Equus hemionus kulan (Туркменський кулан, закаспійський кулан) — підвид центральноазійського кулана. В 2016 році був оголошений під загрозою зникнення
Популяція виду останнім часом в Туркменістані скорочується, хоча вона поступово збільшується на місцях реінтродукції. Туркменський кулан був повернутий до Казахстану, Узбекистану та України, де раніше існували кулани, також в Ізраїль, де в підвид гібридизується з перськими куланами.
В 2005 році в Туркменістані чисельність популяції становила 1,295-1,345 голів. Немає інших даних про стан популяції Туркменістану, але є надія, що невеликі табуни тварин все ще мешкають у важкодоступних районах навколо Бадхиза і процвітають у Західному Копетдагу (долина Сумбар-Чандир) та Устюртському плато навколо озера Саракамиш. Однак певна роздроблена популяція закаспійського кулана наразі зросла понад 2000 голів у дикій природі. Також підраховано, що в Центральній Азії проживає понад 6000 куланів. В 2017 році в Казахстані популяція має 3900 куланів, з них найбільша популяція Казахстану (3400) є в національному парку Алтин-Емель.
Туркменський кулан — один з найбільших за чисельністю підвидів куланів. Має завдовжки 200–250 см, заввишки 100–140 см у плечах, важить 200–240 кг. Огири більші за кобил.
Має блідо-коричневе хутро, з темною смугою вниз по хребту і білими плямами з боків, спини та живота, також має волохату чорну гриву та пучок на кінці хвоста. Влітку хутро туркменського кулана стає тонкішим та коричневішим, взимку має густе сірувато-коричневе хутро.
Ареал туркменського кулана охоплює середньоазійські дельти, гарячі і холодні пустелі та напівпустелі, степи, посушливі луки і чагарники.
Туркменський кулан раніше був найпоширенішим з куланів, ареал охоплював північний Іран та північний Афганістан, Закаспійську області та Західний Китай, Південний Сибір, а також пустелю Сариєсик-Атирау в Казахстані.
Кулани — травоїдні ссавці. Харчуються травами та чагарником. Більша частина води надходить з їжею, хоча він часто подорожує за джерелами води, особливо при годуванні молоком лошат, але завжди залишаються в межах 30 км від найближчого джерела води.
Кобили живуть з огирами у невеликих табунах. Домінуючий огир захищає навколишні терени навколо джерел води і намагається спаровуватися з будь-якими кобилами, що підходять до водопою. Кобила після періоду вагітності, що триває близько року народжує єдиного лоша, який залишається з матір'ю перші два роки життя. Більшість народжень відбувається з квітня по вересень.
Спекотний клімат пустель робить кулана переважно активним на світанку та сутінках, коли температури менші. Кулани — одні з найшвидших наземних ссавців і може бігти з високою швидкістю до 70 км/год.
Як і всім куланам, туркменському кулану загрожує браконьєрство, полювання на м'ясо та шкіру, втрата середовища проживання та та полювання з боку хижаків: перських леопардів, смугастих гієн та азійських сірих вовків. Нині вимерлі середньоазійські хижаки, каспійські тигри та азійські гепарди також полювали на куланів. Проте, як і інші кулани, вони мають захист від хижаків: табун огирів може співпрацювати і виганяти хижаків. Туркменському кулану в основному загрожує незаконне полювання.
Популяція дорослих туркменських куланів оцінюється в 1600-2000 особин.
Західний Копетдаг. 47 реінтродуковано у 1988-89 роках. 13 куланів.
Цілком ймовірно, що чисельність туркменської популяції, включаючи Бадхиз, нижче цифри, представленої у 2014 році, оскільки ознаки браконьєрства значні і припускають високу незаконний видобуток. Нинішня тенденція до зростання двох субпопуляцій не зможе довго тривати при такій загрозі, як це вже спостерігалося раніше в Бадхизі.
Автохтонна субпопуляція у Бадхизькому заповіднику скорочується. Велика частина популяції куланів в Бадхизе влітку залишає охороняємий терен в пошуках джерел води, таких як річки Кушка і Іслім, розташовані поблизу афганського кордону. За межами території, що охороняється конкуренція з дехканами і набіги на оброблювані поля призводять до конфліктів з місцевим населенням. Переслідування з боку пастухів і їх собак і перевипасання худоби обмежують доступ куланів до пасовищ і воді за межами заповідника.
Даних по ситуації з куланами у Туркменістані явно недостатньо. Точність оцінки чисельності популяції і діапазон її розподілу не зрозумілі.
