Зубр

Зубр

Бізон європейський

Царство
Підтип
Клас
Родина
Підродина
Плем'я
Рід
ВИДИ
Bison bonasus
Популяція
2,518
Тривалість життя
14-28 Р
Вага
300-920
660-2024
кгфунт
кг фунт 
Висота
1.6-2
5.2-6.6
мфт
м фт 
Довжина
2-3.5
6.6-11.5
мфт
м фт 

Бізо́н європе́йський, або зубр (Bison bonasus ) — європейський вид роду бізонів (Bison ) родини бикових (Bovidae ).

Зовнішній вигляд

Зубр це великий і могутній бик. Його біловезький підвид вважається найбільшим серед усього роду Bison. Маса сучасних дорослих самців біловезького підвиду досягає 850 кілограмів, кавказького 700. Довжина тулуба 3 метри чи навіть більше, висота в плечах від 1,6 до 2 метрів. Дані про звичний для них ріст у 2 метри і масу до 1 тонни, що зустрічаються в енциклопедіях та довідниках, ґрунтуються на обмірах тварин у XIX — першій половині-середині XX століття. Сучасні зубри дещо здрібнішали й поступаються за розмірами як своїм предкам (і їхнім опудалам) так і сучасним американським бізонам атабаським (підвид американських бізонів).

Показати більше

Передня частина тіла в зубра краще розвинута — вона значно масивніша, вища та ширша від задньої, загривок та перед спини видається горбом. Живіт підібраний і не провисає. Голова тварини масивна, вкорочена, з широким опуклим лобом, нахилена донизу. Роги в зубра невеликі та чорні, округлі, опуклі направлені вигином назовні (в сторони), а кінчиками догори. Вуха короткі й широкі густо зарослі шерстю. Очі маленькі й широко розставлені. Шия могутня, товста, без характерного для багатьох биків відвислого підгрудку. Ноги в зубра сильні, товсті, причому передні значно коротші задніх. Копита великі, опуклі, є також маленькі бокові копитця, які не досягають землі (рудименти). Хвіст у зубрів досить короткий з густою волосяною китицею на кінчику.

Крім рогів та копит, зубр вкритий густою шерстю і лише середина верхньої губи та передній край ніздрів голі. Спереду тулуба та на грудях шерсть довга і схожа на гриву, а на горлі та підборідді на бороду. Голова та лоб вкриті кучерявою шерстю. Ззаду шерсть коротка, що особливо впадає у вічі порівняно з довгою шерстю спереду, тож часом складається помилкове враження ніби задня частина в зубра гола, але це не так — уся шкіра в зубра вкрита шерстю.

Корови менші за биків на зріст, мають тонші та гладкіші роги. Шерсть на голові та шиї, а також борода менші ніж у самців. Зубренята відрізняються від домашніх телят великими головами, високим горбатим загривком та бородою, яка звішується з нижньої частини мордочки. Шерсть в молодих зубрів коротша, ніж у дорослих.

Літнє забарвлення зубра каштаново-буре. Голова помітно темніша за тулуб. Борода чорна, грива світло-каштанова. Зимове забарвлення темніше, окрім того, зимова шерсть довша, густіша та кучерявіша від літньої. Хвіст взимку також волохатіший.

Весняне линяння відбувається у середині травня — червні, причому до червня стара шерсть вилазить настільки, що зубри здалеку здаються голими. У вересні шерсть коротка, але підшерсток такий густий, що крізь нього не видно шкіру. До зими шерсть видовжується, особливо в передній частині тіла й на головах у самців. Шерсть на холці зубрів стирчить догори, тому тварини здаються набагато вищими.

Наявність зубрів у певній місцевості можна побачити за їхніми слідами та послідом, а також за об'їденою папороттю — у східноєвропейських лісах і на Кавказі нині немає інших тварин, які б їли папороть. Послід зубрів дуже схожий на коров'ячий.

Показати менше

Відео

Ареал

Географія

Справжні, або європейські, зубри з'являються в європейському викопному літописі лише в останні 11,7 тисяч років, в голоцені, коли степові зубри разом з рештою плейстоценової фауни зникають. Зубр був поширений у давнину в лісах Європи, в Україні зник в XVI–XVII ст. За «Червоною книгою України» (2009) Архівовано 8 грудня 2010 у Wayback Machine., «Історичний ареал виду від Піренеїв до Зах. Сибіру, Англія і пд. Скандинавія».

Показати більше

Зубр завдяки розмірам був дуже зручним та вигідним об'єктом полювання, тож наприкінці XIX - на початку ХХ століття вціліло лише дві природні популяції — у Біловезькій пущі та на Північному Кавказі у верхів'ях річок Лаби та Білої. В Біловезькій пущі наприкінці XIX століття жило до 1700 голів — тварин охороняли і регулярно влаштовували царські полювання. Саме з мисливською метою зубрів привезли також до Криму та до Гатчини. Активне полювання зменшило біловезьку популяцію до 737 особин в 1914 році. Перша світова війна та пов'язане з нею браконьєрство призвели до катастрофічного скорочення поголів'я. В 1917 році у Пущі залишилося 168 зубрів, а в 1918 лише 76. Частину тварин було вивезено до Німеччини. В лютому 1919 року був вбитий останній вільний біловезький зубр. Приблизно в той же час загинули невеликі популяції в Криму та Гатчині. Внаслідок громадянської війни припинилася охорона зубрів і на Кавказі. Бракон'єри винищили основну популяцію до 1924 року, в 1926 році бачили останніх особин. Кавказький підвид зубра було знищено.

Така велика та гарна тварина як зубр привертала до себе увагу, тож з'явилася ідея відродити цих тварин. У 1923 році виникло Міжнародне товариство з охорони зубра. Було здійснено облік усіх зубрів, що залишалися у зоопарках світу — було знайдено 53 особини. До 1938 року чисельність зубрів збільшилася до 97 — 43 биків та 54 корів, причому лише один зубр був народжений на волі 1913 року у Біловезькій Пущі. Зубр став одним з перших видів, який зберігся у зоопарках після винищення в природі. Великого удару зубрам завдала Друга світова війна, коли загинуло біля половини всього стада і лише по її закінченні кількість зубрів почала поступово зростати. Спершу зубрів випустили на волю у Біловезькій Пущі, як в польській, так і в білоруській (тоді ще радянській) її частині. Пізніше в міру збільшення поголів'я зубрів випустили і в інших місцевостях. Загалом можна сказати, що біловезький підвид зубра було врятовано.

По-іншому склалася доля кавказького підвиду. Чистокровних кавказьких зубрів після винищення природної популяції не збереглося. Щоправда, в деяких зоопарках були тварини з домішкою крові кавказького зубра — гібриди з біловезькими зубрами чи американськими бізонами. В 1940 році розпочалася робота з відновлення кавказького зубра методом племінної роботи та селекції завдяки поглинальному схрещуванню. Тварини загинули під час Другої світової війни, тож первісний підвид кавказького зубра було втрачено. Однак у другій половині XX століття було вирішено відновити кавказьку популяцію — було створене стадо з зубрів та зубробізонів, яких випустили в деякі заповідники на Північному Кавказі. З часом, буквально за кілька поколінь, ці тварини, в яких практично не було крові кавказьких зубрів, почали дуже сильно нагадувати підвид, який тут колись жив. Вони помітно змінилися морфологічно, ще більше змінилася їхня поведінка. Тому хоч за походження популяція сучасних кавказьких зубрів не є спадкоємицею історичної, але морфологічно та поведінково схожа на неї.

В Україні на початок 1990-х рр. утримувалися 10 популяцій у Волинській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях. Хоча вид має статус «Зниклий у природі», за тим же виданням виходить, що «Зараз зубр зберігся скрізь, крім Чернігівської області».

Популяція була відтворена на основі тварин, які збереглися на першу половину XX ст. у зоологічних парках і приватних угіддях. В Україні вид розселяють, починаючи з 1965 року. У 1988 році в Україні на волі налічувалося близько 440 особин: у Волинській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях.

Перебуває в лісах з вирубками, луками та болотами. Тримається невеликими стадами — до 50 особин.

Зубри історично мешканці дорослих змішаних лісів, при цьому біловезька популяція мешкала в рівнинних, а кавказька у гірських лісах. Зазвичай зубри обирають собі певну ділянку, зазвичай біля річки, на якій і пасуться. В разі нестачі корму тварини шукають собі нових ділянок. Болотистих місцин зубри уникають і відвідують їх лише в посуху коли навіть такі ділянки підсихають. В давнину, коли в європейських лісах ще жили тури, ці два види биків ділили між собою екологічні ніші — тури жили у вологих та болотистих низинах, а зубри у сухих лісах. Навесні зубри тримаються біля річок, а з початком літа переходять пастися у глибину лісу. В найбільшу спеку ховаються в найгустіших тінистих заростях. Від кусючих комах тварини рятуються в сухих місцях та в місцинах де ліси продуваються вітром.

Біловезькі зубри жили переважно у листяних лісах, кавказькі - в ялицевих з домішками буку, в'язу, грабу та інших листяних порід. Паслися вони переважно на галявинах та схилах балок, але при цьому віддаючи перевагу найрівнішим ділянкам. Влітку кавказькі зубри піднімалися до верхньої межі лісів де було чимало корму, а самі тварини не страждали від спеки та докучливих комах.

Показати менше
Зубр карта середовища проживання
Зубр карта середовища проживання
Зубр
Attribution-ShareAlike License

Звички та спосіб життя

Охота в зубрів відбувається наприкінці літа й на початку осені — в серпні-вересні. В сезон розмноження бики риють копитами землю, труться об дерева, б'ються між собою, але при цьому на відміну від домашньої худоби не ревуть. Як і в людей вагітність триває 9 місяців, тож пологи припадають на кінець квітня - травень. В корови народжується одне зубренятко яке вона рік вигодовує молоком, але дитинча не покидає матір протягом двох років, хоч на другий вже харчується самостійно. Статевої зрілості зубри досягають у шестирічному віці, іноді раніше. Охота в самиць трапляється раз на 3 роки.

Показати більше

Влітку зубри харчуються переважно травою і значно менше корою дерев, взимку їдять багато гілочок та кори, а часом можуть навіть їсти хвою. В наших широтах зубр — єдина тварина, що регулярно їсть папороть.

Більшу частину дня зубри сплять чи дрімають, хоч зрідка можуть пастися і вдень, але зазвичай на пашу чи до водопою вони йдуть звечора за три-чотири години до заходу сонця.

Історично зубри стадні тварини — навіть старі самці зазвичай трималися маленькими групками, а звичайними були стада в 6-8 та більше голів. В Біловезькій пущі траплялися стада до 50-60 голів, на Кавказі таких великих не було. Зараз зазвичай популяції в заповідниках невеликі, що відбивається на розмірі колективів, які утворюють тварини. В нормі стадо зубрів складається з корів, їхніх телят та молодих бичків 2-3 років. Дорослі самці тримаються окремо.

На відміну від домашніх корів зубри мовчазні тварини, мукають вони лише зрідка і дуже тихо — їх не чути вже за кілька десятків кроків.

До інших тварин зубри ставляться вороже — особливо до інших великих травоїдних. В Біловезькій пущі біля годівниць зубрів знаходили трупи вбитих ними коней, лосів та оленів. Людей зубри зазвичай уникають, якщо людина підходить дуже близько, то можуть погрожувати — метеляти головою, наставляти роги, злостиво сопіти. Нападають на людей украй рідко.

Природними ворогами зубрів є ведмеді, вовки, леопарди (на Кавказі) та рисі. Жодна з цих тварин на одинці не становить загрози для дорослого зубра, однак вони можуть полювати на молодь, а зграя вовків часом небезпечна навіть дорослим особинам.

Цікавою особливістю зубрів є те, що ці масивні тварини чудово стрибають.

Показати менше
Сезонна поведінка

Дієта та харчування

Розмноження

СТАТЕВА ПОВЕДІНКА

Популяція

Популяційні загрози

Зубри були доведені до стану видів під загрозою зникнення через надмірний і неконтрольований промисел. У більшості країн зникнення зубра відбулося протягом 17-19 століть, і остаточно вид був донищений у багатьох місцях під час першої світової війни. Ця ситуація вимагала заходів з охорони виду, включно із забороною полювання, заходи з відновлення втрачених популяцій, створення заповідних ділянок в місцях поселення цих биків.

Показати більше

Завдяки заходам, що запроваджуються, кількість зубрів у світі та в Україні поступово відновлюється. Зокрема, з 1965 р. їхня чисельність збільшилась на 350 голів.

Вид має кілька незалежних охоронних категорій.

  • Червоної книги України (постійно, починаючи з 1980 року),
  • Червоної книги МСОП (постійно),
  • Європейського Червоного списку (1991).

Ці статуси охорони не допомагають зубрам виживати. Зокрема, в Україні зубр став популярним об'єктом полювання серед політиків та депутатів усіх рівнів, а також просто багатіїв. Через це чисельність виду знову стрімко скорочується. За останні 20 років зубр зник у багатьох місцях, де раніше його було відновлено.

Полювання на зубрів у багатьох країнах заборонено або обмежено. Це пов'язано з малими темпами розмноження тварин та дуже великим попитом на них як об'єктів полювання. Там, де приріст популяцій зубра є високим (насамперед, у Білорусі), дозволені полювання. Такі полювання часто є комерційними, з метою залучення нових додаткових коштів на охоронні заходи.

Слід продовжувати розселення, створюючи невеликі, по 25-50 голів, стада в мисливських господарствах.

Показати менше

Coloring Pages

Посилання

1. Зубр стаття на Вікіпедії - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D1%83%D0%B1%D1%80
2. Зубр на сайті Червоного списку МСОП - https://www.iucnredlist.org/species/2814/9484719

Більше захоплюючих тварин, про яких варто дізнатися