Інд
1 тварин
|оригінальна_назва=
У верхів'ях Інд тече на північний захід по глибокій тектонічній долині, утворюючи численні скелясті ущелини. Нижче від гирла річки Гилгит Інд повертає на південний захід, прориваючись між відрогами Гімалаїв і Гіндукушу. У середній течії перетинає горбисті низькогір'я і приймає велику притоку Кабул, який майже не поступається Інду за водністю. Нижче, в Калабагхській ущелині, Інд проривається між відрогами Сулейманових гір і Соляного хребта, вступає в межі Індо-Гангської рівнини, де тече в широкій долині та ділиться на рукави. Після впадання найбільшої притоки Інду річки Панджнад ширина річища Інду зростає з 400—500 м до 1–2 км, а в періоди розливів сягає на заплавних ділянках 5—7 км (у районі міста Дераїсмаїлхан — до 20—22 км). Річище на значному протязі обваловане для захисту прилеглих територій від повеней. У нижній течії Інд перетинає західну околицю пустелі Тар. Нижче від Хайдарабада починається дельта Інду (площа близько 8 тис. км²), де річка ділиться на 11 основних рукавів. Річка впадає в Аравійське море.
У горах Інд живлять переважно талі снігові й льодовикові води Каракоруму, Гіндукушу і Гімалаїв, на решті частини сточища — води від мусонних дощів. У посушливі періоди в нижній течії Інд іноді пересихає і не досягає Аравійського моря. У басейні Інду зрошується понад 11 млн га земель (головним чином у Пенджабі і в дельті). На Інді побудовано 14 великих дамб, зокрема Суккурську, за допомогою іригаційних споруд якої зрошується понад 1,7 млн га сільськогосподарських угідь. Загальна довжина іригаційних каналів сягає 65 тис. км.
Вище за річку Рорі, у області Синд, від Інду відділяється рукав Нарра (Східна Нарра), але моря він досягає лише в повені. Колись рукав Нарра, мабуть, був головним річищем. Біля Хайдарабада, за 150 км від моря, починається дельта Інду, утворюючи трикутник з площею 8000 км², берегова лінія якого простягається на 250 км уздовж берега Аравійського моря. Нині дійсним руслом річки зробився Гаджамро, що впадає в море на 24° 6' пн. ш. і 67° 22' сх. д.
Інд — одна з небагатьох річок у світі, що експонує, тобто відчуває вплив припливів і відпливів. Стік річки залежить і від сезонів — він дуже зменшується взимку, а в мусонні місяці (з липня до вересня) річка розливається, затоплюючи прибережні території. Існують свідчення стійкого переміщення річища, починаючи з доісторичних часів — це відхилення на захід від течії всередину Ранн Куч, внаслідок дії сили Коріоліса.
Дельта Інду — одне з найсухіших місць півострова Індостан, оскільки, за винятком гірської ділянки в Пакистані, долина Інду лежить в найсухішій частині Індійського субконтиненту. Рівнини, проте, отримують значну кількість опадів від літнього мусону: поблизу Абботтабаду середньорічна кількість опадів становить приблизно 1 200 міліметрів, а біля Муррі — від 1 700 міліметрів до 730 міліметрів тільки в липні і серпні. Верхня течія Інду отримує 10—20 міліметрів опадів упродовж зимових місяців унаслідок північно-західних вітрів. Вище за течією, в Кашмірі і північних областях, велика кількість опадів випадає у вигляді снігу, але нижчі долини влітку надзвичайно сухі й спекотні. Температури на півночі у горах взимку падають нижче нуля, а в липні сягають +38 °C. Річка не замерзає. Одне з найбільш спекотних місць на Землі — місто Джейкобабад, розташоване на захід від Інду у верхньому Сінді — температура там піднімається до 49 °C.
Згадки про долину Інду, з часів походу Александра Македонського вказують на масштабний лісовий покрив в регіоні, який в наш час значно скоротився. Імператор Імперії Великих Моголів Бабур у своїх спогадах (Бабурнама) пише про зустрічі з носорогами уздовж берегів річки. Значне обезліснення і втручання людини в екологію гір Шивалік призвело до помітного скорочення рослинності та погіршення умов вирощування. Долина Інду є посушливим регіоном з бідною рослинністю. Сільське господарство підтримується тільки завдяки іригаційним спорудам.
Сліпий Індський річковий дельфін (Platanista gangetica minor) є підвидом південно-азійських дельфінів, що зустрічається тільки в річці Інд. Раніше вони водилися також в притоках річки Інд. За даними Всесвітнього фонду дикої природи, Індські дельфіни є одними з китоподібних, що знаходяться під найбільшою загрозою вимирання, оскільки їх нині існує лише близько 1000.
Риба палла (лат. Tenualosa ilisha) вважається делікатесом серед людей, що живуть уздовж річки. Популяція риби у річці є помірно високою, міста Суккур, Татта та Котрі є великими центрами риболовлі в нижній течії Інду. Проте будівництво гребель та іригаційних каналів зробило рибництво важливою галуззю економічної діяльності. Розташована на південний схід від Карачі велика дельта була визнана об'єктом охорони навколишнього середовища як один з найважливіших екологічних регіонів світу. Тут річка розділяється на багато боліт, струмків та річок і впадає в море на невеликих рівнях. Відтак тут в достатку водиться морська риба, у тому числі брама та креветки.
На гірській ділянці Інд живиться в основному талими сніговими і льодовиковими водами, стік становить там близько 220 км³/рік за середньої витрати води близько 7000 м³/с. Витрата є найменшою у зимові місяці (грудень-лютий), з березня до червня рівень води піднімається. У нижній частині басейну річка поповнюється водами від мусонних дощів, що призводить до весняно-літніх повеней (березень — вересень). У цей період вода піднімається на 10—15 м в горах і на 5—7 м в рівнинних частинах. У період високої води (липень-вересень) русло річки на заплавних ділянках сягає 5-7 км в ширину (в районі міста Дера-Ісмаїл-Хан ширина доходить до 20—22 км).
Середня витрата води біля Хайдарабада становить 3 850 м³/сек, а в багатоводні роки цей показник може сягати 30 тис. м³/сек. Після виходу на рівнину Інд втрачає воду через випаровування і просочування. У посушливі періоди нижня течія Інду може пересихати і не досягати Аравійського моря.
Потік Інду спостерігався протягом 34 років (з 1937 по 1970 рік включно) в Суккурі (урду سکھر, сунд. سکر), річковому порту Пакистану, розташованому за 200 км на південний захід (вниз за течією) від злиття з Сатледжем, його останньою великою притокою. Саме в області Суккуру річковий стік є максимальним. Далі вниз за течією збудовано багато іригаційних каналів, які забирають велику кількість річкової води, тим самим зменшуючи її стік. Крім того, всі подальші притоки не роблять помітного внеску в стік Інду.
У Суккурі середньорічний стік річки, що спостерігався протягом цього періоду, становив 4 072 м³/с, при площі басейну для цього місця 900 000 км².
Кількість опадів, що випали в цій частині басейну, найважливіша величина з погляду стоку (майже 100 % від загального стоку річки), досягала значення 143 мм/рік.
Існують фізіографічні та історичні свідоцтва, які доводять, що принаймні з часів культури Мохенджо-Даро Інд кілька разів змінював положення свого русла нижче південного Пенджабу. У районі міст Рохрі і Суккур річка затиснута між вапняковими скелями, а південніше русло річки перемістилося на захід, особливо її дельта. За останні 7 століть у верхній частині Сінду Інд перемістився на 15-30 км на захід.
|оригінальна_назва=
У верхів'ях Інд тече на північний захід по глибокій тектонічній долині, утворюючи численні скелясті ущелини. Нижче від гирла річки Гилгит Інд повертає на південний захід, прориваючись між відрогами Гімалаїв і Гіндукушу. У середній течії перетинає горбисті низькогір'я і приймає велику притоку Кабул, який майже не поступається Інду за водністю. Нижче, в Калабагхській ущелині, Інд проривається між відрогами Сулейманових гір і Соляного хребта, вступає в межі Індо-Гангської рівнини, де тече в широкій долині та ділиться на рукави. Після впадання найбільшої притоки Інду річки Панджнад ширина річища Інду зростає з 400—500 м до 1–2 км, а в періоди розливів сягає на заплавних ділянках 5—7 км (у районі міста Дераїсмаїлхан — до 20—22 км). Річище на значному протязі обваловане для захисту прилеглих територій від повеней. У нижній течії Інд перетинає західну околицю пустелі Тар. Нижче від Хайдарабада починається дельта Інду (площа близько 8 тис. км²), де річка ділиться на 11 основних рукавів. Річка впадає в Аравійське море.
У горах Інд живлять переважно талі снігові й льодовикові води Каракоруму, Гіндукушу і Гімалаїв, на решті частини сточища — води від мусонних дощів. У посушливі періоди в нижній течії Інд іноді пересихає і не досягає Аравійського моря. У басейні Інду зрошується понад 11 млн га земель (головним чином у Пенджабі і в дельті). На Інді побудовано 14 великих дамб, зокрема Суккурську, за допомогою іригаційних споруд якої зрошується понад 1,7 млн га сільськогосподарських угідь. Загальна довжина іригаційних каналів сягає 65 тис. км.
Вище за річку Рорі, у області Синд, від Інду відділяється рукав Нарра (Східна Нарра), але моря він досягає лише в повені. Колись рукав Нарра, мабуть, був головним річищем. Біля Хайдарабада, за 150 км від моря, починається дельта Інду, утворюючи трикутник з площею 8000 км², берегова лінія якого простягається на 250 км уздовж берега Аравійського моря. Нині дійсним руслом річки зробився Гаджамро, що впадає в море на 24° 6' пн. ш. і 67° 22' сх. д.
Інд — одна з небагатьох річок у світі, що експонує, тобто відчуває вплив припливів і відпливів. Стік річки залежить і від сезонів — він дуже зменшується взимку, а в мусонні місяці (з липня до вересня) річка розливається, затоплюючи прибережні території. Існують свідчення стійкого переміщення річища, починаючи з доісторичних часів — це відхилення на захід від течії всередину Ранн Куч, внаслідок дії сили Коріоліса.
Дельта Інду — одне з найсухіших місць півострова Індостан, оскільки, за винятком гірської ділянки в Пакистані, долина Інду лежить в найсухішій частині Індійського субконтиненту. Рівнини, проте, отримують значну кількість опадів від літнього мусону: поблизу Абботтабаду середньорічна кількість опадів становить приблизно 1 200 міліметрів, а біля Муррі — від 1 700 міліметрів до 730 міліметрів тільки в липні і серпні. Верхня течія Інду отримує 10—20 міліметрів опадів упродовж зимових місяців унаслідок північно-західних вітрів. Вище за течією, в Кашмірі і північних областях, велика кількість опадів випадає у вигляді снігу, але нижчі долини влітку надзвичайно сухі й спекотні. Температури на півночі у горах взимку падають нижче нуля, а в липні сягають +38 °C. Річка не замерзає. Одне з найбільш спекотних місць на Землі — місто Джейкобабад, розташоване на захід від Інду у верхньому Сінді — температура там піднімається до 49 °C.
Згадки про долину Інду, з часів походу Александра Македонського вказують на масштабний лісовий покрив в регіоні, який в наш час значно скоротився. Імператор Імперії Великих Моголів Бабур у своїх спогадах (Бабурнама) пише про зустрічі з носорогами уздовж берегів річки. Значне обезліснення і втручання людини в екологію гір Шивалік призвело до помітного скорочення рослинності та погіршення умов вирощування. Долина Інду є посушливим регіоном з бідною рослинністю. Сільське господарство підтримується тільки завдяки іригаційним спорудам.
Сліпий Індський річковий дельфін (Platanista gangetica minor) є підвидом південно-азійських дельфінів, що зустрічається тільки в річці Інд. Раніше вони водилися також в притоках річки Інд. За даними Всесвітнього фонду дикої природи, Індські дельфіни є одними з китоподібних, що знаходяться під найбільшою загрозою вимирання, оскільки їх нині існує лише близько 1000.
Риба палла (лат. Tenualosa ilisha) вважається делікатесом серед людей, що живуть уздовж річки. Популяція риби у річці є помірно високою, міста Суккур, Татта та Котрі є великими центрами риболовлі в нижній течії Інду. Проте будівництво гребель та іригаційних каналів зробило рибництво важливою галуззю економічної діяльності. Розташована на південний схід від Карачі велика дельта була визнана об'єктом охорони навколишнього середовища як один з найважливіших екологічних регіонів світу. Тут річка розділяється на багато боліт, струмків та річок і впадає в море на невеликих рівнях. Відтак тут в достатку водиться морська риба, у тому числі брама та креветки.
На гірській ділянці Інд живиться в основному талими сніговими і льодовиковими водами, стік становить там близько 220 км³/рік за середньої витрати води близько 7000 м³/с. Витрата є найменшою у зимові місяці (грудень-лютий), з березня до червня рівень води піднімається. У нижній частині басейну річка поповнюється водами від мусонних дощів, що призводить до весняно-літніх повеней (березень — вересень). У цей період вода піднімається на 10—15 м в горах і на 5—7 м в рівнинних частинах. У період високої води (липень-вересень) русло річки на заплавних ділянках сягає 5-7 км в ширину (в районі міста Дера-Ісмаїл-Хан ширина доходить до 20—22 км).
Середня витрата води біля Хайдарабада становить 3 850 м³/сек, а в багатоводні роки цей показник може сягати 30 тис. м³/сек. Після виходу на рівнину Інд втрачає воду через випаровування і просочування. У посушливі періоди нижня течія Інду може пересихати і не досягати Аравійського моря.
Потік Інду спостерігався протягом 34 років (з 1937 по 1970 рік включно) в Суккурі (урду سکھر, сунд. سکر), річковому порту Пакистану, розташованому за 200 км на південний захід (вниз за течією) від злиття з Сатледжем, його останньою великою притокою. Саме в області Суккуру річковий стік є максимальним. Далі вниз за течією збудовано багато іригаційних каналів, які забирають велику кількість річкової води, тим самим зменшуючи її стік. Крім того, всі подальші притоки не роблять помітного внеску в стік Інду.
У Суккурі середньорічний стік річки, що спостерігався протягом цього періоду, становив 4 072 м³/с, при площі басейну для цього місця 900 000 км².
Кількість опадів, що випали в цій частині басейну, найважливіша величина з погляду стоку (майже 100 % від загального стоку річки), досягала значення 143 мм/рік.
Існують фізіографічні та історичні свідоцтва, які доводять, що принаймні з часів культури Мохенджо-Даро Інд кілька разів змінював положення свого русла нижче південного Пенджабу. У районі міст Рохрі і Суккур річка затиснута між вапняковими скелями, а південніше русло річки перемістилося на захід, особливо її дельта. За останні 7 століть у верхній частині Сінду Інд перемістився на 15-30 км на захід.
