Солове́йко схі́дний, або звича́йний (Luscinia luscinia ) — невеликий співочий горобцеподібний птах родини мухоловкових (Muscicapidae), інколи його відносять до родини дроздових (Turdidae). В Україні звичайний гніздовий, перелітний птах.
Маса тіла 22—32 г, довжина тіла близько 17 см. Дорослий птах зверху бурий, надхвістя зі слабким рудуватим відтінком; низ білуватий, з нечіткими темними плямами на волі; боки тулуба буруваті; махові пера бурі; хвіст бурий, з рудим відтінком; дзьоб і ноги бурі. Молодий птах буруватий, строкатий, на перах темна облямівка. Соловейко східний дуже подібний до соловейка західного, від якого відрізняється темними плямами на волі, але найдостовірніше — піснею.
У соловейків дуже багатий репертуар — ці птахи здатні відтворювати до 1000 різних звуків, у порівнянні зі 340 звуками жайворонка та 100 звуками дрозда чорного. У момент співу соловейко забуває про небезпеку, опускає крила й цілковито віддається співу.
Поширений на гніздуванні в Європі та Азії, зимує в Африці. Є вікарним видом по відношенню до соловейка західного. В Україні гніздиться на всій території, крім Карпат і більшої частини Криму; під час міграцій трапляється скрізь.
Гніздиться по узліссях листяних зволожених лісів, в заростях кущів у сирих ярах, світлих невеликих гаях, закинутих садах, парках з густим підростом та підліском, у густих листяних молодняках, загущених лісосмугах вздовж доріг.
Гніздяться окремими парами, які у сприятливих місцях можуть бути розміщені на відстані 50—100 м одна від одної. Гніздо будує зазвичай на землі біля коріння кущів, дерев, іноді під кучами хмизу, рідко — невисоко над землею (15 см або дещо вище) у розгалуженні кущів. Гніздо, як правило, розміщується не в ямці, як у більшості птахів, що гніздяться на землі, а серед лісової підстилки таким чином, що його краї бувають на одному рівні з поверхнею.
Гніздо являє собою досить грубу споруду. Зовнішній її шар складається з декількох рядів напівперегнившого листя дерев. По краях гнізда до них добавляються гілочки, сухі стебла трав'янистих рослин, часто листя осоки. Основа гнізда зазвичай також складається з листя. Лоток вистланий дуже тонкими стеблами злаків та їх розмочаленими листочками, корінцями, шерстю, іноді з домішками кінського волоса. Пір'я для висилки не використовуються.
У повній кладці 4—5, інколи 6 яєць. Шкаралупа блискуча, іноді майже матова. Забарвлення її варіює від оливково-коричневого до темно-шоколадного кольору. Плям або крапок на шкаралупі немає, але в окремих випадках на одному з його кінців відмічається більш рудуватий відтінок, обумовлений наявністю великої кількості дрібних коричнево-рудуватих крапок.
Повні свіжі кладки зазвичай з'являються в другій та третій декадах травня. У випадку розорення гнізда можлива повторна кладка. Насиджує самка протягом 13—14 діб.
