Щукоголов звичайний (Luciocephalus pulcher) — тропічний вид риб з родини осфронемових (Osphronemidae), підродина луціоцефалових (Luciocephalinae).
Поширений в Південно-Східній Азії: півострів Малакка, острови Суматра, Ріау-Лінга, Банка, Белітунг, Натуна, Калімантан.
Зустрічається виключно в прісних болотистих лісових водоймах, стоячих або з повільною течією, часто в районах залягання торфу. Тримається невеликими групами серед водяної рослинності вздовж берегів, переважно біля поверхні води.
Оригінальна назва виду Diplopterus pulcher Gray, 1830 була вперше використана Греєм на малюнку в 1830 році, наступного року Грей дав його короткий опис. Блікер 1851 року замінив назву роду Diplopterus на Luciocephalus, оскільки Diplopterus вже був використаний (Diplopterus Boie, 1826) для одного з родів птахів з родини зозулевих (сучасна назва Tapera Thunberg, 1819).
Щукоголови схожі на щуку не тільки назвою і способом життя, але й своєю зовнішністю. Кидається в очі велика, видовжена голова з гострою мордою. Дуже еластичний рот глибоко вирізаний, може широко розкриватися й наповнений маленькими зубами.
Довжина 17-20 см. Тіло сильно витягнуте в довжину, анальний і спинний плавці посунуті далеко назад. Голова з довгими щелепами становить близько третини загальної довжини. Число хребців 38-40. Формула плавців: D 10-12, A 0-I/19-21, V I/5, P 16-18. Анальний плавець має глибокий виріз. Перший промінь черевних плавців подовжений у формі нитки, приблизно вдвічі довший за решту їх променів. У бічній лінії 42-45 лусок. Плавальний міхур відсутній.
Як і інші представники підряду лабіринтових риб (Anabantoidei), Luciocephalus має допоміжний надзябровий орган дихання, який називається лабіринтовим органом, і який дозволяє рибам певною мірою дихати атмосферним повітрям. Будова лабіринту в щукоголовів є значно простішою, ніж у інших лабіринтових риб.
Забарвлення цих риб доволі цікаве. Уздовж всього тіла, від голови до кореня хвостового плавця проходить широка темно-коричнева смуга. Зверху й знизу вона супроводжується тоншими світлими смужками, за ними знову розташовані темні зони. Спина бежево-оливкова, черево сріблясте.
Оскільки L. pulcher широко розповсюджений, він має численні локальні популяції, між якими існує значна різниця в морфометрії та забарвленні.
Статеві відмінності невиразні. Забарвлення самок трохи блідіше, і вони повніші за самців.
Luciocephalus pulcher був відомий акваріумістам ще на початку XX ст. Періодично щукоголовів завозять з Південно-Східної Азії в спеціалізовані магазини. Проте це складний для утримання в акваріумах вид риб, зазвичай їм займаються лише справжні ентузіасти з достатнім досвідом.
Для утримання щукоголовів добре підходять просторі акваріуми місткістю не менше 250 л, проте, зважаючи на малорухливий спосіб життя цих риб, їм часто вистачає й 80 л. Рослинність повинна бути густою. Обов'язковою є наявність рослин, що плавають на поверхні води, їх коріння створюватиме для риб схованки. Зверху акваріум тісно накривають склом, риби можуть вистрибувати із води.
В акваріумних умовах щукоголови — теплолюбні й дуже хворобливі риби. Температуру води підтримують у межах 22-26°С. Вода потрібна м'яка (2-10°dH), кислувата (рН6,0), торфована, ідеально чиста. Важливо, щоб у воді було мінімум мікробів, адже Luciocephalus pulcher надзвичайно чутливий до бактеріальних інфекцій. Щотижня рекомендується міняти третину акваріумної води на свіжу.
Ніколи не слід забувати, що щукоголови — хижаки, тому їхня присутність у спільному акваріумі зазвичай є недоречною. Сусіди, розмір яких не перевищує 10 см, розглядатимуться ними як потенційна здобич. Проте для великих риб щукоголови абсолютно безпечні. Більше того, за такого сусідства Luciocephalus pulcher виявляє себе як боязкий і полохливий вид.
Спосіб життя щукоголовів у неволі такий самий, як і в природі. Вони мало рухаються, більшість часу проводять стоячи на одному місці в очікуванні, поки відповідна жертва не опиниться з зоні досяжності.
Розведення щукоголовів в акваріумі є рідкісним явищем. Статевої зрілості вони досягають у віці 12-18 місяців, маючи довжину близько 8 см. Щоб стимулювати початку нересту температуру води підвищують до 28-33°С. Нерест буває парний або груповий у великому акваріумі довжиною 120—150 см. Під час шлюбних ігор темна поздовжня смуга у самців розпадається на декілька рядів крапок.
Риби нерестяться без обіймів біля дна. У природі самка відкладає від 90 до 120 жовтуватих ікринок, в акваріумі зазвичай буває лише 40-50 ікринок. Ікра в щукоголовів порівняно велика, близько 3,5 мм у перетині. Самець виношує ікру та личинок у роті, при цьому у нього роздувається горловий мішок. Інкубаційний період триває 28-30 днів. Весь цей час самець не їсть. Коли термін виношування потомства закінчується, батько випускає на волю вже повністю сформованих мальків довжиною 12-13 мм, і ті відразу розпочинають самостійне життя. Годують їх виключно живим кормом. Своїх мальків батьки не чіпають, поки вони не виростуть до 3 см завдовжки.
