Канадська рись, або північноамериканська рись (Lynx canadensis ) — вид північноамериканських ссавців родини котових (Felidae). Близький родич євразійської рисі (Lynx lynx ); деякі спеціалісти відносять їх до одного виду. Проте деякими ознаками канадська рись подібніша до рудої рисі (Lynx rufus ), ніж до євразійської. Поширена в Канаді та на півночі Сполучених Штатів, у тому числі на Алясці.
Має густе сріблясто-коричневе хутро, гривасту морду та китички на кінчиках вух і в цілому нагадує інші види роду рись середнього розміру. Канадська рись більша за руду рись, із якою вона поділяє частину свого ареалу, та вдвічі більша за кота свійського.
Зовнішнім виглядом канадська рись подібна до євразійської: щільне хутро сріблясто-коричневого кольору, на якому можуть бути чорнуваті плями. Канадська рись дещо менша і в середньому важить близько 11 кг, досягає 90 см у довжину та 60 см висоти в плечах. Самці більші, ніж самки. Влітку хутро канадських рисей набуває червонувато-коричневого забарвлення. Ця рись має хутряний комірець, який нагадує подвійно-конічну бороду, короткий хвіст із чорним кінчиком і довгі китиці на вухах. Довгі лапи рисі мають вкриті хутром ступні, що допомагає тварині пересуватися по глибокому снігу.
Ця рись поширена в північних лісах Північної Америки майже по всій Канаді та Алясці. Крім того, на території США є великі її популяції в штатах Монтана, Айдахо та Вашингтон. Є й популяція у Великій Єллоустонській екосистемі (англ. Greater Yellowstone Ecosystem), зокрема в Єллоустонському національному парку в Вайомінгу. У штатах Юта, Міннесота і в Новій Англії канадська рись рідкісна. На межі тисячоліть її було реінтродуковано в Колорадо. Сумарна площа ареалу рисі оцінена в 7,7 мільйона км².
Канадська рись — тварина-одинак, що веде нічний спосіб життя і займає велику територію. Навесні народжується від одного до п'яти кошенят, виживання яких залежить в основному від наявності здобичі.
Площа індивідуальних мисливських ділянок рисі коливаються від 4 км² до 25 км² у самок і від 4 км² до 70 км² у самців. Ділянки самців зазвичай оточують ділянки самок, але деяка частина їх територій може перекриватися . Кордони своєї ділянки рисі регулярно мітять сечею, залишаючи мітки на деревах та скелях.
Канадська рись полює на зайців, гризунів та птахів. Взимку завдяки глибокому сніговому покриву може полювати й на копитних — це можуть бути благородні олені або товстороги. У голодний час канадська рись не гидуватиме падаллю — залишками благородного чи північного оленя або американського лося. У деяких місцевостях головною здобиччю рисі є заєць Lepus americanus, на якого може припадати до 75 % її раціону. Розмір популяції канадської рисі коливається слідом за чисельністю американського зайця.
У шлюбний сезон один самець рисі може злучитися з декількома самками, що живуть з ним по сусідству. Як тільки вони злучилися, самець і самка розходяться. Самці не беруть жодної участі у вирощуванні молоді. Період розмноження припадає на кінець січня або лютий. Вагітність у самки триває 63—70 днів. У травні—червні (у виняткових випадках — в липні) в неї народжується від 1 до 5 кошенят, причому їх кількість залежить від того, наскільки мати забезпечена їжею. Кошенята народжуються безпорадними та сліпими, вагою близько 280 грамів та 25 см в довжину. Їх хутро вкрите плямами, які в міру дорослішання зникають. Очі в кошенят розплющуються на 10—17 день, а на 24—30 день вони вже можуть виходити з лігва. Мати годує їх молоком до 3—5-місячного віку. Перед пологами самки канадської рисі влаштовують собі лігва. Як правило, лігво знаходиться усередині гущавини кущів, дерев, під валунами, корінням лісоповалу або в порожнистих стовбурах дерев. Лігва, як правило, розташовані під середнім нахилом і виходять на південь або на південний захід. Кошенята відділяться від матері у віці 10 місяців, коли здатні самостійно добувати собі харч; зазвичай це березень або квітень. Статевої зрілості молоді рисі досягають у віці від 10 до 23 місяців. В природних умовах в середньому живуть від 10 до 15 років.
