Бик свійськи́й, або коро́ва (лат. Bos taurus), — вид ссавців роду Бик родини бикових (Bovidae). Слово «корова» позначає самицю виду, а «свійський бик» або «домашній бик» — самця. Розводять заради м'яса, шкіри та молока. У таких релігіях, як індуїзм та буддизм, цю тварину вважають священною, а знищення корови або заподіяння їй шкоди заслуговує кари. В українській народній традиції корова — це годувальниця та основа добробуту сім'ї.
Розрізняють м'ясні, м'ясо-молочні, молочно-м'ясні та молочні породи корів.
Тіло дорослої корови завдовжки сягає двох метрів, зазвичай заввишки вона не більша від 1,5 метра. Хвіст, що служить для відганяння комах, завдовжки до 1,5 метра. Маса корови не перевищує 1 тонни, а в середньому маса дійної корови становить близько 400 кг.
Забарвлення корів буває різне. Здебільшого це залежить від породи. Найчастіше трапляються корови чорної, чорно-білої, рудої масті. Довжина коров'ячих рогів у більшості порід не перевищує 20 см, але є окремі породи, у яких роги досягають метрової довжини. Корови без рогів називаються шутими або комолими. Вуха містяться біля рогів. Кінчики вух густо покриті шерстю. Морда витягнута з тупим великим носом на кінці. Навколо очей — густі вії. Шия схожа на конячу, але товстіша. Ноги сягають довжини 1 метра. Діаметр копит — до 25 см.
У дикій природі немає підвиду Bos taurus taurus, оскільки він, виведений переважно від підвиду Bos taurus primigenius, уже протягом п'яти століть одомашнений.
У наш час корови поширені на всіх материках, крім Антарктиди. У світі налічують близько 1,3 мільярда голів корів станом на 2006 рік.
У Індії поширений підвид корів зебу. Там найбільше корів — близько 400 мільйонів. У Китаї близько 150 млн голів.
На півночі країн Африки водився тур. Тепер у цих країнах налічують 200 мільйонів корів.
На території західних штатів у США були поширені близькі родичі корови — бізони, які у 2-й половині XIX ст. були майже винищені. Але на сьогодні популяція є сталою. На 2006 рік у США 100 мільйонів голів корів.
На сході Європи, як і на півночі Африки, водились тури. Найбільше їх було в лісах та степах сучасної України, Польщі, Росії. Країни Європи налічують 130 мільйонів корів.
Корова — травоїдна тварина. За день може спожити 50 літрів їжі й до 40 л води. Переважно корови випасають траву до 20 см висоти, оскільки не люблять високої трави. Живляться вони такими рослинами: пирієм, конюшиною лучною, конюшиною звичайною, молочаєм, очеретом, аїром та ін. Коли бракує їжі, корови можуть їсти гілки дерев, кущів. Це жуйні тварини. Після достатнього випасання вони пережовують їжу (ремиґають) напівлежачи, рідше стоячи.
Узимку на фермах, у колективних господарствах та інше, споживають заготовлене людьми сіно, солому, жом, кормові буряки тощо.
Корова спершу захоплює траву до рота язиком, а тоді відкушує зубами. Не потребує проштовхувати їжу язиком. Крім того, корова здатна захоплювати траву язиком і водночас ковтати. У корови зуби ростуть під певним кутом (зазвичай близько 45°), що допомагає відкушувати траву.
У дикій природі тури билися за самиць. Оскільки тури вимерли, такий ритуал шлюбного періоду не зберігся. Найбільш імовірно, що виводок був один раз на два роки.
Період вагітності корови триває 285 днів. У цей час тільна корова відзначається більшим апетитом. За час вагітності у корови повільно збільшується розмір тулуба і розширюється таз. За день або кілька днів перед отеленням корова посилено дбає про чистоту свого тіла.Новонароджене теля має висоту близько 50 см, масу 18—45 кг, залежно від породи, і при достатньому теплі, встає на ноги за годину після народження. Корова добре дбає про теля і у більшості випадків відкликається на його голос.
Теля смокче молоко лише 4-6 місяців. Вже у віці 1 місяця може споживати траву, але при цьому смокче молоко матері. Молода корова набуває статевої зрілості у віці 2 років. Корову, що не досягла статевої зрілості або статево зрілу лише 1 рік, українці називають ялівкою. Середня тривалість життя корови 20 років, щонайбільше 25 років.
За один виводок корова народжує одне теля, рідше двоє. Дуже рідко трапляються випадки, коли корови народжують трьох телят за раз.
Найдавнішим предком корови вважають тура, або дикого бика. За часів Київської Русі на території сучасної України дуже багато цих тварин населяло степи, лісостепи, мішані ліси. Полювання на турів — велика розкіш тих часів. Ця розвага знаті називалася ловами. Згодом на турів почали полювати і звичайні люди — задля смачного м'яса. Так кількість популяції турів різко зменшилась, і вони стали на грані вимирання. Треба було вчасно вжити необхідних заходів. Оскільки у часи зникнення турів влада країн, де були поширені ці тварини, була заклопотана війнами, вони вимерли через малу кількість популяції та через хворобу, що остаточно 1627 року знищила турів.
У XIX столітті на території Польщі було знайдено кілька пар турів, що згодом також вимерли .
Нині в музеях можна побачити череп тура, що показує велику фізичну силу тварини. Скелет відзначається більшим розміром та довшими рогами, ніж у свійського бика.
Останнім часом відзначають скорочення кількості корів у сільському господарстві. Ця проблема найпоширеніша у країнах колишнього СРСР, де приватне сільське господарство влада підтримує на низькому рівні. У селі спостерігають зменшення кількості працездатного населення, яке здатне вирощувати корів. Зменшення кількості корів сприяє подорожчанню молока, що уже помітно у багатьох країнах, особливо в Україні.
