Кіанг (Equus kiang ) — вид ссавців родини конячих (Equidae). Зустрічається у Тибеті і прилеглих регіонах. Кіанг є близьким родичем кулана, проте дещо більше і має декілька більшу схожість з конем.
Кіанги досягають довжини тіла близько 210 см, висоти у холці близько 142 см і ваги від 250 до 400 кг. Їх шерсть зверху влітку забарвлена у світло-червоні кольори, у той час як зимова довга шерсть швидше бура. На спині у них помітна чорна смужка. Нижня сторона біла, окремі білі ділянки вовни можуть сягати аж до спини. Білими є також ноги, передня частина шиї і морда. Крім більших кінцівок, відміна від кулана полягає і у більшій голові, коротших вухах, довшою гриві та ширших копитах.
Кіанги населяють весь тибетський гірський масив, що складається з гірських хребтів і плато на північ від Гімалаїв. Найчисленніші популяції мешкають у Тибетському автономному районі, а також у сусідніх китайських провінціях Цинхай і Сичуань. Кіанги зустрічаються і в Індії (штати Ладакх і Сіккім) і у Непалі. Їх місцем існування є гірські луки та чагарники на висоті до 5000 м над рівнем моря.
Кіанги живуть у табунах від 5 до 400 особин. Зазвичай табуни мають склад з кобил та лошат, а також з особин-підлітків обох статей. Предводителькою груп є, як правило, зріла кобила. Соціальні зв'язки всередині групи дуже сильні, кіанги ніколи не покидають один одного і відправляються разом на пошуки їжі. Огири протягом літа живуть поодинці і збиваються до зими у табуни холостяків.
У пошуках їжі кіанги проходять великі відстані, долаючи в тому числі річки й інші водойми. Вони хороші плавці, іноді можна спостерігати їх при купанні. Як всі кінські, кіанги рослиноїдні і харчуються головним чином травами та іншою низькою рослинністю. За часів достатку їжі (липень і серпень) вони можуть набрати до 45 кг додаткової ваги.
У липні і серпні огири починають слідувати за групами кобил і боротися з суперниками за право спаровуватися. Період спарювання закінчується у середині вересня. Після вагітності, що триває близько року, кобила у липні або серпні народжує по одному лоша. Новонароджені кіанги вже за декілька годин після пологів стоять на ногах і слідують за матір'ю. У віці одного року вони стають самостійними, статева зрілість настає у віці двох років або пізніше. Максимальна зареєстрована тривалість життя кіанга у неволі становила 26 років.