Гагарка безкрила
Гагарка велика, або гагарка безкрила (лат. Pinguinus impennis; за іншими даними, Alca impennis ) — великий нелітаючий птах родини алькових, вимерлий у середині XIX століття. Вид був єдиним сучасним представником роду Pinguinus, до якого включали й інший раніше вимерлий вид — гагарку західноатлантичну (Pinguinus alfrednewtoni ).
Гагарка велика в недалекому минулому була найбільшим представником родини алькових: досягала 75-85 см (30-33 дюймів) завдовжки і важила приблизно 5 кг (11 фунтів). Масивний гачкуватий дзьоб із западинами по боках, голова, шия, спина, верх крил і хвоста у птаха були чорними, а інші частини тіла — білими. Примітною особливістю оперення була наявність білих плям і смуг на голові в різні сезони року: влітку у птаха на голові білі плями були тільки між очима і дзьобом, а взимку — білими ставали також горло і щоки (з темними смугами за очима). Незважаючи на відносно короткі крила завдовжки 15 см (5,9 дюйма), нелітаюча гагарка завдяки їм добре плавала під водою й успішно полювала (тож використання означення «безкрила», запозичене з іншої мови, навряд чи є виправданим, бо не відповідає дійсності). Гагарка велика живилася різними видами риб, зокрема американським оселедцем і мойвою, а також ракоподібними. Вирізняючись вправним плаванням, на суші вона була доволі незграбною. Небезпечними для неї були людина, косатка, орлан-білохвіст і білий ведмідь.
Гагарка велика виводила потомство на скелястих островах з положистим узбережжям і зручними підходами до навколишніх акваторій океану, де було багато необхідного корму. Поєднання таких умов трапляється рідко, тож місць, придатних для гніздування цих птахів, було мало. У пошуках корму більшу частину часу ці гагарки проводили в північних водах Атлантичного океану, біля узбережжя Нової Англії, північного узбережжя Іспанії, східної частини Канади, Гренландії, Ісландії, Фарерські острови, Норвегії, Ірландії та Великої Британії.