Вівча́рик зеле́ний (Phylloscopus trochiloides ) — дрібний перелітний птах родини кропив'янкових. За походженням — східноазійський вид. Поширений в Азії та Європі, має кільцевий ареал, який утворився в ході розселення. Протягом останнього століття розширює ареал, заселяючи Європу. В Україні гніздовий, перелітний птах.
Маса тіла 7-8 г, довжина тіла близько 11 см. Зверху сірувато-зелений; над оком світла «брова»; низ сіруватий; на покривних перах крила білувата смужка, іноді непомітна; махові і стернові пера бурі; дзьоб темно-бурий, біля основи світліший; ноги сірувато-бурі.
Від більшості вівчариків відрізняється білуватою смужкою на крилі, але від жовточеревого вівчарика у позашлюбному оперенні за цією ознакою відрізнити дуже важко; достовірно від усіх вівчариків відрізняється піснею.
Характерною рисою виду є приуроченість до зімкнених вискостовбурових лісів (як листяних, так і темнохвойним) та розташування гнізд обов'язково біля вертикально розташованих виходів ґрунту. Прилітають дуже пізно – у середній смузі наприкінці травня та навіть на початку червня. Першими на місця гніздування повертаються самці, які піснею позначають гніздову ділянку. Самки, які прилітають окремо, беруться до облаштування гнізда. Воно влаштовано на землі або на невеликій висоті над нею. Найчастіше птахи розміщують його на землі з порушеним трав'яним покривом або грудками голої землі. Воно розташоване під прикриттям нависаючого пучка трави, куща або поваленого дерева на більш-менш крутому схилі ущелини, лісового яру, балки, ями або канави. Форма гнізда, як і у інших вівчариків, куляста або еліпсоподібна, складається воно майже виключно з досить пухко складених грудочок моху, скріплених стеблами трави і шматочками торішнього листя. Лоток вистелений невеликою кількістю кінського волосся або шерсті. Кладка складається з 5-6 чисто білих без будь-яких плям яєць з ніжним жовтувато-рожевим відтінком.
У зеленого вівчарика в популяції доволі багато співаючих, але холостих самців. Такі самці можуть з'являтися на певній ділянці лісу на короткий період протягом усього літа. Тому зустріч співаючого самця не завжди є свідченням гніздування виду.
