Замбезі
2 тварин
Замбе́зі — четверта за довжиною річка Африки.
Басейн Замбезі лежить у тропічній зоні. У верхній та середній течії річка протікає високогірним плато, де переважає помірний клімат, а середні температури знаходяться в межах між 13-35 °С. Зимові місяці (квітень-липень) прохолодні та сухі з температурою повітря близько 20 °С. Зі серпня по жовтень температура значно підвищується, особливо в річковій долині. Безпосередньо перед початком сезону дощів (у жовтні) температура досягає максимуму, подеколи перевищуючи 40 °С. Дощовий сезон триває з листопада по квітень із короткочасними потужними зливами з грозами та блискавками — за годину може випасти до 150 мм опадів. Протягом цих місяців верхня Замбезі отримує майже всю річну норму опадів, і саме цим пояснюються таки великі варіації її стоку упродовж року. На рік верхня та середня Замбезі отримує в середньому 550—750 мм опадів. Проте 65 % води упродовж кількох днів випаровується, а річне випаровування води становить 5-10 мм на добу.
У нижній течії Замбезі вплив літніх мусонів підвищує вологість і кількість опадів, а температура значно підвищується внаслідок того, що річка покидає плоскогір'я і вступає до приморської низовини.
Протягом верхньої та середньої течії Замбезі тече переважно через савану, трав'янисті пустки та рідколісся. Мопанові (Colophospermum mopane) ліси ростуть на алювіальних ґрунтах прирічкових низовин; вони надзвичайно легко загоряються. Трава, там, де вона присутня, звичайно невисока і рідка. На піщаних міжріччях проміж річкових русел ростуть густі ліси дерев — представників роду Baikaiaea; це найважливіший лісовий ресурс Замбії, тому що саме звідси походить родезійський тік (Baikiaea plurijuga) — цінна експортна порода деревини. Надмірна експлуатація цих лісів призводить до їх зникнення, коли ліс поступово перетворюється спочатку на чагарник, а потім — на трав'янисту саванну.
Прибережна рослинність у самої води різко відрізняється від решти річної долини: по берегах ростуть ліси чорного дерева з густим підліском з низьких кущів та папоротників.
Типовою рослинністю нижньої течії Замбезі є густі вічнозелені тропічні ліси, пальмові дерева та ділянки мангрових боліт.
У Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.
У Замбезі та деяких її притоках зустрічається шестизяброва акула (Hexanchus griseus), яку також іноді називають замбезійською. Звичайно вона населяє морські узбережні води, але відома своєю звичкою заходити далеко вглиб континенту вдовж річок, зокрема Замбезі та її приток. Ця акула відрізняється великою агресивністю, відомі випадки нападу її на людей.
Річку населяє велика кількість крокодилів; вони уникають місць зі швидким плином і більше люблять широкі i повільні ділянки та затони і заплави. Ці місця також полюбляють бегемоти, які живуть тут величезними стадами. Подекуди також часто зустрічаються варани.
Ліси та заливні полонини Замбезі надають притулку багатьом крупним ссавцям. Особливе різноманіття тварин спостерігається тут в сухий сезон, коли до річки у пошуках водопою сходяться тварини з довколишньої савани. Слони живуть удовж всієї долини Замбезі, особливо численні вони на полонині Сешеке і біля злиття Замбезі з Луангвою. Також тут є буйволи, антилопи канна, куду, імпала, дукер і бушбок, зебри, жирафи, водяні і болотні козли, бородавочники. Леви живуть в національному парку Вікторія-Фолз в Зімбабве і в деяких інших місцях удовж річки; зустрічаються, хоча і рідко, гепарди; леопардів можна зустріти переважно вночі, як на полонинах, так і в ущелинах водоспаду Вікторія. Дрібні мавпи і бабуїни живуть по всьому регіону.
Також Замбезі надає домівку багатому різноманіттю птахів, зокрема водяних, таких як пелікани і чаплі, а також багатьом африканським орланам.
Скидання до річки каналізаційних стоків — основне джерело забруднення річкових вод довкола міських центрів; брак очисних споруд у більшості міст регіону змушує їх зливати неочищені стоки просто в річку. Це призводить до евтрофікації річкових вод і сприяє поширенню захворювань, пов'язаних з поганою гігієною, таких як холера, черевний тиф та шигельоз.
Будівництво гребель, які почали регулювати річковий стік, справило великий вплив на природу і населення регіону Замбезі. Після побудови греблі Каора Басса в 1973 році її керівництво вирішило заповнити водосховище протягом однієї повені попри рекомендації фахівців розтягнути цей процес хоча б на два роки. Таке радикальне зменшення припливу води призвело до скорочення площі мангрових заростей на 40 %, посилило ерозію ґрунтів в прибережному регіоні і на 60 % скоротило вилов креветки біля гирла внаслідок зменшення відкладення мулу і пов'язаних з ним поживних речовин. Великих втрат зазнала вся екосистема вологих низовин нижнього Замбезі.
Замбе́зі — четверта за довжиною річка Африки.
Басейн Замбезі лежить у тропічній зоні. У верхній та середній течії річка протікає високогірним плато, де переважає помірний клімат, а середні температури знаходяться в межах між 13-35 °С. Зимові місяці (квітень-липень) прохолодні та сухі з температурою повітря близько 20 °С. Зі серпня по жовтень температура значно підвищується, особливо в річковій долині. Безпосередньо перед початком сезону дощів (у жовтні) температура досягає максимуму, подеколи перевищуючи 40 °С. Дощовий сезон триває з листопада по квітень із короткочасними потужними зливами з грозами та блискавками — за годину може випасти до 150 мм опадів. Протягом цих місяців верхня Замбезі отримує майже всю річну норму опадів, і саме цим пояснюються таки великі варіації її стоку упродовж року. На рік верхня та середня Замбезі отримує в середньому 550—750 мм опадів. Проте 65 % води упродовж кількох днів випаровується, а річне випаровування води становить 5-10 мм на добу.
У нижній течії Замбезі вплив літніх мусонів підвищує вологість і кількість опадів, а температура значно підвищується внаслідок того, що річка покидає плоскогір'я і вступає до приморської низовини.
Протягом верхньої та середньої течії Замбезі тече переважно через савану, трав'янисті пустки та рідколісся. Мопанові (Colophospermum mopane) ліси ростуть на алювіальних ґрунтах прирічкових низовин; вони надзвичайно легко загоряються. Трава, там, де вона присутня, звичайно невисока і рідка. На піщаних міжріччях проміж річкових русел ростуть густі ліси дерев — представників роду Baikaiaea; це найважливіший лісовий ресурс Замбії, тому що саме звідси походить родезійський тік (Baikiaea plurijuga) — цінна експортна порода деревини. Надмірна експлуатація цих лісів призводить до їх зникнення, коли ліс поступово перетворюється спочатку на чагарник, а потім — на трав'янисту саванну.
Прибережна рослинність у самої води різко відрізняється від решти річної долини: по берегах ростуть ліси чорного дерева з густим підліском з низьких кущів та папоротників.
Типовою рослинністю нижньої течії Замбезі є густі вічнозелені тропічні ліси, пальмові дерева та ділянки мангрових боліт.
У Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.
У Замбезі та деяких її притоках зустрічається шестизяброва акула (Hexanchus griseus), яку також іноді називають замбезійською. Звичайно вона населяє морські узбережні води, але відома своєю звичкою заходити далеко вглиб континенту вдовж річок, зокрема Замбезі та її приток. Ця акула відрізняється великою агресивністю, відомі випадки нападу її на людей.
Річку населяє велика кількість крокодилів; вони уникають місць зі швидким плином і більше люблять широкі i повільні ділянки та затони і заплави. Ці місця також полюбляють бегемоти, які живуть тут величезними стадами. Подекуди також часто зустрічаються варани.
Ліси та заливні полонини Замбезі надають притулку багатьом крупним ссавцям. Особливе різноманіття тварин спостерігається тут в сухий сезон, коли до річки у пошуках водопою сходяться тварини з довколишньої савани. Слони живуть удовж всієї долини Замбезі, особливо численні вони на полонині Сешеке і біля злиття Замбезі з Луангвою. Також тут є буйволи, антилопи канна, куду, імпала, дукер і бушбок, зебри, жирафи, водяні і болотні козли, бородавочники. Леви живуть в національному парку Вікторія-Фолз в Зімбабве і в деяких інших місцях удовж річки; зустрічаються, хоча і рідко, гепарди; леопардів можна зустріти переважно вночі, як на полонинах, так і в ущелинах водоспаду Вікторія. Дрібні мавпи і бабуїни живуть по всьому регіону.
Також Замбезі надає домівку багатому різноманіттю птахів, зокрема водяних, таких як пелікани і чаплі, а також багатьом африканським орланам.
Скидання до річки каналізаційних стоків — основне джерело забруднення річкових вод довкола міських центрів; брак очисних споруд у більшості міст регіону змушує їх зливати неочищені стоки просто в річку. Це призводить до евтрофікації річкових вод і сприяє поширенню захворювань, пов'язаних з поганою гігієною, таких як холера, черевний тиф та шигельоз.
Будівництво гребель, які почали регулювати річковий стік, справило великий вплив на природу і населення регіону Замбезі. Після побудови греблі Каора Басса в 1973 році її керівництво вирішило заповнити водосховище протягом однієї повені попри рекомендації фахівців розтягнути цей процес хоча б на два роки. Таке радикальне зменшення припливу води призвело до скорочення площі мангрових заростей на 40 %, посилило ерозію ґрунтів в прибережному регіоні і на 60 % скоротило вилов креветки біля гирла внаслідок зменшення відкладення мулу і пов'язаних з ним поживних речовин. Великих втрат зазнала вся екосистема вологих низовин нижнього Замбезі.
