Джміль-зозу́ля боге́мський (лат. Bombus bohemicus) — джміль-зозуля, який поширений на території більшої частини Європи, за винятком півдня Піренейського півострова та Ісландії. B. bohemicus є інквіліном або гніздовим паразитом інших видів джмелів. B. bohemicus — паразит-генераліст, який успішно захоплює гнізда кількох видів роду Bombus. Самка B. bohemicus імітує хімічні сигнали гнізда хазяїна, що дозволяє їй виконувати репродуктивно домінантну роль, а також маніпулювати фертильністю та поведінкою робочих особин хазяїна.
Самка довжиною близько 15–20 мм з округлим лицем та коротким хоботком. Волоски на лиці та голові чорні та облямівкою з блідо-жовтих волосків, яка зазвичай не містить чорних волосків. Черевце переважно чорне, часто з жовтими волосками на першому тергіті (черевний сегмент), блідо-жовтими сторонами на третьому тергіті та білим або блідо-жовтим кінцем. Самці в північній Шотландії іноді мають жовтий кінчик замість білого. Визначальною фізичною рисою у порівнянні з джмелями, які не є джмелями-зозулями, є те, що у B. bohemicus відсутній пилковий кошик на задній гомілці, натомість ця область густо покрита волосками. Самки мають дуже товсту кутикулу, довші та потужніші жала і більші отрутні мішечки та залози Дюфура у порівнянні з видами його хазяїна. Самці більш дрібні, довжиною близько 11–17 мм і подібні до самок. Самці без жала. B. bohemicus не формує робочі особи; натомість він поневолює робочі особини.
B. bohemicus не виявляє жодної гніздо-будівельної поведінки; натомість він переселяється в новостворені гнізда хазяїна та узурпує самку-засновницю. B. bohemicus паразитує на трьох видах: B. locurum, B. cryptarum та B. terrestris.
B. bohemicus — один з найпоширеніших джмелів-зозуль в Європі. Цей джміль поширений по всій Європі, від полярного кола до півночі Іспанії та Греції та з Британії та Ірландії на заході до сходу Росії. Він також зустрічається в Туреччині. У Британії поширений на Південно-Західному півострові, в північній Англії та Шотландії. У південно-східній частині, проте, він є рідким (за винятком вересовищ Східної Англії). B. bohemicus живе в помірному кліматі та зустрічається в тих же помірних оселищах, що і види джмелів хазяїнів, що дозволяє полегшити доступ до гнізд хазяїнів. Проте, він виявляє відмінності від своїх хазяїнів у квіткових вподобаннях для фуражування. Це, ймовірно, пов'язано з тим, що його корм виключно нектар, і його фуражувальна поведінка обмежена часовими рамками під час свого життєвого циклу. Він надає перевагу живленню на чагарниковій квітучій рослинності.
При аналізі щільності популяції як джмелів-хазяїнів, так і B. bohemicus виявляється порогова щільність популяції хазяїнів, при якій паразити здатні підтримувати присутність. Цей поріг не був точно визначений кількісно, але, як було виявлено, у районах низької щільності популяції хазяїнів відсутні паразити джмелі-зозулі.
Протягом перших кількох днів захоплення, перш ніж почати відкладати яйця, самка-загарбник намагатиметься встановити домінування, діючи агресивно щодо самки-засновниці та робочих особин. Така поведінка включає фізичне відштовхування інших джмелів навколо, а також демонстрацію поведінки «нападу», яка полягає у схопленні жертви так, ніби її кусають, а потім відпусканні без фактичного укусу. Хоча така поведінка застосовується як до самки-засновниці, так і до робочих особин, вона спрямована на самку-засновницю (у порівнянні з всіма робочими особами разом) приблизно 62% часу.
Окрім фізичного домінування, самка-загарбник намагається встановити репродуктивне домінування, поїдаючи яйця хазяїна та викидаючи личинки. Для викидання личинок хазяїна, самка-загарбник розкриває личинки та виймає їх з комірок стільника, викидаючи їх за межі простору, де вирощується розплід, звідки їх згодом виносять з гнізда робочі особини. Якщо процес розкриття та видалення переривається підходом робочої особи хазяїна, самка-загарбник зупиниться і відійде від комірки, яка, швидше за все, буде відновлена робочою особою. Після того, як робоча особа піде далі, самка-загарбник відновить поведінку викидання.
Спаровування відбувається в середині — наприкінці літа. B. bohemicus демонструє статеве співвідношення потомства 1:1, що узгоджується з формуванням лише репродуктивно активного розплоду.
В маленьких самців без жала відсутні фізичні захисні здібності самок, а також залоза Дюфура для продукування імітувальних хімічних сигналів. Крім того, самців легше розпізнати через їх видоспецифічні цефальні виділення, які є феромонами для статевого маркування. У відповідь, B. bohemicus та інші джмелі підроду Psithyrus містять репелентні щодо робочих осіб хімічні речовини в цефальних виділеннях, що зменшують агресію робочих осіб щодо молодих самців. Передбачається, що під час розмноження самці передають частину цих хімікатів самкам, що, у свою чергу, допомагає в майбутньому проникнути в гніздо хазяїна наступного циклу.
