Паросфромен
1 тварин
Паросфромен (Parosphromenus) — рід дрібних лабіринтових рибок з Південно-Східної Азії; належить до родини осфронемових, підродина макроподових. Зазвичай їхня стандартна (без хвостового плавця) довжина не перевищує 30 мм. Більшість людей, які коли-небудь стикалися з паросфроменами, бачила їх лише в акваріумі. Ці риби мають певне значення для акваріумної торгівлі, а також як біологічний індикатор стану водойм, в яких вони живуть.
Парасфромени походять з Південно-Східної Азії, вони зустрічаються на Малайському півострові (Півострівна Малайзія та сусідні провінції південного Таїланду), Суматрі (з прилеглими островом Банка та архіпелагом Ріау) та Калімантані.
Живуть у торфових болотах серед первинних вологих тропічних лісів. Більшість видів є типовими мешканцями болотистих лісових струмків з повільною течією. Світла тут мало. Береги струмків густо поросли травами й чагарниками, водойми місцями також густо заросли болотними й наземними рослинами, справжніх водних рослин тут значно менше. Дно встелене товстим шаром мертвого листя, гілок та іншої деревини. Паросфромени тримаються саме в таких місцях, глибина становить 50–100 сантиметрів. У відкритій воді їх не буває.
Усі види парасфроменів є мешканцями проточних водойм. Хоча вони й не живуть у річках зі швидкою течією, ці риби також уникають водойм зі слабким або взагалі відсутнім обміном води.
Клімат регіонів поширення паросфроменів відзначений дуже постійними протягом року температурою та опадами. Місцеві торфові болота виконують роль своєрідного водного буфера, спочатку під час рясних дощів вони поглинають воду, а потім повільно позбуваються її. Дощі можуть не йти протягом багатьох тижнів, але прохолодна чиста чорна вода продовжує витікати з лісів, розташованих на невеликих підвищеннях. Глибокий, м'який, вологий ґрунт первісного лісу, збагачений величезною кількістю органічних залишків, діє як губка, компенсуючи дощові паузи. Навіть у суху пору року продовжує текти вода майже незмінної якості, хімії та температури.
Більшість видів є типовими мешканцями так званих «чорних вод». Ці води насправді не чорні, а коричневі. Це водойми з дуже кислою, майже позбавленою мінералів водою, сильно забарвленою гуміновими речовинами. Потрапляючи на землю, дощова вода поглинається лісовим ґрунтом або торф'яним болотом. Там вона збагачується дубильними, гуміновими та фульвовими кислотами, що містяться в торфі та масі мертвої рослинності. В результаті з джерел витікає дуже м'яка (карбонатна твердість ледве виявляється або зовсім відсутня), кисла (pH 3-5,5), прохолодна вода із темним забарвленням та надзвичайно низькою електропровідністю, насичена танінами.
Парасфромени тісно пов'язані в природі з конкретними місцями проживання. Більшість видів і форм живе в територіально обмежених екологічних нішах, які, як правило, не мають зв'язку з іншими водними системами. Вони можуть вижити лише за екстремальних умов «чорних вод», лише іноді здатні пристосуватись до водойм антропогенного походження: дренажні канали, придорожні канави, ставки. Виняток становить P. paludicola, що мешкає на півночі Малайського півострова, де торфові болота закінчуються й води не такі кислі.
У Південно-Східній Азії відбуваються кардинальні екологічні зміни. Вологі тропічні ліси Малайзії та Індонезії швидко щезають. Уряди цих країн намагаються перетворити нікому непотрібні й марні, на їхній погляд, болотисті ліси на економічно розвинені райони. Акцент ставиться на експорті цінних тропічних лісоматеріалів, а ще більше на створенні великих плантацій олійної пальми. На острові Банка та в деяких районах Півострівної Малайзії первісні біотопи знищуються через організацію кар'єрів для видобутку корисних копалин. Окремі ділянки лісів поглинаються процесами урбанізації. Широкомасштабне осушення боліт, спалювання та вирубка лісів ведуть до знищення водойм, що є середовищем існування паросфроменів. Гірнича промисловість, на додаток до руйнування лісів та ґрунтів, забруднює місцеві водойми. Дні переважної більшості чорноводних водойм добігають кінця. Приблизно половині їхніх жителів загрожує повне вимирання, оскільки ці види не зустрічаються більше ніде. Ті ж парасфромени, наприклад, не можуть пристосуватися до нових умов. Часто для цих риб тепер доступні лише невеликі залишки колишніх болотних ділянок, а деякі види намагаються вижити в придорожніх каналах або в ставках. Вони мають шанси на виживання в таких техногенних водоймах лише коли тропічні опади забезпечуватимуть регулярний обмін води в них.
Колись багате біорізноманіття цієї гарячої точки на нашій планеті стрімко зникає. Символом боротьби проти цих процесів є рух за збереження орангутанів, хоча його успіхи є неоднозначними. Орангутан є лише «верхівкою айсберга», страждає набагато більше різноманітних тварин, яких не помічає більшість людей. Зокрема, нікого не цікавить доля таких маленьких рибок, як паросфромени.
Практично всі види роду Parosphromenus знаходяться під загрозою вимирання. Можливо, шанс вижити вони мають лише в умовах акваріуму. Вилов відносно невеликої кількості паросфроменів для розведення цих риб у неволі не загрожує існуванню їхніх популяцій.
Паросфромен (Parosphromenus) — рід дрібних лабіринтових рибок з Південно-Східної Азії; належить до родини осфронемових, підродина макроподових. Зазвичай їхня стандартна (без хвостового плавця) довжина не перевищує 30 мм. Більшість людей, які коли-небудь стикалися з паросфроменами, бачила їх лише в акваріумі. Ці риби мають певне значення для акваріумної торгівлі, а також як біологічний індикатор стану водойм, в яких вони живуть.
Парасфромени походять з Південно-Східної Азії, вони зустрічаються на Малайському півострові (Півострівна Малайзія та сусідні провінції південного Таїланду), Суматрі (з прилеглими островом Банка та архіпелагом Ріау) та Калімантані.
Живуть у торфових болотах серед первинних вологих тропічних лісів. Більшість видів є типовими мешканцями болотистих лісових струмків з повільною течією. Світла тут мало. Береги струмків густо поросли травами й чагарниками, водойми місцями також густо заросли болотними й наземними рослинами, справжніх водних рослин тут значно менше. Дно встелене товстим шаром мертвого листя, гілок та іншої деревини. Паросфромени тримаються саме в таких місцях, глибина становить 50–100 сантиметрів. У відкритій воді їх не буває.
Усі види парасфроменів є мешканцями проточних водойм. Хоча вони й не живуть у річках зі швидкою течією, ці риби також уникають водойм зі слабким або взагалі відсутнім обміном води.
Клімат регіонів поширення паросфроменів відзначений дуже постійними протягом року температурою та опадами. Місцеві торфові болота виконують роль своєрідного водного буфера, спочатку під час рясних дощів вони поглинають воду, а потім повільно позбуваються її. Дощі можуть не йти протягом багатьох тижнів, але прохолодна чиста чорна вода продовжує витікати з лісів, розташованих на невеликих підвищеннях. Глибокий, м'який, вологий ґрунт первісного лісу, збагачений величезною кількістю органічних залишків, діє як губка, компенсуючи дощові паузи. Навіть у суху пору року продовжує текти вода майже незмінної якості, хімії та температури.
Більшість видів є типовими мешканцями так званих «чорних вод». Ці води насправді не чорні, а коричневі. Це водойми з дуже кислою, майже позбавленою мінералів водою, сильно забарвленою гуміновими речовинами. Потрапляючи на землю, дощова вода поглинається лісовим ґрунтом або торф'яним болотом. Там вона збагачується дубильними, гуміновими та фульвовими кислотами, що містяться в торфі та масі мертвої рослинності. В результаті з джерел витікає дуже м'яка (карбонатна твердість ледве виявляється або зовсім відсутня), кисла (pH 3-5,5), прохолодна вода із темним забарвленням та надзвичайно низькою електропровідністю, насичена танінами.
Парасфромени тісно пов'язані в природі з конкретними місцями проживання. Більшість видів і форм живе в територіально обмежених екологічних нішах, які, як правило, не мають зв'язку з іншими водними системами. Вони можуть вижити лише за екстремальних умов «чорних вод», лише іноді здатні пристосуватись до водойм антропогенного походження: дренажні канали, придорожні канави, ставки. Виняток становить P. paludicola, що мешкає на півночі Малайського півострова, де торфові болота закінчуються й води не такі кислі.
У Південно-Східній Азії відбуваються кардинальні екологічні зміни. Вологі тропічні ліси Малайзії та Індонезії швидко щезають. Уряди цих країн намагаються перетворити нікому непотрібні й марні, на їхній погляд, болотисті ліси на економічно розвинені райони. Акцент ставиться на експорті цінних тропічних лісоматеріалів, а ще більше на створенні великих плантацій олійної пальми. На острові Банка та в деяких районах Півострівної Малайзії первісні біотопи знищуються через організацію кар'єрів для видобутку корисних копалин. Окремі ділянки лісів поглинаються процесами урбанізації. Широкомасштабне осушення боліт, спалювання та вирубка лісів ведуть до знищення водойм, що є середовищем існування паросфроменів. Гірнича промисловість, на додаток до руйнування лісів та ґрунтів, забруднює місцеві водойми. Дні переважної більшості чорноводних водойм добігають кінця. Приблизно половині їхніх жителів загрожує повне вимирання, оскільки ці види не зустрічаються більше ніде. Ті ж парасфромени, наприклад, не можуть пристосуватися до нових умов. Часто для цих риб тепер доступні лише невеликі залишки колишніх болотних ділянок, а деякі види намагаються вижити в придорожніх каналах або в ставках. Вони мають шанси на виживання в таких техногенних водоймах лише коли тропічні опади забезпечуватимуть регулярний обмін води в них.
Колись багате біорізноманіття цієї гарячої точки на нашій планеті стрімко зникає. Символом боротьби проти цих процесів є рух за збереження орангутанів, хоча його успіхи є неоднозначними. Орангутан є лише «верхівкою айсберга», страждає набагато більше різноманітних тварин, яких не помічає більшість людей. Зокрема, нікого не цікавить доля таких маленьких рибок, як паросфромени.
Практично всі види роду Parosphromenus знаходяться під загрозою вимирання. Можливо, шанс вижити вони мають лише в умовах акваріуму. Вилов відносно невеликої кількості паросфроменів для розведення цих риб у неволі не загрожує існуванню їхніх популяцій.
