Petrogale xanthopus — вид родини Кенгурових. Етимологія: грец. ξανθός — «жовтий», грец. πους — «стопа».
Ні
НічніНічний спосіб життя тварин — це особлива поведінка тварин, при якій активне життя здебільшого ведеться серед ночі, а сон серед дня.Нічні тварини за...
Ро
РослиноїдніРослиноїдні або травоїдні, фітофаги — тварини, що живляться лише рослинною їжею. Є так званими первинними споживачами в харчових ланцюгах. Вони їдя...
На
НаземнийСт
СтрибунAl
AltricialВи
ВипасанняОб
Об'їдають кущіЖиворо́дний — термін на позначення тварин, у яких ембріон розвивається в організмі матері, тож дитинчата з'являються на світ живими, а не з відкла...
По
ПолігініяСо
СоціальнийНе
Не мігрантY
починається з
Ендемік Австралії, де він має дуже роз'єднане і осередкове поширення в штатах Південна Австралія, Новий Південний Уельс і Квінсленд. Трапляється серед виступів скельних порід і часто асоціюється з постійними або напівпостійними водних джерелами. Забарвлення жовтувато-сіре зверху й білувате знизу. Деякі особини мають чіткі білі щічні смуги, жовтувато-білі бічні смуги і темно-коричневу смугу по центру спини від верхівки голови до центру спини. Вуха, передпліччя, задні ноги і стопи від багатого оранжевого до яскраво-жовтого кольору. Хвіст, як правило, оранжево-коричневий з нерівномірними темно-коричневими смужками. Тим не менш, фон і кольори на хвості є змінними, і колір кінчика хвоста варіює від темно-коричневого до білого.
Це високо соціальний вид, який живе невеликими колоніями зазвичай менше 20 особин, але іноді вони налічують більше ста особин. Розосередження між колоніями рідкісне й виду характерна висока смертність серед молоді. Харчується травами, під час посухи – широким листям і верхівками кущів і дерев. Середня довжина голови й тіла 600 мм, хвоста 690 мм. Вага 6–7 кг. Вагітність триває 31–35 діб. Народжується зазвичай одне маля, але трапляється, що й два. Вигодовування молоком триває 210–235 діб. Статева зрілість у самиць настає на 18 місяць, у самців теж на 18 місяць. Диплоїдний набір хромосом, 2n=22.
Хижацтво з боку чужинської лисиці є найбільшою загрозою. Конкуренція з боку місцевих і введених травоїдних тварин (зокрема, кіз, кролів і овець) і пожежі є основними загрозами. Цей вид зустрічається в багатьох природоохоронних територіях.
