Центральноавстралійський скельний щур
Zyzomys pedunculatus або центральноавстралійський скельний щур — вид мишоподібних гризунів родини Мишеві (Muridae). Є ендеміком Австралії.
Нічний спосіб життя тварин — це особлива поведінка тварин, при якій активне життя здебільшого ведеться серед ночі, а сон серед дня.Нічні тварини за...
Рослиноїдні або травоїдні, фітофаги — тварини, що живляться лише рослинною їжею. Є так званими первинними споживачами в харчових ланцюгах. Вони їдя...
На
НаземнийЖиворо́дний — термін на позначення тварин, у яких ембріон розвивається в організмі матері, тож дитинчата з'являються на світ живими, а не з відкла...
Нора́ — діра або тунель під землею з одним або декількома ходами назовні, викопаний тваринами з метою створення простору для мешкання, тимчасового ...
Не
Не мігрантC
починається зЦе невеликий гризун, довжина його тіла без врахування хвоста становить від 19,6 до 14,9 см; до 30 см з врахуванням хвоста. Важить звір від 50 до 120 грам. Забарвлення шерсті жовтувато-коричневе, живіт дещо блідіший. Особливістю цього виду є покритий шерстю хвіст і дещо довші вуха. Сам хвіст, як і в інших представників роду Zyzomys, слугує для накопичення жиру; він має товсту основу.
Zyzomys pedunculatus є ендеміком невеликої області гірського хребта Макдоннелл в центральній частині Австралії. З 1999 року ареал виду скоротився більш ніж на 80%. Найбільшими загрозами є пожежі і хижаки, такі як здичавілі коти, собаки, інтродуковані лиси.
З 1960 по 1996 рік жодного екземпляра цього виду не було помічено. Вид вважався вимерлим, поки в 1996 році не була спіймана тварина, індентифікована, як Zyzomys pedunculatus. Пізніше гризунів цього виду було знайдено ще в 15 місцях. Загальна чисельність виду невідома, однак, за оцінками, зробленими в 2014 році, гризунів залишилось менше 1000 одиниць. Більшість популяції мешкає на території національного парку Вест-Макдоннелл.
МСОП вважає цей вид таким. що знаходиться на межі зникнення. Конвенція CITES наводить цей вид в додатку I.
Для захисту цього виду необхідний ефективний контроль щодо можливих небезпек і заходи з реінтродукції.