Колорадо
0 тварин
|оригінальна_назва=
Бере початок у Скелястих горах штату Колорадо і тече переважно на південний захід через плато Колорадо і Великий каньйон, аж до водосховища Мід на кордоні Аризони і Невади, звідки різко повертає на південь і тече в цьому напрямку вже аж до свого гирла. Перетинаючи кордон з Мексикою, річка Колорадо утворює велику дельту, впадаючи в Каліфорнійську затоку Тихого океану між мексиканськими штатами Баха-Каліфорнія і Сонора. Колись це твердження було ще цілком справедливим. За останні 20 років річкова вода лише п'ять разів досягала Каліфорнійської затоки — під час дуже сильних паводків. Останній поцілунок річки й моря відбувся під час паводку 1998 року.
Відома завдяки своїм глибоким каньйонам, є джерелом води для потреб сільського господарства і населення міст на великій території південного заходу країни. Течію річки та її приток контролюють безліч гребель, водосховищ і дериваційних каналів, які несуть воду як всередині басейну річки Колорадо, так і за його межі та забезпечують водою близько 40 млн осіб. Завдяки її великому похилу й витраті води річку активно використовують для виробництва електроенергії, а її головні дамби забезпечують електроенергією під час пікових навантажень більшу частину Міжгірського Заходу. Починаючи з середини XX століття, надмірне використання води річок басейну для зрошення та інших потреб призвело до висихання 160 км нижньої течії річки, в результаті чого Колорадо від 1960-х років лише кілька разів досягнуло Каліфорнійського затоки в найбільш повноводних роках.
Протікаючи через райони з аридним кліматом, річка Колорадо і її притоки часто живлять протяжні коридори тугайових лісів. Попри те, що тугаї займають досить незначну частину басейну і те, що вони сильно постраждали від інженерних змін річки, саме ці зони вирізняються найбільшою біологічною різноманітністю серед усіх місць проживання в басейні річки. Найбільші зони тугаїв наявні вздовж нижньої течії, нижче греблі Девіса, особливо в районі дельти річки, яка є домівкою для 358 видів птахів. Від скорочення витрат води в цій частині річки і скорочення розмірів дельти страждають багато рослин, наприклад тамариск, а також такі види тварин як ягуар і ендемічна для цих місць каліфорнійська морська свиня. Водночас, розвиток річки Колорадо і пов'язане з цим зменшення сезонних коливань витрат води допомогли створенню абсолютно нових зон тугайових лісів, особливо в районі Великого каньйону.
У басейні Колорадо мешкає понад 1600 видів рослин, починаючи від креозотового куща, карнегії та юкки гігантської в пустелях Сонора та Мохаве і закінчуючи лісами Скелястих гір та інших височин, представлених головним чином жовтою сосною, пухнастонасінною ялицею, псевдотсугою і ялиною Енгельмана. До початку вирубок XIX століття, великі ліси на великих висотах сягали до сучасного кордону Мексики і США, а потоки, що стікають з цих районів, живили великі трав'янисті рівнини в долинна річок. У таких посушливих регіонах, як верхів'я річки Грін-Рівер у Вайомінгу, національний парк Кальйонлендс у Юті і долина річки Сан-Педро в Аризоні ще в 1860-х роках були великі пасовища, де бродили такі великі ссавці, як буйволи і антилопи. Поблизу міста Тусон (Аризона) «де нині лише пустеля з сухого порошку, трава колись сягала висоти людини, що сидить на коні».
Річки і струмки басейну Колорадо раніше були домівкою для 49 видів риб, з яких 42 види були ендеміками. Інженерні проекти, що змінили течію річки, призвели до вимирання 4 видів і сильного скорочення популяцій 40 видів. 4 види риб (gila elegans, xyrauchen texanus, ptychocheilus lucius і gila cypha) перебувають під загрозою зникнення; всі вони унікальні для системи річки Колорадо і добре пристосовані до природних умов мулистих річок і до коливань рівня води. Чиста і холодна вода, яку випускають греблі, сильно змінила характеристики місць проживання цих та інших риб басейну річки Колорадо.
|оригінальна_назва=
Бере початок у Скелястих горах штату Колорадо і тече переважно на південний захід через плато Колорадо і Великий каньйон, аж до водосховища Мід на кордоні Аризони і Невади, звідки різко повертає на південь і тече в цьому напрямку вже аж до свого гирла. Перетинаючи кордон з Мексикою, річка Колорадо утворює велику дельту, впадаючи в Каліфорнійську затоку Тихого океану між мексиканськими штатами Баха-Каліфорнія і Сонора. Колись це твердження було ще цілком справедливим. За останні 20 років річкова вода лише п'ять разів досягала Каліфорнійської затоки — під час дуже сильних паводків. Останній поцілунок річки й моря відбувся під час паводку 1998 року.
Відома завдяки своїм глибоким каньйонам, є джерелом води для потреб сільського господарства і населення міст на великій території південного заходу країни. Течію річки та її приток контролюють безліч гребель, водосховищ і дериваційних каналів, які несуть воду як всередині басейну річки Колорадо, так і за його межі та забезпечують водою близько 40 млн осіб. Завдяки її великому похилу й витраті води річку активно використовують для виробництва електроенергії, а її головні дамби забезпечують електроенергією під час пікових навантажень більшу частину Міжгірського Заходу. Починаючи з середини XX століття, надмірне використання води річок басейну для зрошення та інших потреб призвело до висихання 160 км нижньої течії річки, в результаті чого Колорадо від 1960-х років лише кілька разів досягнуло Каліфорнійського затоки в найбільш повноводних роках.
Протікаючи через райони з аридним кліматом, річка Колорадо і її притоки часто живлять протяжні коридори тугайових лісів. Попри те, що тугаї займають досить незначну частину басейну і те, що вони сильно постраждали від інженерних змін річки, саме ці зони вирізняються найбільшою біологічною різноманітністю серед усіх місць проживання в басейні річки. Найбільші зони тугаїв наявні вздовж нижньої течії, нижче греблі Девіса, особливо в районі дельти річки, яка є домівкою для 358 видів птахів. Від скорочення витрат води в цій частині річки і скорочення розмірів дельти страждають багато рослин, наприклад тамариск, а також такі види тварин як ягуар і ендемічна для цих місць каліфорнійська морська свиня. Водночас, розвиток річки Колорадо і пов'язане з цим зменшення сезонних коливань витрат води допомогли створенню абсолютно нових зон тугайових лісів, особливо в районі Великого каньйону.
У басейні Колорадо мешкає понад 1600 видів рослин, починаючи від креозотового куща, карнегії та юкки гігантської в пустелях Сонора та Мохаве і закінчуючи лісами Скелястих гір та інших височин, представлених головним чином жовтою сосною, пухнастонасінною ялицею, псевдотсугою і ялиною Енгельмана. До початку вирубок XIX століття, великі ліси на великих висотах сягали до сучасного кордону Мексики і США, а потоки, що стікають з цих районів, живили великі трав'янисті рівнини в долинна річок. У таких посушливих регіонах, як верхів'я річки Грін-Рівер у Вайомінгу, національний парк Кальйонлендс у Юті і долина річки Сан-Педро в Аризоні ще в 1860-х роках були великі пасовища, де бродили такі великі ссавці, як буйволи і антилопи. Поблизу міста Тусон (Аризона) «де нині лише пустеля з сухого порошку, трава колись сягала висоти людини, що сидить на коні».
Річки і струмки басейну Колорадо раніше були домівкою для 49 видів риб, з яких 42 види були ендеміками. Інженерні проекти, що змінили течію річки, призвели до вимирання 4 видів і сильного скорочення популяцій 40 видів. 4 види риб (gila elegans, xyrauchen texanus, ptychocheilus lucius і gila cypha) перебувають під загрозою зникнення; всі вони унікальні для системи річки Колорадо і добре пристосовані до природних умов мулистих річок і до коливань рівня води. Чиста і холодна вода, яку випускають греблі, сильно змінила характеристики місць проживання цих та інших риб басейну річки Колорадо.
