Псевдоциклофіс перський (Pseudocyclophis persicus) — єдиний вид роду Псевдоциклофіс родини Вужеві. Має 2 підвиди.
Дрібні змійки, дуже близькі до роду Ейреніс, з якими їх довгий час ототожнювали. Відрізняються від останніх, зокрема, дуже тонким тілом.
Псевдоциклофіс перський має загальну довжину 37 см. Голова помітно стиснута, дуже слабко відмежована від шиї. Виличної щиток зазвичай відсутний, якщо ж є, то порівняно довгий й вузький. Є 1 передочний та 1 заочноямковий щитки. Верхньогубних — 7, з них третій і четвертий стикаються з оком. Тулубна луска з 1 апікальною порою, навколо середини тулуба розташовано 15 рядків луски. Черевних щитків — 183-235, підхвостових — 51-110 пар. Анальний щиток роздільний.
Зверху світло-оливкового кольору з коричневим відтінком, задня половина тулуба світліше передньої. Середина кожної туловищной лусочки помітно світліше її боків. Морда світла, інша частина голови чорно-бура, позаду голови буває виражений поперечний нашийник, що займає ширину 5-6 лусок. У самок на передній частині тулуба є вузькі нерізкі темні поперечні смужки, яі поступово дрібнішають й зникають у напрямку до хвоста. У самців тулуб однокольорний без поперечних смужок. Черево світле, без плям.
Мешкає від південно-східної Туреччини та Іраку на заході до Пакистану і північного заходу Індії на сході. Зустрічається у південному Туркменістані на хребті Копетдаг та на крайньому півдні Вірменії.
Полюбляє кам'янисті схили з глинясто-щебнистим ґрунтом, порослим полином, ефедрою, околиці. Зустрічається на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ховається під камінням та у тріщинах ґрунту. З'являється в квітні. Веде прихований, звичайно сутінковий, спосіб життя. Харчується комахами та дрібними безхребетними.
Це яйцекладна змія. Самиця у середині червня відкладає до 5 яєць розміром 14-15 х 5-6 мм.
