами. Надається у випадку тривоги і асоціюється із із захистом гнізда. Може зростати в швидкості та інтенсивності, проте швидкість зменшується під час атаки, коли викрик фрагментується до кее-ее-ек, кее-ее-ек. Інколи цей виклик може подаватися для спілкування і привернення уваги.

Щебет (chitter ): послідовність дуже раптових (0,02 с) гармонійних викликів спектральною шириною 0-5 кГц з дуже короткими (0-0,02 с) інтервалами. Нагадує швидке чі-чі-чі-чі-чі, що повторюється циклами по 5-12 разів або безперервно до кількох секунд. Частіше всього подається самцем до або протягом спаровування; іноді подається самцями і самками у тривозі.

Іі-чіп (eechip ): послідовність викликів з трьох частин змінної, але відносно довгої тривалості (0,25-0,8 с) з інтервалами 0,1-0,8 с. У найповнішій формі нагадує ку-іі-чіп, ку-іі-чіп, причому ку або іі можуть опускатися, тоді як останній склад, що містить більшу частину енергії, має гармонійну структуру і покриває найширший ряд частот (1-6 кГц), присутній завжди. Використовується представниками обох статей протягом або негайно після спаровування.

Завивання (wail ): безперервний або повторний відносно довгий виклик (0,4-2,0 с), з нерегулярними інтервалами від 0,1 с до кількох хвилин. Менш галасливий і з чіткішою гармонійною структурою, ніж інші виклики, шириною 1-6 кГц, злегка підвищуюється за частотою. Має найширшу різноманітність форм серед всіх викликів. З'являється в кількох випадках: наявності їжі, при спаровуванні або при залицянні за самкою.

Показати менше

Відео

Ареал

Географія

Країни
Албанія, Австралія, Боснія і Герцеговина, Китайська Народна Республіка, Республіка Конго, Грузія, Гонконг, Індонезія, Ізраїль, Японія, Показати більше Південна Корея, Північна Корея, Ліхтенштейн, Люксембург, Малайзія, Мальта, Чорногорія, М'янма, Непал, Пакистан, Папуа Нова Гвінея, Філіппіни, Росія, Сербія, Шрі-Ланка, Таїланд, Сполучені Штати Америки, Узбекистан, Вануату, Афганістан, Ангола, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Багамські Острови, Бахрейн, Бангладеш, Барбадос, Бельгія, Бенін, Бутан, Болівія, Ботсвана, Бразилія, Бруней, Болгарія, Буркіна-Фасо, Камбоджа, Камерун, Канада, Центральноафриканська Республіка, Чад, Чилі, Колумбія, Коморські Острови, Демократична Республіка Конго, Коста-Рика, Куба, Кот-д'Івуар, Данія, Джибуті, Домініка, Домініканська Республіка, Еквадор, Сальвадор, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Фінляндія, Франція, Габон, Гамбія, Німеччина, Гана, Греція, Гренада, Гватемала, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гаяна, Гондурас, Індія, Іран, Ірак, Італія, Йорданія, Кенія, Кувейт, Лаос, Латвія, Ліван, Лесото, Ліберія, Лівія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мавританія, Мексика, Молдова, Монголія, Марокко, Мозамбік, Намібія, Нікарагуа, Нігер, Нігерія, Норвегія, Оман, Панама, Парагвай, Перу, Польща, Катар, Румунія, Руанда, Сент-Кіттс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Саудівська Аравія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Сінгапур, Словенія, Соломонові Острови, Сомалі, Південно-Африканська Республіка, Південний Судан, Іспанія, Судан, Суринам, Швеція, Сирія, Республіка Китай, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Туніс, Уганда, Україна, Об'єднані Арабські Емірати, Венесуела, В'єтнам, Західна Сахара, Ємен, Замбія, Зімбабве, Алжир, Андорра, Вірменія, Австрія, Азербайджан, Білорусь, Хорватія, Кіпр, Чехія, Єгипет, Естонія, Фіджі, Угорщина, Ірландія, Казахстан, Киргизстан, Литва, Нідерланди, Північна Македонія, Палестинська держава, Португалія, Словаччина, Швейцарія, Таджикистан, Східний Тимор, Туреччина, Туркменістан, Велика Британія, Беліз, Гваделупа, Ямайка, Федеративні Штати Мікронезії, Палау, Уругвай, Бурунді, Фарерські острови, Ісландія, Мальдіви, Маврикій, Самоа, Сейшельські Острови, Макао Показати менше
Регіони

Сапсан широко поширений на всіх континентах (за винятком Антарктиди), а також на багатьох островах. Будучи невибагливим до умов проживання, птах легко пристосовується як до суворого холодного клімату арктичної тундри, сягаючи 70° пн. ш. у Гренландії і 78° пн. ш. на Новій Землі, так і до спекотних тропіків Африки та Південно-Східної Азії. У цілому, в різні пори року його можна побачити практично всюди, за винятком полярних і високогірних районів, пустель і переважної більшості вологих тропічних лісів. Також сапсан зазвичай уникає широких відкритих просторів, зокрема, степів Євразії або пампасів Південної Америки. У гірській місцевості птах зустрічається на висоті до 4000 м над рівнем моря. Завдяки такому широкому ареалу сапсан вважається найрозповсюдженішим хижим птахом у світі. Єдиним великим, позбавленим криги районом, де сапсан цілком відсутній, — це Нова Зеландія. Детальний опис розповсюдження сапсана наведено в розділі «Підвиди».

Показати більше

В Україні в Карпатах гніздиться номінативний підвид, у Кримських горах і на берегових урвищах Кримського півострова — кавказький підвид, під час міграції і взимку на всій території трапляється тундровий підвид.

Показати менше
Сапсан карта середовища проживання
Сапсан карта середовища проживання
Сапсан
Attribution-ShareAlike License

Звички та спосіб життя

Сезонна поведінка
Спів птаха

Дієта та харчування

Сапсан живиться майже виключно середніми за розмірами й дрібними птахами: горобцями, дроздами, шпаками, голубами, качками тощо. Прихильності до полювання певних видів загалом немає — раціон варіює залежно від доступності здобичі в даній місцевості. Окрім птахів, сапсан зрідка полює на деяких невеликих ссавців, зокрема на кажанів, вивірок і зайців, а також на земноводних та комах. Найактивніші птахи вранці і ввечері. За дуже рідкісних випадків, здобич ловиться на льоту чи на підльоті; при цьому птахи часто полюють парою, почергово пікіруючи за жертвою. Сапсан вичікує в засідці на високому відрогу або пролітає низько над землею, полохаючи потенційну жертву. Визначившись в повітрі зі здобиччю, він швидко набирає висоту і, склавши крила, різко, майже прямокутно, падає вниз, прагнучи лапами зачепити її. За оцінками деяких фахівців, під час пікірування швидкість польоту птаха може досягати 322 км/год, або 90 м/с, що дозволяє назвати сапсана найшвидшим живим організмом у світі, хоча прямі вимірювання швидкості кількох птахів, проведені іншими дослідниками, не показали значень, вищих за 140 км/год. Удар сапсана при нападі може бути настільки сильним, що жертві може відірвати голову, або в неї буде розпатраний вздовж тулуб, хоча зазвичай, під час нападу на птаха, сапсан намагається лише ушкодити одне з його крил, задля зменшення ударного ефекту на власне тіло. Зі здобутим кормом птахи завжди здіймаються угору, де влаштовують трапезу. На відміну від багатьох інших хижаків, сапсани залишають цілими голову, крила і ноги своєї жертви.

Розмноження

СТАТЕВА ПОВЕДІНКА

Сапсан зазвичай вибирає малодоступні для людини місця з широким горизонтом; перевагу віддає скелястим берегам різних водойм — як внутрішніх, так і зовнішніх. Найбільші популяції птахів зустрічаються в долинах гірських річок, де є оптимальні умови для гніздування. У гірській місцевості сапсан, як правило, гніздяться на скелях; у лісовій зоні часто селиться уздовж річкових круч, на мочарях або високо на деревах, де займає старі гнізда інших птахів. Незалежно від місцевості, завжди поблизу має бути водний або болотяний комплекс площею не менше 10 км². Крім того, сапсан уникає як ділянок суцільних хащів, так як і широких просторів, не зайнятих лісом.

Показати більше

Іноді (останніми роками рідше) сапсани вибирають для житла населені пункти, в тому числі і великі. У межах міста птахи влаштовують гнізда на дахах церков та інших кам'яних висотних будівель.

За винятком найпівнічніших популяцій, сапсани часто-густо ведуть осілий спосіб життя, або в холодну пору року переміщуються на незначну відстань. При цьому самці, що досягли статевої зрілості, за можливості тримаються поблизу гніздової території цілоріч. В умовах арктичного й субарктичного клімату птахи здійснюють довгі сезонні міграції, залітаючи при цьому нерідко на більші відстані ніж їхні сусіди — неперелітні птахи. Так, за спостереженнями орнітологів, сапсани, що гніздяться в Гренландії, взимку можуть сягати південного краю Південної Америки.

Статева зрілість у самців і самок наступає вже наступного року після народження, хоча розмножуватися птахи, як правило, починають лише у віці двох або трьох років.

Сапсани моногамні; пари зберігаються протягом багатьох років. Даному виду, незалежно від способу життя, також притаманна прихильність до певної гніздової території, яка зберігається в декількох поколінь птахів протягом тривалого часу, — наприклад, на невеликому острові біля узбережжя Вельса дослідники зафіксували кам'янистий відріг, на якому постійно гніздились птахи, починаючи, принаймні, від 1243 року. Початок сезону розмноження припадає на квітень-червень; північні популяції, як правило, розмножуються пізніше.

Зазвичай першим до місця майбутнього гнізда прилітає самець; закликаючи самку, він виконує різні повітряні піруети: кружляє по спіралі, раптово пірнає або перекидається. Якщо самка врешті сідає на невеликій відстані від самця, це означає, що пару сформовано. Птахи, які сидять поруч, можуть уважно розглядати один одного, чистити своєму партнерові пір'я або обгризати кігті. Крім того, в процесі залицяння самець часто годує самку, нальоту передаючи їй спійману ним здобич. Приймаючи їжу від самця, що знаходиться згори, самка в повітрі перевертається догори ногами. У гніздовий період сапсани ретельно боронять свою територію та дуже агресивно налаштовані проти прибульців. Відстань між сусідніми гніздами майже ніколи не менше 1 км, навіть у районах з великою щільністю популяцій, складаючи зазвичай 2-6 км. Така територія, включно з водними просторами, необхідна птахам для забезпечення нормальної життєдіяльності в період розмноження (перш за все, для годівлі). Всередині однієї гніздової території пара може мати до семи місць, придатних для відкладення яєць, які використовує почергово протягом кількох сезонів.

Сапсани активно боронять свою територію: при вторгненні у неї здатні напасти на порушника, навіть на більшого розміром пернатого хижака, наприклад, орла чи крука. При наближенні людини, птахи починають проявляти неспокій вже на відстані 200—300 м від гнізда, подаючи тривожні голосові сигнали. На ближчій відстані спочатку самець, а потім і самка з гучними криками кружляють над людиною, іноді сідаючи поблизу на короткий час.

Розташування гнізда залежить від навколишнього ландшафту, проте в будь-якому випадку вимагає відкритого простору для підльоту і наявність поблизу водойми. У скелястій місцевості гніздо зазвичай влаштовується в кам'янистому міжгір'ї або на відрогу вгорі схилу на висоті 20-80 м від землі. У тундрі сапсани гніздяться переважно на кручах або пагорбах біля водойм. На мочарах гніздо може міститися просто на купині на незначному узвишші. В деяких регіонах, наприклад в Австралії або на північно-західному узбережжі Північної Америки, гнізда часто влаштовуються у великих дуплах дерев.

В окремих випадках сапсани займають старі гнізда інших хижих птахів на деревах — крука, канюка, яструба-тетерев'ятника, шуліки, скопи та інших. Зрідка за місце під гніздо сапсану правлять ніші (виїмки) у кам'яних будівлях в населених пунктах, що нагадують птахам скелясті виступи — карнизи високих будівель, мости, дзвіниці, заводські труби і т. ін.. За можливості викопується невелика ямка в ґрунті завглибшки 1-3 см і діаметром 20-30 см, або розчищається невелика ділянка. Устилка, як така, відсутня, проте при багаторазовому використанні в гнізді можуть залишатися кістки або пір'я. Однією з визначних особливостей сапсана є велика кількість решток кісток жертв навколо гнізда, що скупчуються протягом тривалих років, а також рясні сліди посліду пташенят.

Яйця відкладаються один раз на рік, в другій половині квітня — початку травня. У випадку, якщо первинну кладку з якоїсь причини втрачено, самка здатна відкласти яйця вдруге. Зазвичай самка відкладає 3 яйця (рідше — від двох до п'яти), по одному яйцю раз на дві доби. Яйця яскраво забарвлені — мають бурий або червонуватий кольори з плямами і цятками темніших червонувато-бурих відтінків. Розмір яєць (51-52) х (41-42) мм. Період інкубації становить 33-35 діб; висиджують яйця обоє батьків, проте самка перебуває в гнізді більшу частину часу. Пташенята, які щойно вилупилися з яєць, вкриті брудним білим пухом, мають непропорційно великі ноги і спершу є цілком безпорадними. В той час як самка обігріває і годує пташенят, самець переважно здобуває їжу. Кормова територія в період розмноження зазвичай сягає 19—24 кілометрів в окружності від гнізда. Перший політ пташенята здійснюють у віці 35-45 днів, проте ще декілька тижнів по тому залишаються залежними від батьків, перш ніж навчаться самостійно здобувати собі корм.

Показати менше

Популяція

Популяційні загрози

Сапсан у всі часи залишався рідкісним птахом, незважаючи на свою пристосовність до різних ландшафтів і кліматичних умов. У наш час популяція птахів в цілому визнається стабільною, хоча в окремих регіонах може спостерігатися коливання чисельності або зникнення з колишніх місць проживання. Серйозні загрози збереження цього виду виникли в другій половині 20 століття, з початком масового використання хлорорганічних пестицидів (зокрема ДДТ) в сільському господарстві. Небезпечні речовини накопичувалися в організмі птахів і перешкоджали ембріональному розвитку потомства (різко скоротилася вилуплюваність пташенят). З кінця 1940-х до середини 1960-х років тільки в США сапсани повністю зникли в східній частині країни, а на заході їх чисельність впала на 80-90 %. Аналогічна ситуація виникла і в Західній Європі, де на значній території вони перестали траплятися. Тільки у 1970-ті роки, після законодавчої заборони на використання особливо небезпечних отрутохімікатів і впровадження екологічних програм, популяція сапсанів у світі почала поволі відновлюватися.

Показати більше

Окрім використання отрутохімікатів, несприятливими чинниками, що впливають на чисельність, також є зростаюча конкуренція з соколом-балабаном, нестача придатних для гніздування місць, культурна зміна ландшафтів і браконьєрство. Певної шкоди можуть заподіяти природні хижаки, що руйнують гнізда, — пугачі, лисиці, куниці та інші. Сапсани уживаються поряд з житлом людини, проте чутливі до надмірного турбування з боку людей.

На міжнародному масштабі сапсан включений до Додатку 1 Конвенції СІТЕС (заборона на торгівлю), Додатку 2 Боннської Конвенції, Додатку 2 Бернської Конвенції, а також охороняється рядом двосторонніх угод. У США, Канаді і Німеччині розроблені програми вирощування молодника у вольєрах з подальшим впровадженням в умови дикої природи. У період утримання в неволі, щоб уникнути звикання пташенят, контакт з людиною значною мірою обмежений — наприклад, штучне годування відбувається з рукавичок у вигляді голови дорослого сапсана.

Згідно з МСОП, зараз сапсани мешкають на території близько 10 млн км² території планети, а їх популяція (до 100 тис. особин), незважаючи на загрози, залишається стабільною. Проте, залишається загроза для деяких підвидів цього птаха у регіональному масштабі. Так, наприклад, у Криму залишилося лише кілька десятків пар сапсанів підвиду F. p. brookei плюс невелика кількість перелітних птахів підвиду calidus.

Показати менше

Чисельність

В Європі гніздиться 12—25 тис. пар. В Україні гніздиться близько 120—130 пар, з яких 100—110 пар в Криму. В останні десятиріччя помітно зростає кримська популяція. Зменшення чисельності у 1950—60 роках було обумовлене застосуванням ДДТ як сильнодіючого інсектициду і узаконеним нищенням хижих птахів людиною. Сучасне зростання, можливо, пов'язане з забороною застосування ДДТ і відстрілу хижаків.

Coloring Pages

Посилання

1. Сапсан стаття на Вікіпедії - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BF%D1%81%D0%B0%D0%BD
2. Сапсан на сайті Червоного списку МСОП - https://www.iucnredlist.org/species/45354964/155500538
3. Xeno-canto пташиний спів - https://xeno-canto.org/707153

Більше захоплюючих тварин, про яких варто дізнатися