Південний океан

Півде́нний океа́н, або Антарктичний океан — четвертий за розміром океан Землі, що омиває Антарктиду.

Площа океану 20 327 тис. км². (якщо прийняти північною межею океану 60-й градус південної широти). Найбільша глибина (Південно-Сандвичів жолоб) — 8266 м. Солоність вод становить всього близько 35 ‰ внаслідок опріснення їх талими водами айсбергів, велика кількість яких також плаває у водах Південного океану і взимку, і влітку.

Навіть якщо саме по собі дно океану не є таким — Південний океан є наймолодшим з океанів, оскільки його вік оцінюють всього 30 мільйонами років. Його поява зумовлена розділенням Південної Америки та Антарктиди. При цьому виникла протока, що дало початок зародженню Антарктичній циркумполярній течії.

У 2000 р. Міжнародна гідрографічна організація прийняла розділення на п'ять океанів, виділивши Південний океан зі складу Атлантичного, Індійського і Тихого. У південній своїй частині межі між трьома океанами вельми умовні, водночас води, прилеглі до Антарктиди, мають свою специфіку, а також об'єднані Антарктичною циркумполярною течією.

Морські температури змінюються від приблизно −2 до 10 °C. Циклонічний рух штормів в східному напрямку навколо континенту часто стає інтенсивним через температурний контраст між льодом і відкритим океаном. У океанській області від широти 40 градусів південної широти до Південного полярного кола спостерігаються найсильніші середні вітри на Землі. Узимку океан замерзає до 65 градусів південної широти в Тихоокеанському секторі й 55 градусів південної широти в Атлантичному секторі, що знижує поверхневі температури значно нижче 0 °C; в деяких прибережних пунктах постійні сильні вітри залишають берегову лінію вільною від льоду протягом зими.

З приполярним розташуванням Південного океану пов'язана різка сезонна динаміка основної умови фотосинтезу — сонячної радіації. У таких умовах протягом року спостерігається велика амплітуда кількісних змін фітопланктону і зміщення зони цвітіння з півночі, де весна починається раніше, на південь, де вона запізнюється. У низьких широтах встигають розвинутися два піки цвітіння, а у високих тільки один. У поверхневих водах яскраво виражена біологічна широтна зональність. У мешканців дна подібної зональності немає, через те, що в їх розвитку важливу роль відіграє рельєф дна і бар'єри, що перешкоджають обміну флори та фауни. У Південному океані у фітопланктоні переважають діатомові водорості (близько 180 видів). Синьо-зелені водорості складають мале число. Кількісно також переважають діатомові водорості, особливо у високих широтах, де їх майже 100 %. У період максимуму цвітіння чисельність діатомових водоростей досягає свого найбільшого числа.

Існує чітка залежність між розподілом водоростей і вертикальною стійкістю вод. У літній час значна маса водоростей знаходиться в поверхневому 25-метровому шарі.

У напрямку з півдня на північ відбувається зміна складу фітопланктону: поступово з флори випадають високоширотні холодноводні види, замінюючись на тепловодні.

У Південному океані величезні маси зоопланктону, криля, рясні губки та голкошкірі, є представники кількох родин риб, особливо нототенії. З птахів численні буревісники, поморники, пінгвіни. Живуть кити (синій кит, фінвал, сейвал, горбатий кит тощо) і тюлені (тюлень Ведделла, тюлень-крабоїд, морський леопард, морський котик).

Зоопланктон у водах Південного океану представлений копеподами (близько 120 видів), двопарноногими (близько 80 видів) та ін., менше значення мають щетинкощелепні, поліхети, остракоди, апендикулярії та молюски. Кількісно на першому місці веслоногі, на частку яких припадає майже 75 % біомаси зоопланктону тихоокеанського та індійського сектора океану. У атлантичному секторі океану копепод мало, через те, що широке поширення отримав криль.

Для Південного океану, особливо для його антарктичних областей, характерно масове скупчення криля (антарктичних рачків). Біомаса криля в цих районах досягає 2200 млн т, що дає можливість щорічно виловлювати до 50-70 млн т криля. Тут криль — це основне живлення беззубих китів, тюленів, риб, головоногих молюсків, пінгвінів та трубконосих птахів. Самі ж рачки харчуються фітопланктоном.

Чисельність зоопланктону протягом року має два піки. Перший пов'язаний з підйомом видів, що перезимували та відзначається в поверхневих водах. Другий пік характеризується великою кількістю зоопланктону у всій товщі та обумовлений появою нового покоління. Обидва піки проявляються у вигляді двох широтних смуг згущення зоопланктону. Це період його цвітіння влітку, коли в більшості він переходить у верхні шари та переміщується на північ, де помітне накопичення відбувається в зоні антарктичної конвергенції.

• Родовища нафти та газу, в основному на континентальному шельфі
• Залізо-марганцеві конкреції
• Можливі родовища різних руд
• Пісок і гравій
• Прісна вода у вигляді айсбергів
• Тваринні ресурси:
  • Головоногі молюски
  • Кити
  • Тюлені
  • Криль
  • Різні види риб
  • 17 видів пінгвінів