Плахур гладенький, рая велика
Плахур гладенький, рая велика (Dipturus batis) — вид хрящових риб родини ромбових скатів. Найбільший представник даної родини, досягає довжини 285 см. Донна риба, що живе на глибині від 100 до 1000 м, зазвичай зустрічається на глибині 100—200 м у прибережних ділянках над мулистими або піщаними ґрунтами. Максимальна тривалість життя — 50 років.
Рило дуже довге і гостре, його довжина в 2,5 — 4 разів більше ширини. Диск ромбоподібної форми з різко загостреними зовнішніми краями. Два спинних плавця розташовані на хвості. У молоді верхня і нижня поверхні диска гладенькі, а у дорослих великих особин частково покриті колючками. Шипи на диску відсутні, уздовж хвоста розташовані 12 — 18 шипів. Верхня поверхня диска оливково-сіра або коричнева з розкиданими світлими точками, нижня поверхня — від попелясто-сірого до сіро-блакитного кольору. Максимальна зареєстрована довжина тіла 285 см, хоча зазвичай не перевищує 100 см, максимальна маса тіла — 97,1 кг.
Історично мешкав на континентальному шельфі північного сходу Атлантичного океану від Мадейри і узбережжя Марокко на півдні до Ісландії і Норвегії на півночі, включаючи Середземне море. У східній частині Балтійського моря, в західній частині Середземного моря і на півдні Північного моря зустрічався рідко. Був відсутній у Чорному морі та східній частині Середземного моря. На початку 20 століття був широко поширений на мілководних ділянках континентального шельфу навколо Британських островів, і найзвичайнісінькім в північних і західних районах. Дуже рідко зустрічався в Ірландському морі, Бристольській затоці і в центральній частині Північного моря. Вилов цього виду в даному регіоні знизився протягом 20-го століття. До 1970-х років гладкий скат зник з Ірландського моря, а також з Ла-Маншу й північної і центральної частини Північного моря. На початку 21 століття регулярно зустрічається тільки на північ і північний захід від Шотландії, в Кельтському морі і вздовж краю континентального шельфу над глибинами понад 150 м.
Веде придонний спосіб життя на континентальному шельфі і континентальному схилі, зазвичай на глибині до 200 м поблизу дна. Однак відзначається і в середніх шарах води. Толерантний до широкого діапазону температури і глибини. Найчастіше зустрічаються невеликими групами, в які входять особини подібного віку і статі. Живиться переважно придонними ракоподібними і костистими рибами, дорослі особини віддають перевагу рибі. У шлунках окремих особин були виявлені залишки пластинозябрових, в тому числі і скатів. На відміну від інших видів скатів активно полює вдень і вночі. Темна спинна поверхня полегшує полювання в пелагіалі.
Самці дозрівають при довжині 125 см у віці 10 років, розміри самиць при дозріванні точно не встановлені, але за оцінками складають 150 см. Період спарювання припадає на весняні місяці. У період розмноження утворюють пари. Співвідношення статей у популяціях приблизно 1:1, але може варіюватися в залежності від регіону проживання та сезону року. Обіймають один одного при спарюванні. Яйцекладний вид. Капсули відкладають навесні і влітку на піщане або мулисте дно, до якого вони прикріплюються жорсткими рогоподібними відростками. Довжина верхніх відростків приблизно дорівнює довжині капсули і в 2 рази перевищує довжину нижніх. Відкладають одночасно по два яйця. Плодючість складає до 40 яєць на рік. Яєчна капсула дуже велика (довжина від 106 до 245 мм, ширина від 50 до 145 мм), прямокутної форми, з чітко вираженими латеральними колами, покрита щільно прилеглими волокнистими нитками. Тривалість розвитку ембріонів точно не встановлена. Розміри молоді при вилупленні 21,2 — 22,3 см. У перший час молодь може слідувати за великими об'єктами, такими як доросла самиця ската.
