Бійці́вська ри́бка сіа́мська (Betta splendens) — тропічний прісноводний вид риб з родини осфроменових (Osphronemidae), підродина макроподових (Macropodusinae). Найвідоміший представник роду Бійцівська рибка (Betta). Це дуже популярний вид акваріумних риб. Серед аматорів він більше відомий під народною назвою півник, проте професійні акваріумісти та селекціонери використовують міжнародну назву бетта.
Тайська назва виду — плакат (Pla Kat), що означає «риба, що кусається», «бійцівська риба».
Сіамська бійцівська рибка дала назву комплексу близьких видів Betta splendens, членами якої є B. splendens, B. smaragdina, B. imbellis, B. stiktos, B. mahachaiensis, B. siamorientalis. Генетично B. splendens більш тісно пов'язана з B. imbellis та B. mahachaiensis.
Більшість людей зазвичай стикається з барвистими виведеними породами сіамської бійцівської рибки з великими плавцями. Але ці риби мають дуже мало спільного з дикими популяціями Betta splendens. Дикі риби мають короткі плавці та непоказне забарвлення, здаються тоншими в порівнянні з акваріумними популяціями.
Основне забарвлення дикої форми варіює залежно від місця проживання конкретної популяції. Слід також зазначити, що оригінальну зовнішність Betta splendens насправді дуже складно визначити. Це є наслідком масштабного впливу та змішування селекційних форм з дикими. Дикі риби в основному мають тьмяне забарвлення коричневих тонів з невиразними темними смугами на боках та рядами зелених блискіток уздовж тіла. На зябрових кришках присутні червоні паралельні вертикальні смуги. Райдужна оболонка очей чорна.
На плавцях домінує червоний колір. Хвостовий плавець червоний або червоно-коричневий із зеленкувато-блакитною пігментацією на мембранах, яка утворює віялоподібний візерунок. Анальний плавець забарвлений переважно в червоний або коричневий колір і має світлі зеленкувато-блакитні смужки. Спинний плавець червоно-коричневий, з блискучою зеленою смугою і шаховим малюнком у задній частині; залежно від місця походження він може бути синішим або зеленішим. Черевні плавці вогненно-червоні з білими кінчиками та чорною облямівкою. Грудні плавці прозорі, безбарвні.
В умовах акваріуму шляхом селекції було виведено безліч порід червоного, синього, зеленого, чорного, жовтого, жовтогарячого, білого та інших кольорів, існують різноманітні комбінації кольорів.
Забарвлення спокійної риби в природі є доволі сірим, оскільки жоден з кольорів не виглядає інтенсивним, а лиск на лусках практично відсутній. Однак збуджений самець помітно змінюється: всі плавці у нього широко розгортаються, все тіло переливається зеленкуватими, синіми або червоними кольорами, на лусках виступають блискучі зеленкувато-блакитні цятки, які рядами вишиковуються вдовж тіла. При залицянні він стає помітно темнішим, втрачаються будь-які ознаки смугастого малюнка. В готових до нересту самок зазвичай на тілі з'являється серія поперечних світлих і темних смуг, що чергуються.
Пригнічені риби, а також перелякані особини, що опиняються в стані стресу, навпаки стають блідими, на тілі в них з'являються дві темні поздовжні лінії. Те саме відбувається за різкої зміни навколишнього середовища. Це стосується як самок, так і самців.
Природний ареал сіамської бійцівської рибки включає територію центрального, північного, західного та південного Таїланду й заходить також у сусідні райони М'янми, Лаосу та Камбоджі. У дикій природі вид зустрічається по всьому центральному Таїланду, від провінції Чіанграй на півночі до провінцій Сураттхані і Пхангнга на півночі Малайського півострова, в районі перешийка Кра. Повідомлення про поширення виду в інших районах південного (півострівного) Таїланду, а також у басейні річки Меконг у східному Таїланді, Лаосі, В'єтнамі та Камбоджі стосуються інших видів або інтродукованих популяцій.
Точні чисельність популяцій сіамської бійцівської рибки та територія поширення виду невідомі.
Дикі популяції сіамської бійцівської рибки існують також у східному Таїланді, В'єтнамі, Західній Малайзії, Сінгапурі, Індонезії, Австралії (Північна Територія), Бразилії, Колумбії, Домініканській Республіці, на півдні США (Флорида). Фермери, що займаються розведенням декоративних риб, часто випускають своїх годованців у сусідні річки та озера, трапляється й випадкова втеча риб з таких господарств. Опинившись на свободі, вони зазвичай стають здобиччю місцевих хижаків, але в деяких місцях вижили й процвітають, утворивши інтродуковані популяції. В природні водойми зазвичай потрапляють виведені породи, тому тепер багато штамів, що живуть у природі, не можна назвати чисто дикими популяціями.
Водяться в різноманітних стоячих або з млявою течією водоймах, на заплавних луках, рисових полях, спокійних ділянках середніх і великих річок, водно-болотних угіддях, в каналах, ставках та інших штучних водоймах. Це, хоча й неглибокі (7,6-15,2 см, залежно від пори року), але часто дуже широкі водойми. Показники води: pH 6,0-8,0; твердість 5-19 °dH; температура 24-30 °C.
Щонайменше 30 % ареалу поширення виду, особливо в Центральному Таїланді, який є центром популяції сіамської бійцівської рибки, було перетворено на сільськогосподарські угіддя з інтенсивним веденням господарства. Спостерігається зменшення чисельності риб через деградацію та забруднення водойм. В багатьох районах відбувається також скорочення середовищ існування риб, таких як ставки, рисові поля й болота, через активні процеси урбанізації та індустріалізації. Другорядною загрозою є генетична ерозія через потрапляння в дику природу виведених штамів бійцівської рибки з фермерських господарств.
Для рибальства вид значення не має. Іноді потрапляє в неводи, сітки й пастки, але рідко використовується в їжу.
У природних водоймах сіамські бійцівські рибки ховаються під водними рослинами від сонячних променів та черепах, змій, мартинів, чапель, зимородків, які полюють риб. Риби шукають собі схованки навіть за відсутності прямої загрози й постійно тримаються серед щільної рослинності.
Сіамська бійцівська рибка вважається несоціальною рибою, вона не плаває групами, навпаки, поводиться дуже територіально. Самці в період нересту займають території, на яких вони будують гнізда з бульбашок, до яких згодом відкладається ікра. Самці ревно захищають свої території від вторгнення інших самців. Самці й самки у стосунках між собою виявляють агресію. У природі риби розподіляються по водоймі зі щільністю близько 1,7 риби на м². Разом із тим самки схильні збиратися в групи, по можливості, одного забарвлення.
Крім зябер, сіамська бійцівська рибка має допоміжний орган дихання, відомий як лабіринт. Він дозволяє рибам дихати атмосферним повітрям і жити у воді з низьким вмістом розчиненого кисню. Рибам доводиться часто спливати до поверхні за черговим ковтком повітря. Дослідження, проведені 2001 року в Таїланді, засвідчили, що сіамська бійцівська рибка може жити за концентрації розчиненого у воді кисню 3,79 мг/л; такий показник є смертельним для більшості інших риб. Проживання на мілководді, часто за умов гіпоксії, дозволяє бійцівським рибкам уникати хижаків та міжвидової конкуренції.
У природі сіамські бійцівські рибки харчуються зоопланктоном, личинками комарів та інших комах. Личинки комарів — їхня улюблена їжа, яку протягом усього року можна знайти у великій кількості в природних водоймах. Знищуючи личинок комарів, ці риби роблять корисну послугу людям.
Бійцівська рибка може рухати очима, щоб стежити за рухомими об'єктами, але не блимає ними. Риби дуже цікавляться оточенням і з великим інтересом перевіряють все нове, що з'являється поруч.
Максимальний засвідчений вік риб — 2 роки.
Дослідження не встановили, чи в сіамської бійцівської рибки існують реальні статеві хромосоми. Були відмічені випадки зміни статі, й від таких риб отримували потомство.
Betta imbellis і Betta splendens гібридизуються, існують перехідні популяції, які є стабільними в плані їхньої генетичної конституції. Існують також гібриди між B. mahachaiensis і B. splendens.
У стосунках із представниками свого виду сіамські бійцівські рибки поводяться дуже територіально, особливо самці. Вони виявляють агресію в боротьбі за їжу або потенційних партнерів для нересту. Займаючи територію навколо свого гнізда, самець рішуче захищає її від вторгнення інших самців свого виду, при цьому він може поводитись доволі агресивно й до самок.
Агресія самця буває дуже сильною, а поведінка доволі складною й стереотипною. Моделі агресивної поведінки сіамської бійцівської рибки неодноразово досліджувалась у лабораторних умовах. Їх легко спостерігати й кількісно оцінювати, адже самці виявляють високий рівень агресії, навіть спостерігаючи власне віддзеркалення. У сутичках між рибами були зафіксовані такі типи поведінки: демонстрація своїх розмірів шляхом розправляння анального, хвостового та спинного плавців, розкривання (ерекція) зябрових кришок, удари хвостом у бік суперника, вигинання тіла, кусання, атака й переслідування.
Захист території є небезпечним як для самця, що тримає територію, так і для самця, що здійснив вторгнення в його володіння. Очунюючи можливі ризики, суперники мають приймати стратегічні рішення: захищати територію або відмовитись від неї. Моделі поведінки можуть мати три варіанти: «агресивна», «покірна» та «репродуктивна». Реакція самців один на одного зазвичай є «агресивною», але іноді один із них вирішує за краще уникати сутички й виявляє «покірну» поведінку. Зустрічаючи самку, яка може стати нерестовим партнером, самець «запрошує» її до гнізда й виявляє при цьому «репродуктивну» поведінку. Ерекція (розкриття) зябрових кришок та удари хвостом застосовуються як у взаємодії між самцями, так і у взаємодії між самцем та самкою. Кусання супроводжує фізичну атаку суперника й спостерігається лише у взаємодії між самцями.
Рівень агресії самця, що тримає територію, залежить від того, хто здійснив вторгнення. Найбільш агресивною є реакція на іншого самця, адже його вторгнення несе загрозу захоплення території суперником. Симпатії самки також спрямовані до переможця поєдинку між самцями. Тому під час агресивної взаємодії із самцем-агресором збільшується швидкість ерекції зябрових кришок, а також кількість укусів та ударів хвостом, які є надійними маркерами сили самця. Під час вторгнення самець, що тримає територію, менше часу проводить під гніздом.
Спокійніше самці ставляться до вторгнення самки, але самки-агресорки зазнають найбільше атак та переслідування. Найменше агресивних дій виявляє самець до самки, яка відкладає з ним ікру. У взаємодії самців і самок спостерігалися залицяння, розкриття зябрових кришок та будівництво гнізда з піни; жодних актів кусання при цьому не було. Демонстрація зябер при виборі партнерки вважається інформацією про зрілість самця. Під час взаємодії самця та його самки-партнерки самець також додає бульбашки до гнізда, періодично ковтаючи повітря з поверхні води й видуваючи його через рот або зябра. Під час залицяння самці дуже мало кусаються, в основному б'ються хвостом і розкривають зябра й більше часу проводять під гніздом. Також було помічено, що поведінка самця стає більш агресивною після вилуплення личинок, ніж це було відразу після відкладання ікри.
Для прояву агресивної поведінки самцеві достатньо побачити суперника. Зустріч двох незнайомих самців починається із взаємної зухвалої й чванливої демонстрації своїх розмірів і сили, при цьому суперники намагаються справити максимальне враження. Спочатку вони оцінюють один одного. Риби наближаються на відстань 2,5-7,6 см й зупиняються. Стоячи носом або боком до суперника, вони розкривають зяброві кришки й тримають їх відстовбурченими майже перпендикулярно до тіла. Це є звичною реакцією на іншого самця. Розкриття зябрових кришок свідчить про боєздатність і співвідноситься з поведінкою домінування. Зазвичай водночас суперники напружують тіло й повністю розправляють свої непарні плавці та швидко вібрують грудними плавцями. Забарвлення тіла також стає значно інтенсивнішим.
Сутички можуть бути майже миттєвими, а можуть тривати 30 секунд і більше, іноді до 17 хвилин. Суперники рухаються по колу, хитають тілами, відправляючи невеличкі хвилі в напрямку противника, вдаряють його хвостом. Далі бійка переходить в активну фазу. Риби здійснюють різкі випади, стрімко підпливаючи до суперника, й з усією силою кидаються на нього, кусають за тіло та плавці, намагаючись пошматувати ворога. Плавці дуже швидко перетворюються на лахміття, з'являються рани на тілі, зриваються луски. Іноді, зчепившись ротами, риби входять у клінч. Боротьба зазвичай дуже інтенсивна й передбачає завдання фізичної шкоди супернику, нерідко вона закінчується загибеллю одного з них, але частіше слабший тікає. Переможцями зазвичай стають більші самці, вони, як правило, поводяться активніше й здійснюють більше атак, але на тривалості поєдинку розмір риб не позначається.
Переможений в паніці намагається спастись. Втеча буває часто дуже швидкою й вибуховою, 1,5 метри риба може подолати менше, ніж за 3 секунди. Втікає вона вже із закритими зябровими кришками. Переможець певний час переслідує суперника, погоня також буває швидкою й по суті є безперервним продовженням атаки. Врешті переможений покидає територію переможця. Після поєдинку в переможеного можуть з'являтися тьмяне забарвлення й «покірна» поведінка, що повідомляє про його підлеглий статус; це припиняє агресію з боку переможця.
Іноді під час поєдинку рибки спливають до поверхні за ковтком атмосферного повітря. Якщо один із суперників робить це, конкурент ніколи не нападає на нього.
В обмеженому просторі акваріуму, коли разом живе ціла група самців, у ході з'ясування стосунків риби дізнаються про силу та бойові здібності інших самців, і між ними встановлюється ієрархія. На її верхівці стоїть єдиний альфа-самець, решта поділяється на особин вищого або нижчого рангу. Всі суворо дотримуються соціальної ієрархії. Сутички з нанесенням фізичних пошкоджень спостерігалися лише в перший тиждень. Надалі бійки припиняються, взаємодія здійснюється лише за принципом «атака-відступ», тобто сильніший проганяє слабшого, проте поранення спостерігалися й надалі. Найактивнішим є альфа-самець, його показники агресії щонайменше в 6 разів перевищують відповідні показники будь-якого самця середнього класу. На нижньому щаблі ієрархії розташовується найслабший омега-самець, його показники активності в 4 рази нижчі за будь-якого самця середнього класу. Звичайною стає поведінка активного уникання сутички шляхом утечі самця нижчого за рангом. Слабша риба часто майже вертикально стоїть біля поверхні води й повільно втягує повітря. Така позиція є визнанням своєї слабкості. Ситуація залишається стабільною поки склад групи не змінюється.
Агресивність поведінки самця може бути зменшена простою присутністю групи інших риб, вона зменшує взаємодію між окремими самцями. Проведені експерименти засвідчили, що не лише наявність самок, але й їхня доступність може зменшити рівень агресії у взаємодії із самцями-конкурентами. Ще одне дослідження показало, що додавання до акваріумної води флуоксетину спричинює періодичне, а іноді й повне ослаблення характерних бійок між самцями сіамської бійцівської рибки; найбільш ефективною виявилася доза 40 мг на 1 г маси тіла риби.
«Жіноча» модель агресії дуже нагадує поведінку самців, але бійки між самками бувають менш інтенсивними, хоча загалом відбуваються за тією ж схемою. Були зафіксовані 3 основних види поведінки самок під час бійки: фронтальна демонстрація (одна риба з відкритими зябровими кришками суне на іншу), бічна демонстрація (риби розправляють плавці, вигинають тіло й кружляють одна навколо одної, час від часу намагаючись ударити суперницю хвостом) та атака (одна риба атакує іншу, іноді тикаючись в неї носом або кусаючи її). Під час демонстрації в самки підвищується інтенсивність забарвлення. Демонстрації бувають короткими, тривають лише 2-4 секунди. Фронтальна демонстрація може переходити в бічну. Бічна демонстрація може здійснюватись лише однією рибою, але частіше обома водночас. Менше 5 % демонстрацій закінчуються атакою. Атака завжди викликає втечу іншої сторони, справжні бійки ніколи не спостерігалися.
Реакція на самок і самців у самок є різною. Поведінку демонстрації вони виявляють лише при зустрічі з іншою самкою. При зустрічі із самцем самка або показує свою готовність до спаровування, або тікає. Готовність до спаровування вона демонструє появою особливого «нерестового» забарвлення.
Самки, на відміну від самців, можуть жити групою без інтенсивної агресивної взаємодії. При цьому в такій групі формується стабільний порядок домінування. Ранжування є сталим, з дня на день воно не змінюється. Найагресивніша риба не обов'язково має стояти на вершині ієрархії. Риби більше контактують з близькими за рейтингом особинами, а не найвищі з найнижчими. Найслабша риба втікає ще до того, як сильніша вдасться до демонстрації.
Сіамська бійцівська рибка — вид, для якого характерні статевий диморфізм та прояв батьківського піклування. Під час розмноження дикі сіамські бійцівські рибки переходять зі струмків і ставків до дрібніших, спокійних і повільних прісноводних водойм, часто вони вибирають собі для нересту рисові поля. Тут вони мають побудувати своє гніздо з піни й підняти потомство. Вода під час гніздування має високу температуру, низькі вміст розчиненого кисню, рН та мінералізацію, але високий вміст вільного вуглекислого газу. Середина нерестового періоду в провінції Накхонсітхаммарат у південному Таїланді припадає на квітень-травень. Під час дослідження, проведеного 2001 року, показники води були такими: рН 5,28-5,8 (середнє 5,47), питома провідність 9,36-61,8 (середнє 27,75) мСм/м, вміст розчиненого кисню 0,00-7,39 (середнє 3,79) мг/л, вміст вільного діоксиду вуглецю 0,45-1,91 (середнє 0,81) мг/л. Глибина водойм становила 2,00-9,40 см, а температура води 27,0-31,5 °C. Щільність популяції сильно варіювала на території дослідження й становила від 0,5 до 4,8 особин на м² при співвідношенні самців і самок приблизно 1:1.
У сезон розмноження самці сіамської бійцівської рибки встановлюють і захищають території у верхніх шарах води, в центрі такої території вони будують гнізда з бульбашок повітря. Розмір території становить менше половини відстані до найближчого гнізда. Свої гнізда риби будують у скупченнях густої підводної рослинності, видуваючи бульбашки навколо плавучої основи.
Гніздо з піни — це аероване місце для утримання заплідненої ікри та личинок. Самець видуває на поверхню води бульбашки повітря, які попередньо обволікає в роті слизовим секретом. Для цього він виробляє в роті густий слиз, що складається з глікопротеїнів, який допомагає підтримувати бульбашки постійно в гнізді. Слиз зміцнює поверхню бульбашок, робить їх стійкішими, бульбашки з'єднуються між собою й тримаються компактною масою на поверхні води. Слиз має також антибактеріальні властивості й забезпечує захист ікри від мікробів. Розміри гнізда коливаються в межах 11,78–82,89 мм завдовжки, 7,89–57,56 мм завширшки й 0,32–15,10 мм заввишки, а відстань до найближчого іншого гнізда становить 27,1–227,3 см. Середній розмір гнізда риб, що живуть в акваріумі, становить 46,8 мм в ширину, 71,3 мм в довжину та 7,4 мм у висоту.
Самці будують гнізда в широкому температурному діапазоні (25-30 °C), але багато емпіричних досліджень показали, що температура води близько 28-30 °C є оптимальною для нересту й розвитку ікри. Тепла вода збільшує активність самців у будівництві гнізда та пришвидшує готовність самки до нересту. Крім того, тепла вода може скоротити час до вилуплювання личинок і, отже, зменшити ризик того, що хтось із зловмисників встигне з'їсти ікру й звести нанівець батьківське піклування.
Під час досліджень нересту сіамської бійцівської рибки в природних умовах були проведені вимірювання розмірів риб. Самці були більшими за самок, їхня вага становила 0,38-0,64 г, довжина 2,67-3,15 см, висота 0,71-0,85 см, вага самок становила 0,13-0,51 г, довжина 1,91-2,95 см, висота 0,49-0,79 см.
Більші гнізда дозволяють утримувати більше ікри, забезпечувати більш ефективну оксигенацію (насичення киснем) та швидший розвиток ембріонів. Тому самці з більшими гніздами здатні досягти більшого репродуктивного успіху. Більші самці мають більше шансів на перемогу в поєдинках і, швидше за все, будуть більш успішно захищати свою ікру й мальків від риб-хижаків. Однак кількість ікринок на гніздо не співвідноситься ні з розмірами самця, ні з площею гнізда з піни. Було також виявлено, що розмір самця не співвідноситься з розміром гнізда, яке він будує.
Самець зазвичай ініціює нерест. Коли гніздо готове, він заманює до нього самку. Як показали дослідження, щільне скупчення гніздування самців приваблює більше самок для спаровування. Пару вибирає виключно самець, самка пасивно приймає переможця, тобто, як правило, більшого самця. Розмір самок у плані розмноження не має суттєвого значення. Натомість великі самці, як правило, перемагають у боях, тримають кращі території й отримують більше доступу до самок. Разом із тим, експерименти не виявили, щоб самки надавали перевагу самцям більшого розміру або з більшою площею гнізда.
Відкладанню ікри передують шлюбні ігри. Самець розправляє свої плавці, розчепірює зябра й «танцює» перед самкою, його кольори стають більш насиченими. В перервах, що виникають під час залицяння, він продовжує будувати гніздо. Готові до нересту самки мають білу крупинку на череві, на тілі з'являються широкі поздовжні темні смуги. Самка демонструє свою готовність нереститися тим, що штовхає самця в бік. Зазвичай самець спочатку проганяє її з-під гнізда, але самка знову й знову повертається. Виявляючи покору, вона викладає свій хвіст близько від гнізда або навіть прямо під ним, а тіло спрямовує по діагоналі вниз і гнучкими рухами сигналізує самцеві про те, що готова нереститися. Самець швидко сприймає це запрошення й припиняє проганяти самку. Незабаром починається спаровування.
Нерест у Betta splendens триває до 3-4 годин. Ікра відкладається невеликими порціями по 10-40 ікринок через короткі проміжки часу. Спаровування відбувається в своєрідних «шлюбних обіймах», самець огинає своє тіло навколо самки, перевертає її на бік, а часто й черевом догори, витискає з неї порцію ікринок і відразу запліднює їх. Відбувається це в тісних обіймах, пара заклякає на декілька секунд, іноді при цьому риби разом опускаються донизу. Ікринки часто збираються у вигині анального плавця самки й лежать там, поки вона не почне рухатись. Самець першим виходить із нерестового заціпеніння, він відпускає самку й, як правило, відразу починає обережно збирати ротом ікринки, що повільно опускаються до дна. Зібравши порцію ікри, самець швидко повертається до поверхні й укладає ікринки в гніздо. Часто разом із ікринками він додає в гніздо нові бульбашки. Невдовзі приходить до тями й самка, вона відразу починає допомагати самцеві збирати ікру. Рибки вкривають ікринки секретом, який буквально приліплює їх до гнізда. Дії повторюються, поки самка не звільниться від усієї ікри. Кількість і розмір ікринок у гнізді може сильно різнитися. Під час дослідження, проведеного в дикій природі 2001 року, було перевірено 21 гніздо: кількість ікринок становила від 165 до 964 штук на гніздо. Одомашнені самки, за даними різних авторів, відкладають від 200 до 1500 ікринок.
Ікра в В. splendens біла, нерівна, схожа на зернятка солі, не містить жирових крапель, демерсальна (тоне), з великою кількістю жовтка, зорієнтованого донизу (телолецитальна, англ. Telolecithal). Діаметр ікринок може коливатися від 0,54 до 1,24 мм. Весь свій розвиток вони проходять лишаючись у гнізді.
Роль самки майже повністю обмежується відкладанням ікри. Після закінчення нересту самець проганяє її від гнізда й перебирає на себе весь подальший догляд за ікрою та личинками. Співвідношення дорослих самців і самок на дослідженій ділянці коливалося в межах 0,36:1 до 1:1. Можливою причиною такого широкого діапазону називають той факт, що самець на час огляду міг бути зайнятий переслідуванням риб-порушників своєї території.
Самець охороняє гніздо й рішуче захищає територію навколо нього. Він лишається під гніздом і не зрушить звідти наступні кілька днів. Самець добудовує гніздо, виробляючи нові бульбашки на заміну тим, що зруйнувалися, перекладає ікринки, бере їх у рота, «полоще» там і випльовує назад, обмахує гніздо грудними плавцями, створюючи навколо нього циркуляцію води, оглядає дно, чи не попадали туди ікринки, а якщо побачить їх там, то повертає назад. Вкладаючи ікринки до гнізда, він підкріплює їх однією-двома свіжими бульбашками. Весь цей час самець поводиться дуже агресивно, атакуючи будь-кого, хто здійснить вторгнення до його володінь. Самець розкриває зяброві кришки й розправляє плавці, залякуючи противника, а тоді переходить до укусів та ударів хвостом. Зазвичай такий напад супроводжується фізичними пошкодженнями й може призвести до смерті порушника. Запліднена ікра та мальки бійцівської рибки мають більше шансів вижити на мілководді, ніж у більш глибокій воді.
Частково за допомогою поверхневого притягання, частково через липкість бульбашок, ікринки тримаються в гнізді. Гнізда з бульбашок є аерованим середовищем, яке сприяє успішному розвитку ікри та вилуплюванню личинок. З часом бульбашки втрачають липкість і розриваються, гніздо розсипається, тому самець постійно займається його відновленням. Якщо якась ікринка випала з гнізда, самець підхоплює її й випльовує назад. Інкубаційний період дуже короткий, триває 20-40 годин за температури 26-30 °C. Температура сильно впливає на тривалість ембріонального розвитку та розвитку личинок, що вищою вона є, тим коротший час розвитку й навпаки. В акваріумних умовах за 27-28 °C личинки вилуплюються вже за 24 години, але за 20-25 °C проходить 3-4 дні. На кінець інкубаційного періоду розвиток ембріонів всередині ікринки добігає кінця, з'являються соміти й відділяються голова та хвіст. Коли личинка готова вилупитись, вона здійснює всередині ікринки сильні й безперервні рухи хвостом.
Личинки, які щойно вилупились, мають розмір близько 2,5 мм. Вони мають великий жовтковий мішок, недиференційовані та легко пігментовані очі, закритий рот та добре розвинений хвостовий плавець. Зовні це просто ікринки з хвостиком, який вертикально звисає із гнізда донизу; голівки ж глибоко закопані в бульбашки. На цьому етапі личинки практично не здатні до плавання й завдяки наявності клейких залоз на голові залишаються прив'язаними до гнізда, де перебувають під батьківським піклуванням. Личинки залишаються в гнізді й живляться запасами своїх жовткових мішків. Поступово розміри жовткового мішка зменшуються, а пігментація личинки стає сильнішою, формуються плавці, й здатність до плавання зростає. Личинки залишаються в гнізді, поки їхні жовткові мішечки повністю не втягнуться, а плавці не розвинуться. Поступово личинки приймають форму, що більше нагадує рибку, але з великим білим черевом. Хоча рот у личинок відкривається достатньо рано, весь цей період вони живляться виключно запасами свого жовткового мішка.
Батьківське піклування триває ще 5-7 днів після вилуплення личинок. Протягом усього періоду гніздування самець надзвичайно зайнятий, і його пильність ніколи не слабне. Він неодноразово бере ікринки або личинок в рота й випльовує їх у гніздо разом із новими бульбашками, забезпечуючи таким чином належну оксигенацію. Окрім підтримання гнізда, повернення ікринок та личинок, що випадають, догляду за ними та періодичної чистки, він постійно перебуває на сторожі, готовий захистити ікру та молодняк від зловмисників, які можуть їх з'їсти. Після вилуплення личинок самець стає ще агресивнішим. В той же час він не виявляє канібалізму до своєї ікри або личинок.
Врешті личинки вичерпують запаси жовткового мішка. На цей час у них вже сформовані всі необхідні органи, й вони займають горизонтальне положення, перетворюються на мальків, починають вільно плавати й переходять на екзогенне харчування. Рот у них у цей час ще дуже малий, і перші 10-12 днів вони харчуються найдрібнішими живими організмами, які плавають у місцевих водах. Молоді мальки ще не мають лабіринтового органу, а кисень, вміст якого найбільший біля поверхні, поглинається лише через зябра.
Через місяць після відкладання ікри, самка може нереститися знову; протягом року вона відкладає 2500-5000 і більше ікринок. Успішні самці можуть виростити 2–3 послідовних виводки за один сезон розмноження.
Етап малька завершується, коли молоді рибки досягають розміру близько 17 мм загальної довжини. На цей час особливості будови тіла у них відповідають конституції дорослих риб. Молодь визріває приблизно через три місяці після нересту, а термін життя риб становить від 2 до 4 років.
Сіамська бійцівська рибка належить до числа найкрасивіших і найпопулярніших прісноводних видів акваріумних риб. Її популярності сприяють невеликі розміри, витривалість, яскраве забарвлення, довгі й пишні плавці, цікава поведінка та невисока ціна. Найбільше цінуються самці з довгими плавцями, вони, зокрема, забезпечують найбільший дохід від експорту декоративних риб.
Існує багато барвистих виведених порід. Певні особливості B. splendens, такі як колір, довжина плавців та темперамент, посилювались селекціонерами протягом століть з декоративною метою та для боїв. Європейські та американські акваріумісти тримають риб за їхню красу, вони надають перевагу бійцівським рибкам з фантазійними довгими плавцями, з чітким малюнком та яскравими кольорами забарвлення; деякі тримають риб з короткими плавцями. У Південно-Східній Азії протягом століть бійцівську рибку тримали для боїв та розваг, тепер також більше звертають увагу на зовнішність риб.
Декоративні риби з новими кольорами й малюнками забарвлення та формою плавців регулярно імпортуються й користуються великим попитом. Вид має високу комерційну цінність. У Таїланді та інших країнах сіамських бійцівських рибок масово розводять на експорт. Продовжують розводити в Піденно-Східній Азії й бойові штами сіамської бійцівської рибки.
Зоомагазини продають виключно риб, виведених у неволі. У продажу переважають дешеві риби, яких масово розводять у Південно-Східній Азії або в Східній Європі. З точки зору стандартів порід вони мають багато дефектів, але для аматорів ці риби — хороший варіант. Імпортні риби в зоомагазинах країн ЄС в середньому коштують від 20 до 45 €. Породисті риби розводяться лише в господарствах селекціонерів. Кожен сам вибирає форму плавців та колір риб, які йому до вподоби.
Із сіамською бійцівською рибкою проводяться наукові дослідження, пов'язані з вивченням поведінки риб.
