Росомаха звичайна (Gulo gulo L.), ссавець з родини куницевих (Mustelidae). Вважається надзвичайно лютим хижаком, через що його завжди переслідували. До кінця XIX століття — початку XX століття зустрічалася на Поділлі, Черкащині та Житомирщині, але зникла там через переслідування з боку людини. Сучасні найближчі знахідки розташовано далеко на півночі (вид тепер не відомий не тільки в Україні, але й у Білорусі).
Один з найбільших видів своєї родини. Тіло (завдовжки 76–86 см, маса 11–14, зрідка до 32 кг) кремезне, присадкувате (висота у плечах 35–45 см), на коротких, напівстопохідних кінцівках з напіввтяжними кігтями. Загальне забарвлення чорно-коричневе. Світло-коричнева смуга тягнеться уздовж кожного з боків тіла від плеча до крижів і приєднується до своєї протилежної смуги над чи на основі хвоста. Нагадує гігантську куницю, з кремезною великою головою, відносно невеликими, округлими вухами, коротким хвостом і масивними кінцівками. Самиці мають чотири черевні й чотири пахові молочні залози. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 1/2 = 38.
Країни поширення: Канада, Китай, Естонія, Фінляндія, Монголія, Норвегія, Російська Федерація, Швеція, Сполучені Штати Америки. Проживає в тундровій і тайговій зонах. Може бути знайдена в лісах, горах або відкритих рівнинах.
Для житла може побудувати грубе ложе з трави чи листя в печері чи в ущелині між каменями або в норі, збудованій іншими тваринами чи під деревами, що впали. Більшість випадків материнських лігв у Фінляндії були виявлені в норах під снігом. Росомаха в основному наземна тварина, але вона може лазити по деревах з великою швидкістю і є чудовим плавцем. Має гострий нюх але, мабуть, поганий зір і посередній слух. Активність переважно нічна, але іноді зустрічається і вдень. На крайній півночі, де є періоди тривалого світла чи пітьми, росомаха має почергові 3–4-годинні періоди активності і сну. Взимку у пошуках їжі може покривати до 45 км за добу. Може рухатись галопом тривалий період, іноді долаючи 10–15 км без відпочинку. У гірських районах рухається до нижчих висот взимку. Молодь зазвичай розсіюється на 30–100 км від свого материнського діапазону проживання. При вдалому полюванні, надлишок здобичі росомаха ховає, вкриваючи землею чи снігом або вклинюючи в розгалуження дерев. Проживає при відносно низькій щільності населення, У Скандинавії за різними оцінками щільність поширення — одна особина на 200–500 км². Особа тієї ж статі не допускається на територію. У межах території кожного самця знаходяться території трьох чи чотирьох дорослих самиць і їх потомство. Росомаха — солітарний вид, за винятком сезону парування.
Самиці дають потомство раз на два роки. Спарювання зазвичай відбувається з кінця квітня по липень, але імплантація заплідненої яйцеклітини в матку відкладається до наступного листопада — березня, а народження малят відбувається з січня по квітень. Зазвичай, кількість дитинчат у виводку від двох до чотирьох, а діапазон від одного до п'яти. Активна вагітність триває 30–40 днів. Малюки важать 90–100 грамів при народженні, годуються молоком протягом 8–10 тижнів, досягають дорослого розміру за рік. Статева зрілість настає на другому або третьому році життя. Одна росомаха жила в неволі 17 років і 4 місяців.
