Помо́рник сере́дній (Stercorarius pomarinus ) — морський птах з родини поморникових (Stercorariidae). Гніздиться в арктичній тундрі вздовж Північного Льодовитого океану. Протягом іншого часу — типовий морський птах, що проводить час в тропічних широтах у шельфовій зоні. В Україні рідкісний залітний вид. Основна здобич влітку — лемінги, в іншу пору року — риба. Загальну чисельність виду оцінено в 10-12 тис. пар. Монотиповий вид.
На
НаземнийКо
КонгрегацініЯйцекла́дні твари́ни — тварини, що при розмноженні відкладають яйця, в яких на момент залишення організму матері ступень розвитку ембріону незначни...
Морські птахи — птахи, пристосовані до життя в морському середовищі. Хоча всі морські птахи в значній мірі відрізняються один від одного як за фізі...
Со
СоціальнийМі
МігрантP
починається зМаса тіла 460—750 г, довжина тіла 47-61 см, розмах крил 113—125 см. Для виду характерне явище поліморфізму — зустрічаються особини темної і світлої форми. Співвідношення світлої і темної морфи приблизно 20:1.
Дорослий птах темної морфи має цілорічно темно-буре забарвлення незалежно від статі; у дорослого самця світлої морфи в шлюбному вбранні верх темно-бурий; щоки і задня частина шиї білі, з жовтим відтінком; горло, передня частина шиї і низ тулуба білі, крім темно-бурої задньої частини черева і підхвістя; махові пера чорно-бурі, першорядні — зі світлою основою; хвіст чорно-бурий, два центральних стернових пера видовжені, широкі, на кінці заокруглені і вигнуті перпендикулярно до площини хвоста; дзьоб бурувато-рожевий, на кінці бурий; ноги бурі; у позашлюбному оперенні низ білуватий, з бурими поперечними хвилястими смугами на волі і боках тулуба. Доросла самка у шлюбному оперенні подібна до шлюбного дорослого самця, але на волі бурий не чітко окреслений «нашийник», на боках тулуба бурі поперечні смуги; у позашлюбному оперенні схожа на позашлюбного дорослого самця. Молодий птах темно-бурий, з іржастими поперечними смугами на спині та крилах і бурими та іржастими смугами на решті тіла; основа першорядних махових пер зверху і зі споду, а також основа спідніх покривних пер першорядних махових білувата; хвіст без видовжених пер, загострений; трапляються чорно-бурі особини, з білуватою основою першорядних махових пер на споді крил, а також світліші, з сіруватою головою і жовтувато-сірими смугами.
Дорослий птах від дорослих інших поморників відрізняється широкими, заокругленими на кінці і вигнутими перпендикулярно до площини хвоста видовженими центральними стерновими перами. Молодий середній поморник від молодих інших поморників відрізняється більшими розмірами і темною головою, хоча достовірно відрізнити складно.
Кругополярний вид, поширений в гніздовий період у Північній півкулі. Гніздиться на Шпіцбергені і Ведмежому острові, на північному острові Нової Землі, на Новосибірських островах і на острові Врангеля. На материку Європи і Азії гніздиться по тундрах від півострова Канін до Чукотки і гирла Анадиру, крім того,— на острові Беринга з групи Командорських островів, а також в Арктичній зоні Північної Америки і в Гренландії.
Під час сезонних міграцій середні поморники трапляються переважно на океанічних узбережжях. Зимують в прибережних частинах Атлантичного і Тихого океанів, іноді перетинаючи екватор.
В Україні залітний майже на всій території.
У гніздовий період в тундрі основу живлення становлять дрібні гризуни, переважно лемінги різних видів. Серед інших кормів відмічені дрібні птахи (зокрема, плоскодзьобі плавунці), комахи (туруни, гусінь метеликів, личинки двокрилих). У позагніздовий період поморники концентруються та поовгу затримуються у місцях забою північних оленів, біля трупів морських ссавців, на звалищах. Під час міграції живляться переважно рибою.
Моногамні птахи. Гніздяться вони і на сухих ділянках, і на болотистих. Нерідко гніздо поморника міститься на маленьких підвищеннях, оточених водою. Колоній не утворюють. Територіальна поведінка починає проявлятись за 1-2 тижні до відкладання яєць. Гнізда середні поморники зводять на відносно сухих мохово-лишайникових горбках, плоских купинах. Саме гніздо лишень слабо виражена заглибина з слабко вираженою вистилкою з стебел сухих трав, листочків верби або лишайників (Thamnolia vermicularis ). У будуванні гнізда беруть участь обидва члени пари. У роки з ранньою весною відкладання яєць починається в першу п'ятиденку червня, а розпал падає на середину місяця. У кладці, зазвичай, 2 яйця. У роки з холодною і затяжною весною кладки з 1 яйцем трапляються частіше. За сезон, переважно, одна кладка, але при втраті її на початку насиджування можлива друга. Яйця зазвичай нормально-яйцеподібною форми з гладкою, дещо блискучою шкаралупою. Основне тло забарвлення шкаралупи оливково-коричневе, іноді з зеленуватим відтінком, поверхневі плями темно-коричневі, іржасто-бурі або навіть чорнуваті, розкидані безладно, частіше групуються на тупому кінці. Середній розмір яєць на острові Врангеля становив 63,2×43,5 мм. У насиджуванні беруть участь обидва батьки. Тривалість інкубації 25-27 діб, масове вилуплення пташенят залежно від погодних умов весни припадає на першу декаду або середину липня. Після вилуплення пташенята протягом 2-4 діб перебувають в гнізді, а потім розходяться і ховаються поодинці аж до підйому на крило в околицях гнізда, не віддаляючись від нього більше 100 м. Пташенята агресивні один щодо одного, старше може напасти на молодшого. Вигодовують малят обоє батьків, приносячи їжу і відригуючи її пташенятам. Літати пташенята починають у віці 31-32 днів, іноді дещо пізніше, але принаймні ще два тижні опісля після підйому на крило підгодовуються батьками.
Головний несприятливий чинник для середніх поморників — депресії чисельності лемінгів, що тягне за собою негніздування значної частини популяції, хоча і не призводить безпосередньо до зниження її чисельності. Шкоди поморникам завдають також промислові викиди, особливо концентрація важких металів, яка призводить не загибелі пташенят ще до вилуплення.
Чисельність в Європі оцінена в 20—50 тис. пар, які гніздяться на території Росії. В Європі гніздиться 5-24 % світової популяції, т.ч. приблизна оцінка чисельність виду у світі становить 250-3000 тис. особин.
