Лебідь-трубач (Cygnus buccinator ) — водоплавний птах родини качкових (Anatidae).
Лебідь-трубач є найбільшим серед водоплавних птахів, живе в Північній Америці, де був майже винищений, але поступово відновлює чисельність.
Лебідь-трубач дуже подібний до лебедя-кликуна. Між собою вони відрізняються тільки формою і забарвленням дзьоба – у трубача дзьоб цілком чорний. Це найбільший птах серед лебедів і серед водоплавних. Самці досягають довжини 145-163 см і ваги до 11,8 кг, лебідки мають довжину 139-150 см і вагу 10 кг. Розмах крил близько 2 м, хоча траплялись екземпляри з розмахом і 3 м при вазі 17,2 кг.Лебідь-трубач має дуже довгу гортань і трахею, яка досягає грудини. Саме тому він може видавати трубні звуки.
Лебідь-трубач був поширений у всій Північній Америці. У 1925 році мешкало всього 76 пар цих птахів. Проведені заходи щодо його збереження і розведення в неволі дозволили збільшити популяцію. У 1957 році налічувалося вже до 1 400 особин, а в 1968 році - вже 5 000 лебедів-трубачів. У наші дні існують дві великі гніздові колонії. Одна з них знаходиться на півдні Аляски, інша - на різних ділянках у північній частині Скелястих гір і на західних рівнинах. Нові території заселяються завдяки організаціям зі збереження довкілля, що працюють над поверненням цього виду птахів у первинні місця його проживання. Більшу частину року лебеді проводять на просторах великих озер і ставків, у заплавах річок. Можуть займати також вологі райони лісу і прерій.
Лебеді-трубачі, що живуть у центральних частинах Північної Америки, залишаються тут протягом усього року. Популяції з Аляски мігрують. Восени вони залишають тундру і переселяються в тепліші райони на південному сході півострова. Розселяється також по території Канади – головно в Британській Колумбії, але є також в Онтаріо.
Звички: частково перелітний; тримається на своїй ділянці.
Лебідь-трубач поїдає різні водні рослини. Плаваючи, він також знаходить їстівну прибережну рослинність. Для пошуку корму лебідь-трубач занурює голову і шию у воду, потім стає майже вертикально і гребе лапами. Завдяки цьому прийомові він добирається до пагонів і листя, що ростуть на глибині до одного метра під водою. Лебідь-трубач, вирвавши цілу рослину, з'їдає тільки декілька листків, інші ж частини рослини він залишає лежати на воді. Тому іноді за лебедем-трубачем плавають дрібніші птахи, які збирають залишки його їжі. На суші лебідь-трубач щипає траву та інші низькорослі рослини. Трапляється, що він поїдає також і посіви пшениці. Хоча лебідь-трубач і є рослиноїдним птахом, проте разом з листям він іноді поїдає безхребетних, що знаходяться на них. Коли птах стривожений, він плаває, витягнувши шию і тримаючи дзьоб горизонтально. У спокійному стані довга шия лебедя-трубача граціозно, злегка заломлена.
Лебеді-трубачі створюють пари на все життя. Під час гніздового періоду птахи займають велику ділянку навколо свого гнізда. Територію готують часто вже в лютому.Перелітні птахи повертаються на свої ділянки в березні — квітні. Багато пар прилітають на те ж саме місце і зазвичай використовують старе гніздо. У тій місцині, де мешкають бобри і ондатри, лебеді часто будують гніздо на їхніх «хатках». Споруда зводиться на стеблах рослин і досягає 3 м завширшки. Гніздо будують обидва птахи. Зсередини вони вистеляють його травою і пухом. Самка відкладає 2-13 яєць у квітні-травні. Починає їх висиджувати лише після того, як знесе всі яйця. Висиджування триває близько 33 днів Самець не насиджує кладку, але допомагає тим, що охороняє гніздо і захищає ділянку.Вкриті сірим пухом пташенята вилуплюються з перервами в кілька днів. Дуже швидко пташенята стають повністю самостійними. Тривалість життя лебедя-трубача до 10 років.
