Вагабунда світлокрила (Dendrocitta vagabunda ) — вид горобцеподібних птахів родини воронових (Corvidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії. Виділяють низку підвидів.
Де
ДенніВс
ВсеїдніВсеї́дні, або пантофа́ги — тварини, в типовому раціоні яких присутня їжа як рослинного, так і тваринного походження. Деякі з представників всеїдних...
Яй
ЯйцекладніЯйцекла́дні твари́ни — тварини, що при розмноженні відкладають яйця, в яких на момент залишення організму матері ступень розвитку ембріону незначни...
Де
ДеревнийAl
AltricialМо
МоногамніМонога́мія — тип соціальної організації, за якої самець і самиця з однієї переваги віддають одне одному перевагу у спарюванні, ділять гніздо, і, за...
Со
СоціальнийВи
Висотні мігрантиR
починається зДовжина тіла птаха становить 46-50 см, вага 90-130 г, довжина крила 14,4-17,3 см, довжина цівка 3,2-3,7 см, довжина дзьоба 3-3,7 см, довжина хвоста 18,9-36,3 см.
Голова, шия і груди чорні або темно-сірі, спина рудувато-коричнева. Покривні пера крил світло-сірі або білі, решта крила чорна. Живіт світло-пісочного кольору, гузка світліша. У деяких підвидів нижня частина тіла може бути кремового кольору. Хвостові пера довгі, світло-сірі, на кінці чорні. Їх довжина різниться в залежності від підвиду: так, у представників підвиду D. v. parvula довжина хвостових пер становить 18,9-23,9, а у представників підвиду D. v. bristoli довжина хвостових пер становить 26,5-36,3 см. Дзьоб і восковиця сірі, кінчик дзьоба темніший. Райдужка темно-червоно-коричнева, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм, хоча самці мають дещо довші хвости.
Забарвлення молодих птахів світліше і менш контрастне. Їх хвостові пера трикольорові: основа пера світло-сіра, остання третина чорна, кінчик світлий.
Представники підвидів дещо різняться за забарвленням і за розмірами. Птахи, що належать до північно-західних підвидів найбільші і мають найсвітліше забарвлення; представники південних підвидів менші, представники східних підвидів темніші.
Світлокрилі вагабунди мешкають на більшій території Азії на південь від Гімалаїв. Західною межею поширення виду є південно-західні схили Гіндукуша в Пакистані. Птах мешкає на всій території Індії і Бангладешу, за винятком пустелі Тар. В Південно-Східній Азії світлокрилі вагабунди мешкають на півночі Малайського півострову і в Індокитаї, однак вони відсутні на сході Таїланду і на в'єтнамському узбережжі. Також світлокрилі вагабунди відсутні на Шрі-Ланці. Цей вид птахів є здебільшого осілим, однак для деяких гірських популяцій характерна вертикальна міграція, коли взимку вони мігрують в долини. Передусім це стосується гімалайських популяцій.
Світлокрилі вагабунди живуть в різноманітних лісових масивах, в сухих і дощових, відкритих і напіввідкритих лісах, на плантаціях, однак уникають надто густих джунглів. Також це єдиний вид вагабунд, що може мешкати в межах міста, в парках і садах.
Світлокрилі вагабунди живуть на висоті до 1000 м над рівнем моря, однак в Гімалаях їх можна побачити і на висоті 2100 м над рівнем моря. Там, де ареал світлокрилої вагабунди перетинається з ареалом сіроволої вагабунди (Dendrocitta formosae ), світлокрила вагабунда віддає перевагу низьким висотам і антропогенним ландшафтам.
Світлокрила вагабунда харчується плодами, ягодами, нектаром, насінням і безхребетними. Вона споживає різноманітні фрукти, як невеликі плоди Melia azedarach, так і великі соковиті папаї, однак найчастіше світлокрила вагабунда їсть плоди різних видів фікусів. Може вона споживати і невеликих хребетних: ящірок, птахів і гризунів, а також їсти падло.
Цей вид птахів зазвичай харчується в кронах дерев, лише інколи спускаючись на землю, зазвичай, аби втамувати спрагу. Цей вид птахів об'єднується в пари або невеликі зграї з 4-5 птахів. Іноді світлокрилі вагабунди можуть утворювати зграї до 20 птахів, до яких можуть долучатися птахи інших видів: коелі, великі дронго, вінаго. Разом з єгипетськими чаплями вони можуть шукати паразитів в шерсті індійських замбарів.
Світлокрилі вагабунди моногамні і утворюють тривалі пари. Гніздування триває з лютого по липень ( у південних підвидів сезон гніздування починається пізніше — в березні-травні). Гніздо порівняно невелике, чашоподібної форми, розміщується на дереві на висоті 6-8 м над землею. В кладці 2-6 яєць (зазвичай 4-5). Північні популяції відкладають більше яєць, ніж південні. Яйця розміром 29×21,5 мм, їх колір найчастіше рожевуватий з червоно-коричневими або сірими плямками.
