Капська санделія (Sandelia capensis) — субтропічний прісноводний вид риб родини анабасових (Anabantidae).
Це перший описаний вид африканських лабіринтових риб (оригінальна назва Spirobranchus capensis). Жорж Леопольд Кюв'є фактично двічі описав його: 1829 року від дав лише короткий опис, а 1831 року навів більш детальну інформацію. Це стало причиною, що ряд авторів використовував хибну дату опису виду — 1831 рік.
Назва виду стосується області його поширення — Капська провінція Південно-Африканської Республіки.
Капська санделія може сягати 20 см стандартної (без хвостового плавця) довжини, але більшість дорослих особин має менші розміри.
Зовні вид нагадує рибу-повзуна. Форма видовжена, тіло веретеноподібне, стиснуте з боків, профілі спини та черева легко випуклі. Висота тіла є найбільшою на рівні початку спинного плавця (27,7–37,8 % стандартної довжини), далі вона трохи зменшується. Висота хвостового стебла становить 11,7-16,8 % стандартної довжини, його верхній та нижній профілі прямі або трохи випуклі. Довжина хвостового стебла в 1,7-2 рази менше за його висоту. Довжина голови становить 33,2-40,4 % стандартної довжини.
Голова товста, за формою близька до трикутника, кут нахилу її верхнього та нижнього профілів становить 25–35°. Нижній профіль трохи випуклий, верхній легко випуклий або прямий. Висота голови на рівні заднього краю зябрових кришок становить 73,8-95,2 % її довжини. Очі великі, діаметр орбіт становить 15,9-32,9 % довжини голови.
Рило коротке, 16,5-39,0 % довжини голови, округле, в менших особин дещо загострене. Рот кінцевий, великий, його розріз йде під кутом 40-45° донизу від горизонтальної лінії. Передня частина рота розташована на одному рівні з нижнім краєм ока, а верхня щелепа поширюється до вертикалі, опущеної від передньої третини або середини ока. Рот наповнений дрібними голчастими зубами, розташованими на щелепах та піднебінні й організованими в 3-6 рядів. Передні зуби найбільші.
Зяброві кришки мають виріз між двома короткими шипами. Сам виріз заповнений тонкою чорною мембраною. 7-11 коротких зябрових тичинок у нижній частині передньої дуги. 4 зябрових промені.
26-29 хребців, в тому числі 10-11 на тулубі й 16-18 на хвості. Бічна лінія розділена, складається з верхньої та нижньої частин, між якими може бути 1-3 ряди лусок. Верхня бічна лінія починається над зябровою кришкою й продовжується до рівня кінця твердопроменевої частини спинного плавця. Нижня бічна лінія попереду трохи перекривається з верхньою (до 4-х рядів лусок), а позаду сягає основи хвостового плавця. Луски складчасті, частково циклоїдні, частково ктеноїдні, відносно великі, дрібнішими стають лише біля основи хвостового, спинного та черевних плавців. У поздовжньому ряду 25-29 лусок, 15-19 лусок у верхній бічній лінії, 7-13 лусок у нижній бічній лінії.
Печінка розташована ліворуч від шлунка, складається з однієї подовженої трикутної камери, жовтувата. Стравохід досить великий, помірно довгий, складений уздовж, з товстими стінками. Є дві сліпі кишки, розташовані досить далеко позаду шлунка. Кишківник складається у дві петлі й закінчується заднім проходом. Плавального міхура немає. Лабіринт сильно редукований. На відміну від S. bainsii та представників роду Ctenopoma, капська санделія не має контактних органів.
Спинний плавець починається приблизно на рівні середини грудних та початку черевних плавців. Він складається з твердопроменевої (попереду) та м'якопроменевої (позаду) частин. Предорсальна (до початку спинного плавця) довжина становить 40,5-51,1 %, довжина основи спинного плавця 45,1-57,6 %, довжина основи його твердопроменевої частини — 26,8-38,5 % стандартної довжини. У спинному плавці 13-14 твердих і 7-10 м'яких променів. Тверді промені зазвичай трохи вигнуті, особливо біля основи, перший твердий промінь помітно коротший за другий, наступні промені зовсім потроху поступово стають довшими, максимум сягають 25 % довжини голови. Більшість м'яких променів довша за тверді, їхня довжина становить 20-50 % довжини голови, м'якопроменева частина спинного плавця утворює округлий виступ. Довжина спинного плавця становить 49,9-66,9 % стандартної довжини.
Анальний плавець починається відразу за анальним отвором, значно далі за спинний (33,5-46,7 % стандартної довжини), але закінчуються вони обидва на одному рівні, майже сягаючи хвостового плавця. Преанальна довжина становить 60,6-68,9 %, довжина основи анального плавця 24,3-33,1 %, довжина основи його твердопроменевої частини — 8,5-17,7 % стандартної довжини. В анальному плавці 6-9 твердих і 8-10 м'яких променів. Тверді промені анального плавця трохи вигнуті, їхня довжина збільшується від переднього до заднього. Більшість м'яких променів довша за тверді. М'якопроменева частина спинного плавця утворює округлий виступ. Довжина спинного плавця становить 32,7-43,0 % стандартної довжини.
Хвостовий плавець має прямий або трохи закруглений задній край, 14-17 сегментованих променів, довжина плавця становить 20,9-30,4 % стандартної довжини. Грудні плавці округлі, мають по 11-14 м'яких променів, їхня довжина становить 16,3-26,7 % стандартної довжини, найдовшим є шостий згори промінь. Черевні плавці починаються під серединою грудних й не доходять до анального. Довжина до початку черевних плавців становить 42,2-53,2 %, а відстань від основи черевних плавців до початку анального плавця 16,0-23,3 % стандартної довжини. Черевні плавці мають по 1 твердому та по 4-6 м'яких променів, їхня довжина становить 12,9-19,8 % стандартної довжини. Найдовшим є перший промінь, довжина наступних поступово зменшується.
Забарвлення капської санделії дуже мінливе. В основі воно має жовтуваті, жовтогарячі, оливкові, коричневі, сріблясто-білі кольори, черево світліше (блідо-жовте, блідо-оранжево-коричневе, білувате). Область горла та верхня частина грудей білуваті, з оливковим, жовтогарячим, коричнюватим або зеленкуватим відтінком. Спина темніша. Верхня частина голови від оливкової до темно-оливково-зеленої, нерідко з оранжевим відтінком. Чорні цятки на передньому краї лусок мають форму коротких вертикальних смужок або овалів різної товщини, вони можуть бути й розміром майже на всю луску. Разом ці цятки утворюють на боках рівномірний малюнок із розірваних неправильної форми вертикальних смужок. Плямистість зменшується в напрямку черева. Чорна вертикальна смужка відходить угору від основи грудного плавця.
Характерною деталлю забарвлення виду є 4 прямі чорні лінії на голові, що радіально променями йдуть назад від ока до краю зябрових кришок. Верхня з цих ліній-променів часто буває розірвана та з'єднується з окремими цятками у верхній частині голови, утворюючи сітчастий візерунок, який може поширюватись до основи спинного плавця. Ще дві лінії тягнуться від ока в напрямку рила. На цьому тлі контрастує бліда або яскраво-біла смужка між орбітою очей та верхньою щелепою. Окремі сріблясті або мідно-зелені плями можуть бути присутні за очима, рідше на зябрових кришках. Нижня щелепа від коричного до темно-оливкового кольору. Зіниця очей чорна, райдужна оболонка від жовтогарячого до темного з блідим краєм кольору. Мембрани в межах вирізу в зябрових кришках чорні з металево-зеленого кольору цятками вздовж переднього краю або й по всій мембрані.
Хвостовий плавець і м'які промені спинного та анального плавців від оранжево-коричневого до жовтувато-оранжевого, навіть блідо-жовтого кольору, але часто вони бувають коричневими або темними, зовнішня ж їхня частина лишається блідою або білуватою. На спинному та анальному плавцях присутні паралельні чорні смужки, прилеглі ззаду до кожного твердого променя. Основа грудних плавців чорна, інша їхня частина жовтувато-коричнева або жовтувата. Черевні плавці часто з темною пігментацією, особливо на зовнішній частині, але можуть бути й повністю блідими.
Капська санделія виявляє сильну морфологічну варіативність по всьому ареалу свого поширення. Існують суттєві відмінності як за формою тіла, так і за розмірами та забарвленням. Наприклад, для особин з річок з непрозорою водою характерним є сріблясто-зелений відтінок. Окремі екземпляри мають рожеве забарвлення навколо основи грудних плавців. Також були задокументовані майже чорні екземпляри.
Статеві відмінності нечіткі. Загалом самці трохи більші, стрункіші за самок, відрізняються більшою й міцнішою головою. Самки повнотілі й за формою трохи нагадують вагітних самок живородних коропозубих. Ці відмінності добре помітні навіть у молодих риб. Дорослі самці відрізняються агресивною поведінкою та темним шлюбним забарвленням. Смуги на тілі та голові при збудженні стають у них густо-чорними, чорними стають також горло та плавці. Самки помітно темнішають лише безпосередньо під час спаровування.
Капська санделія поширена в прісних водоймах на південному заході Південно-Африканської Республіки, мешкає в Західнокапській та на заході Східнокапської провінції. Вид має великий ареал і зустрічається в більшості річкових систем Капського прісноводного екорегіону (англ. Cape Fold Freshwater Ecoregion), що відповідає території Капського флористичного регіону (англ. Cape Floristic Region, CFR). Ендемік цієї області. Капська санделія зустрічається в районах, розташованих ближче до морського узбережжя, на схід та на північ від мису Доброї Надії. На сході сягає річки Куга (афр. Coegarivier), що впадає до затоки Алгоа (англ. Algoa Bay) поблизу міста Порт-Елізабет, а на півночі — річок Ферлорефлей (афр. Verlorevlei) та Лангфлей (афр. Langvlei).
Була штучно інтродукована в басейні річки Уліфантс (афр. Olifantsrivier). Відомі також інші випадки транслокації в межах Капського прісноводного екорегіону.
Водиться як у гірських, так і в низинних водоймах, зустрічається на висотах від 0 до понад 450 м над рівнем моря. Населяє різноманітні біотопи: від кам'янистих гірських струмків з помірною течією та чистою прохолодною водою до застійних ставків з каламутною, бідною на кисень водою. Проте зазвичай воліє стоячих або з повільною течією водойм, тримається серед каміння або в гущавині прибережної рослинності чи зануреного коріння.
В межах ареалу поширення капської санделії є кілька великих і безпечних у плані збереження популяцій. Однак деякі інші популяції виду були знищені, а ще багатьом також загрожує подібна небезпека, їхня чисельність зменшується з різних причин. Першу основну загрозу становить руйнування середовищ існування через будівництво дамб, водовідведення та господарську діяльність людини. До специфічних загроз належать погана якість води та втрата генетичної цілісності. Другу серйозну загрозу існуванню виду по всій території його поширення несе навмисна інтродукція немісцевих риб-хижаків та риб-конкурентів. Основна загроза виходить від немісцевих окунів (малоротий окунь Micropterus dolomieu, великоротоий окунь M. salmoides, крапчастий окунь M. punctulatus, сонячний окунь Lepomis macrochirus), форелі (Oncorhynchus mykiss, Salmo trutta) та тиляпії (Tilapia sparrmanii).
У минулому Sandelia capensis населяла всю течію річки Берг (англ. Berg River). Проте обстеження, проведене 2009 року, виявило тут лише невеликі ізольовані популяції виду. Вони збереглися лише там, куди через гідрологічні бар'єри (водоспади, греблі, загати) не змогли поширитись немісцеві хижі риби. Подібне скорочення популяцій капської санделії ймовірно мало місце й у басейнах річок Лангфлей, Ферлорефлей, Діп (англ. Diep River) та Клейн (англ. Klein River). За винятком дуже вузької прибережної зони, майже вся природна рослинність тут була замінена сільськогосподарськими культурами. Також щезло або скоротилось багато популяцій капської санделії Південного узбережжя.
Спеціальних заходів, спрямованих на збереження цього виду, не планується. Багато залишкових популяцій мешкає за межами заповідних територій.
Міцний і витривалий вид. Капська санделія здатна жити в широкому діапазоні умов середовищ існування. Вона населяє водойми як із кислою, так і з лужною, як з прохолодною, так і з теплою, як з добре насиченою киснем, так і з бідною на кисень, як із прозорою, так і з каламутною водою. Температура зазвичай буває в межах 18-22 °C, але може підійматися й до 32 °C. Допоміжний орган дихання, хоч він і редукований, дозволяє капській санделії певною мірою використовувати кисень з атмосфери. Завдяки цьому риба може виживати у воді з низьким вмістом кисню, а протягом декількох годин — й поза межами води.
Вид всеїдний, харчується комахами, ракоподібними, іншими безхребетними та дрібною рибою. Цей хижак ховається під камінням або серед рослин і чатує на свою здобич.
Самці та самки визрівають на першому році життя. Найменші досліджені зрілі самки мали довжину лише 5 см.
Сезон розмноження припадає на літо. Риби нерестяться на мілководді, в місцях де немає течії. Самець займає невелику нерестову територію й агресивно захищає її. Його забарвлення темнішає, горло та плавці стають густо-чорними, з'являються характерні чорні смужки, особливо на голові.
Самець здійснює прості залицяння, нерест відбувається без типових для лабіринтових риб обіймів. Самка відкладає ікру на ґрунт, самець при цьому стоїть позаду неї, а коли та закінчить свою справу — запліднює ікру. Ікра в капської санделії демерсальна (тоне), адгезивна (липка). Розмір ікринок 1,28 мм в перетині, розмір жовтка 1,10 мм, діаметр жирової глобули 0,62 мм (48 % ікринки). Ікринки прилипають до ґрунту й тримаються там, утворюючи кладку. Самець охороняє ікру, а також личинок, що вилуплюються з неї. Личинки так само прилипають до ґрунту в місці нересту.
У неволі вид розводили в музеї Олбані (англ. Albany Museum) в Південній Африці.
Капську санделію тримають в акваріумах, але вона не отримала суттєвого поширення. Вперше вид був завезений до Німеччини 1973 р. Через політику збереження тепер суворо заборонено вивозити Sandelia capensis з Південної Африки. В акваріумах лишилися тільки риби, виведені в неволі, вони передаються між акваріумістами з рук у руки.
Невибаглива хижа риба. Через її агресивний характер, капську санделію слід тримати лише з рибами такого самого розміру, а краще у видовому акваріумі. Це може бути посудина місткістю від 250 літрів, яку гарно засаджують рослинами, додають окремі розгалужені корчі, гілки, шар плавучої рослинності. Як альтернативний варіант, використовують піщаний ґрунт, на якому розкладають камінці різних розмірів. Таким чином намагаються відтворити природний біотоп виду.
В неволі капська санделія пристосовується до звичайних акваріумних кормів. Рекомендується різноманітний раціон, що містить переважно корми тваринного походження: мотиль, креветки, мідії, дощові черв'яки тощо.
Рекомендовані параметри води: показник рН 6,5-7,2, твердість 5-15 °dH, температура 18-22 °C.
Вид розводили в умовах акваріуму.
