Ламантин американський (Trichechus manatus ) — вид сирен з роду Ламантин родини Ламантинові.
Загальна довжина досягає 3—5 м, вага до 600 кг, проте частіше 3,5 м, ваги 400 кг. Передні кінцівки схожі на ласти морських котиків, задні кінцівки відсутні. Легені здатні подовжувати його тіло, що сприяє контролюванню положення в товщі води. Шерсть ріденька по всьому тілу, верхній шар шкіри постійно линяє. Забарвлення тіла блакитно-сіре.
Мешкає біля атлантичних берегів Американського континенту — від Флориди (США) до Бразилії (до лагуни Мансанарас). Зустрічається у Карибському басейні, біля берегів Колумбії, Венесуели, Гвіани, Бразилії. Вважають, що в одній Гвіані їх живе кілька тисяч. У водах Мексики розмах міграцій сягає 100 км.
Найчастіше зустрічається на літоралі, що багата на водну рослинність, мігрують там, де рослинність убога. Іноді запливає в річки. В іншому випадку на їх тілі не було б раковин вусоногих, яких вбиває прісна вода. Охоче затримується в річках, особливо в південноамериканських. Найбільш активний надвечір і рано вранці, вдень часто відпочиває на поверхні.
Добре виражена стадність. У холодну погоду молоді ламантини іноді збираються в групи по 15-20 особин. Тварини люблять дружно виставляти ніс до носа для дихання. Дихальний акт проводиться без шуму, паузи між дихання частіше варіюють від 1 до 2,5 хв, але зрідка досягають 10 і навіть 16 хвилин. Ніздрі відкриваються в момент видиху — вдиху лише на 2 сек.
Не відомий механізм подачі звуків.
Статева зрілість настає у 3-4 роки при довжині тіла 2,5 м. Парування відбувається на мілині. Вагітність їх у неволі триває 152 дні. народжується 1 дитинча завдовжки до 1 м й вагою майже 16 кг. Самиця сильно прив'язана до ламантиня і не залишає його, якщо навіть самій загрожує загибель. Годує його молоком 18 місяців. Дитинчата ростуть повільніше, ніж у китів: до кінця першого року життя в неволі вони досягають 112–132 см і лише до кінця третього року подвоюють довжину від народження. Після цього зростання різко сповільнюється.
Вороги американських ламантинів у тропічних річках — каймани, а в морі — тигрові акули. Однак при небезпеці флегматичні тварини виказують таку рухливість і силу, що нерідко самі можуть впоратися із ворогами.