Тигр, пантера тигр (Panthera tigris ) — великий ссавець родини котових, один із чотирьох видів групи «великих кішок» роду пантер (Panthera ). Слово «тигр» походить від дав.-гр. τίγρις, яке у свою чергу походить із індоіранських мов, пов'язано з ав. t̰igri — «стріла», натякаючи на стрімкість тигра. Еволюційним центром походження і сучасного ареалу є Східна та Південно-Східна Азія. Бувши найбільшим у світі представником родини котячих, тигр у всіх екосистемах є верхівкою харчової піраміди. Згідно з палеонтологічними даними, розмір сучасних тигрів приблизно дорівнює найбільшим із викопних представників родини.
Найчисельнішим із підвидів тигра є бенгальський тигр (номінативний підвид), чисельність якого становить близько 80 % загальної кількості виду. Він розповсюджений на території Індії, Бангладеш, М'янми, Бутану та Непалу.
Тигр — вид, що перебуває під загрозою вимирання. Нині кількість цих тварин у неволі більша, ніж у природі.
За способом життя тигр є одинаком. Він є видом виразно територіальним, що взагалі характерне для котячих. Звичним для тигра ландшафтом є середньо- та щільнозарослі лісові ділянки, хоча інколи його можна зустріти і на відкритій місцевості.
Як і в більшості інших котячих, основним способом полювання є підкрадання або вичікування в засідці зі швидким, але коротким фінальним кидком. Більша частина здобичі становить середні та великі копитні, але тигр може полювати і на зовсім дрібних тварин, аж до щурів.
Самці помітно більші за самиць, і мають більшу територію. Також виразні розмірні розбіжності спостерігаються між дев'ятьма підвидами цього виду, що збереглися до історичних часів.
Ні
НічніНічний спосіб життя тварин — це особлива поведінка тварин, при якій активне життя здебільшого ведеться серед ночі, а сон серед дня.Нічні тварини за...
М'
М'ясоїдніМ'ясоїдні — тварини, що живляться переважно м'ясом. Цим вони відрізняються від травоїдних, що споживають в основному рослинну їжу, а також від всеї...
Бі
БігунНа
НаземнийПо
Полює з засідкиAl
AltricialКо
КочовіТе
Територіальні твариниТериторіальні тварини — тварини, які захищають певну територію від вторгнення представників того ж виду.
Жи
Живородні твариниЖиворо́дний — термін на позначення тварин, у яких ембріон розвивається в організмі матері, тож дитинчата з'являються на світ живими, а не з відкла...
Хи
Хижаки найвищого рівняХижаки найвищого рівня — це хижаки, популяція яких не регулюється іншими хижаками, тобто вони перебувають у верхній частині харчового ланцюжка. Хиж...
По
ПолігініяОд
ОдинокийІє
ІєразхічніІєрархія домінування в етології та соціальній психології — класифікація групи особин за їх рангом у соціумі, владою або престижем.
Не
Не мігрантT
починається зКа
Камуфльовані твариниНе
Небезпечні твариниГі
Гігантські твариниТигр — найважча з сучасних диких кішок, але різні його підвиди сильно різняться вагою. Великі самці амурського тигра можуть досягати 3.5 метрів у довжину без хвоста та важити більше ніж 300 кілограмів. Проте в середньому самці тигра амурського підвиду в довжину без хвоста досягають 190—220 сантиметрів при середній вазі 227 кілограмів (хвіст тигра зазвичай має довжину 60–110 см). Найважчий бенгальський тигр, вага якого була достеменно науково встановлена, важив 389 кг. Самиці звичайно помітно менші за самців, в амурського та бенгальського підвидів вони важать 100—181 кілограмів. Острівні підвиди тигрів менші за материкові, наприклад, суматранський тигр в середньому значно менший за номінативний бенгальський підвид: середня його вага 100—140 кг у самців та 75–110 кг у самиць. Зниклий балійський тигр був ще меншим: вага самців 90–100 кг, самиць — 65–80 кг.
Основний тон забарвлення тигрів коливається від іржаво-червоного до іржаво-коричневого, черево, груди та внутрішня поверхня лап світлі. Також світлі плями є на тильній поверхні вух. Тіло вкрите смугами, колір яких змінюється від коричневого до повністю чорного. Форма та щільність цих смуг різна в підвидів, але загалом більшість тигрів має більше ніж 100 смуг. Розташування смуг є унікальним у кожної окремої тварини, і, таким чином, може бути використане для ідентифікації окремих особин, аналогічне відбиткам пальців у людей; але це не широко розповсюджений та усталений метод ідентифікації в природі, з огляду на важкість отримання більш-менш повного опису смуг на тілі дикого тигра. Основною функцією смуг є камуфляжна, себто допомога маскуванню цього хижака від потенційних жертв. Смугастий малюнок хутра присутній також і на шкірі тигра, і, якщо його поголити, на темних смугах відростає темна шерсть, тож малюнок повністю відновлюється.
За деякими даними, тиграм частково притаманний кольоровий зір (вони здатні розрізняти деякі яскраві кольори).
У виду тигр існує відома мутація, що призводить до виявлення суцільно-білого забарвлення. Таке забарвлення дуже рідко зустрічається серед диких тварин, але є відносно розповсюдженим у популяції, що утримується в неволі, з огляду на її популярність серед загалу. Також існують підтверджені дані про існування мутацій, що надають тиграм димчастого або повністю чорного забарвлення (меланісти).
Історичний ареал тигра (зараз сильно розсічений на окремі, часом сильно віддалені одна від одної, популяції) міститься на території Далекого Сходу Росії, Ірану, Афганістану, Китаю, Індії та країн Південно-Східної Азії, включаючи Зондський архіпелаг (Індонезійські острови).
Тигри можуть жити в широкому спектрі ландшафтів, від вологих тропічних лісів і сухих саван до напівпустель і бореальної тайги. Порівняно до левів, тигри, як правило віддають перевагу більш щільно зарослій місцевості, для перебування в якій пристосоване і їхнє камуфляжне забарвлення. Також, на відміну від левів, тигри ведуть поодинокий спосіб життя (за винятком самиць з молодими тигренятами). Тигр, разом з ягуаром, єдині два види великих котів, які здатні до тривалого плавання: часто спостерігають тигрів, що перепливають великі річки (навіть такі, як Ганг, Амур та Меконг), або просто перебувають на мілководді в озерах та болотах.
Дорослі тигри — істоти територіальні, а тому суворо захищають свою територію. Розмір особистої території тигра сильно залежить від наявності здобичі, і, у випадку самців, наявності в цій місцевості самиць. Тигриця може мати територію розміром близько 20 км², водночас територія самців зазвичай значно більша — 60–100 км². Попри те, що тигриці час від часу виявляють агресію одна до одної, їхні ділянки можуть накладатися, і вони в цій ситуації мирно співіснують; самці ж у жодному разі не дозволяють іншим самцям постійно перебувати на їхній території, і не завжди — навіть одноразово пройти крізь неї. З огляду на агресивну територіальну поведінку самців тигра, сутички з приводу розподілу місцевості між ними часто призводять до серйозних травм, а то й до смерті одного із супротивників. Проте, більшість конфліктних ситуацій проміж дикими тиграми вирішуються без фізичної бійки, а лише із застосуванням погрозливих поз та звуків. Як і домашні коти, самці тигрів мітять територію, лишаючи подряпини на помітних деревах та збризкуючи їх сечею й екстрактом пахучих анальних залоз; окрім того, для маркування території можуть застосовуватись екскременти.
Самці тигрів можуть легко спілкуватися з тигрицями на їхній території й навіть ділитися здобиччю. Зоолог Джордж Шаллер спостерігав, як тигр-самець ділився здобиччю з двома тигрицями та чотирма їхніми кошенятами. Зазвичай тигриці намагаються відганяти самців від потомства, поки кошенята ще малі, але в цьому разі тигриці не виявляли такої поведінки. Можливо, це пояснювалося тим, що тигр був батьком цих тигренят. На відміну від левів, тигри-самці дозволяють тигрицям і тигренятам приступати до їжі першими. Тигриці також можуть ділитися своєю здобиччю, подекуди навіть частіше, ніж тигри; на відміну від самців, вони набагато лояльніше ставляться до поділу здобичі з особинами своєї статі.
Спостереження за тиграми в природі та їхній облік здійснюють досить великою кількістю принципово різних способів: відстежуванням слідів та зняттям із них гіпсових або пластикових відбитків, приманками з відеокамерою, з використанням ДНК, що присутня в екскрементах, радіоспостереженням і таке інше.
У дикій природі тигри в основному харчуються копитними великого та середнього розміру: для бенгальського тигра основною здобиччю є такі види як-от: олені самбар (Cervus unicolor ), читал (Axis axis ), дикий кабан та нільгау (Boselaphus tragocamelus ); для амурського тигра основними харчовими об'єктами є олень благородний, олень плямистий, сарна азійська, дикий кабан та кабарга; для суматранського тигра — олень самбар, дикий кабан та малайський (чепраковий) тапір. Також тигри можуть полювати на великих травоїдних, а саме: індійський буйвіл (Bubalus bubalis ), бик гаур (Bos gaurus ), та лось. Окрім того, час від часу тигри харчуються і нетиповою звіриною, як-от мавпами, фазанами, зайцями, і навіть рибою.
Відомо, що тигри можуть вбивати інших хижаків, а саме вовків, леопардів, удавів та іноді навіть крокодилів. Амурські тигри та бурі ведмеді становлять доволі серйозну небезпеку одне для одного; існують численні повідомлення про те, що тигри вбивають ведмежат, і навіть нападають на дорослих ведмедів. Загалом бурі та гімалайські ведмеді становлять 5–8 % харчового раціону амурського підвиду тигра (переважно їх вбивають дорослі самці). Малайський ведмідь, бувши вельми агресивним, часом відганяє тигрів від здобичі, хоча частіше трапляється навпаки; а подекуди й малайські тигри цілеспрямовано полюють на цих ведмедів.
Дорослі індійські слони є недосяжною здобиччю для тигра, тому тигри зустрічі з ними намагаються уникати, але подекуди вони можуть вбивати молодих слоненят. Також відомий щонайменше один випадок, коли тигр вбив дорослу самицю індійського носорога.
Інколи тигри можуть полювати на свійських тварин, а саме собак, корів, коней та ослів. Старі або поранені тигри, що не спроможні полювати на копитних, подекуди нападають на людей, але звичайно тигра швидко вбивають після першого ж такого випадку. У мангрових болотах Сундарбанс у Бенгалії, де від тигрів гине найбільша кількість людей, на людину часом полюють цілком здорові тварини.
На всій території свого ареалу тигр є вершиною харчової піраміди, і майже не зазнає конкуренції з боку інших хижаків (часом таку конкуренцію можуть складати представники родини псових, що полюють великими зграями — наприклад, індійські дхоле (Cuon alpinus ).
Якщо самець відчуває за запахом сечових відміток самиці, що вона перебуває в репродуктивному стані, він виявляє специфічну поведінку — флемен, що виражається в характерній гримасі на морді.
Тигриця буває здатна до запліднення лише кілька днів, впродовж яких парування відбувається кілька разів на день, і супроводжується голосними звуками, як у звичайних кішок. Вагітність триває 103 дні, після чого звичайно народжуються 2–4 тигреня вагою близько одного кілограму. Тигриця вирощує їх сама, захищаючи в перші пів року і від тигрів-самців: бродячі самці можуть вбивати тигренят. У віці 8 тижнів тигренята стають здатними слідкувати за матір'ю, і залишають лігво. Здатними до самостійного життя молоді тигри стають у віці приблизно 18 місяців, але звичайно залишаються з матір'ю 2–2.5 роки.
Після початку самостійного життя молоді самиці зазвичай лишаються неподалік від території своєї матері, водночас молоді самці відходять у пошуках власної території на великі відстані; здебільшого вони мають відвойовувати власну ділянку в інших самців, або, якщо в тій місцевості популяція тигрів нечисленна, займають порожні території.
Статевої зрілості тигри досягають у віці 3–4 років. Тигри добре розмножуються в неволі, і на початок двотисячних років кількість тигрів, що утримуються в неволі тільки в США, перевищувала світову популяцію диких тигрів.
Основним фактором, що обмежує чисельність тигрів, є господарська діяльність людей та пряме полювання: як трофейне (в основному задля шкіри), так і з метою лікування (позаяк велика кількість органів тигра використовується у традиційній східній медицині).
Крім організації спеціалізованих заповідних територій для збереження виду, з цією метою використовуються й інші, менш традиційні засоби. Зокрема, на буддистському фестивалі Калачакра в січні 2006 року Далай-лама XIV вимовив проповідь, в якій закликав припинити використання, продаж і купівлю тварин, та продуктів, із них виготовлених. Як наслідок, прочани, що повернулися з фестивалю до Тибету, почали масово знищувати та викидати шкури тигрів та леопардів, і навіть предмети одягу з їхніми фрагментами; на середину 2007 року ще не було зрозуміло, чи призведе це до зниження попиту на шкури диких котячих, і в якій мірі це відіб'ється на обсягах браконьєрства.
Іншим ринком попиту, що спричинює знищення тигрів, є використання його органів і тканин у традиційній східній (в основному китайській) медицині: найвідомішими медичними продуктами такого типу є знеболювальні засоби та афродизіаки. Використання частин тіла тигра у медицині в Китаї заборонено та підлягає карному переслідуванню; проте нелегальний обіг цих матеріалів на чорному ринку має досить помітні обсяги.
Унаслідок полювання та руйнування природного оточення, чисельність тигрів ув останні десятиліття сильно скоротилася. Сто років тому у світі нараховувалось близько 100 тисяч диких тигрів; зараз їхня чисельність знизилась до 2500 дорослих особин, здатних до розмноження, причому чисельність жодної з окремих популяцій не перевищує 250 дорослих тварин. Однак, вірогідність зникнення тигра як біологічного виду наразі незначна, завдяки наявності близько 20 тисяч тварин, що утримуються в неволі.
