Дуїкер максвелла
Philantomba maxwellii або Дуїкер Максвелла— це невелика антилопа, поширена в Західній Африці.
Су
СутінковийНі
НічніНічний спосіб життя тварин — це особлива поведінка тварин, при якій активне життя здебільшого ведеться серед ночі, а сон серед дня.Нічні тварини за...
Фо
ФоліворПл
ПлодоїднийРо
РослиноїдніРослиноїдні або травоїдні, фітофаги — тварини, що живляться лише рослинною їжею. Є так званими первинними споживачами в харчових ланцюгах. Вони їдя...
Бі
БігунЗо
ЗоохоріяНа
НаземнийТе
Територіальні твариниТериторіальні тварини — тварини, які захищають певну територію від вторгнення представників того ж виду.
Живоро́дний — термін на позначення тварин, у яких ембріон розвивається в організмі матері, тож дитинчата з'являються на світ живими, а не з відкла...
Мо
МоногамніМонога́мія — тип соціальної організації, за якої самець і самиця з однієї переваги віддають одне одному перевагу у спарюванні, ділять гніздо, і, за...
Од
ОдинокийНе
Не мігрантM
починається зДуїкер Максвелла це невелика антилопа, як і інші представники її роду. Для нього характерні злегка припіднята спина, короткі ноги, невелика голова і короткі круглі вуха. Довжина тіла з головою складає від 63 до 100 см, і від 55 до 90 без урахувань голови. Висотою в плечах він 35-38 см, важить близько 8-10 кг. Хвіст довжиною 8-10 см густий, шерсть на ньому біла. Вид демонструє значний статевий диморфізм: самки набагато більші за самців. Колір шерсті світло-коричневий, іноді з блакитним відтінком, колір в індивідів різниться. Навколо рогів є виразне пасмо шерсті. Живіт білий. Самки мають чотири соски..
Самці, а іноді і самки мають прямі, короткі, шпильчасті роги, довжиною 3,5-6 см. Довжина рогів збільшується зі сходу на захід ареалу поширення виду: в Гані роги майже непомітні, а на заході вони найдовші. Частка рогатих самок різко знижується зі 100% в Нігерії до 5 з 80 в Ліберії. Самки P. m. libriensis зазвичай безрогі. В тих популяціях, де в самок роги є, вони коротші за роги самців. Широкий череп з вулькою мордою довжиною майже 12,7 см в довжину і 6,4 см в ширину. Розміри черепів збільшуються зі сходу на захід між Того і Ліберією, хоча в крайніх східних і західних точках ареалу ця тенденція не прослідковується.
Блакитний дуїкер надзвичайно схожий на дуїкера Максвелла. Однак останній майже в два рази більший і важчий, з великим черепом. Тоді як дуїкер Максвелла майже однорідного кольору, блакитний дуїкер помітно двокольоровий. Ще одна відмінність-педальна залоза над копитом, у блакитного дуїкера вона менша.
Дуїкер Максвелла віддає перевагу ділянкам зі свіжими, густими заростями. Він заселяє теплі вологі низинні ліси, розташовані в країнах Західної Африки, таких як Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне і Того. Він також населяє узлісся, вторинні ліси, чагарники, скреб, галерейні ліси і пасовища. Західним кордоном поширення цього виду є південний захід Сенегалу і західна Гамбія, а східний- Крос-Ривер в Нігерії.
Дуїкер Максвелла має передочну залозу, виділення якої використовує для мічення території. Імовірно, подібні дуїкери були одними із перших тварин, що почали використовувати передочну залозу подібним чином. Маркування запахом також пов'язана з визначенням індивіда або з соціальним примиренням: було помічено, як самці і самки притискають залози одна до одної.
Дуїкер Максвелла харчується фруктами, насінням, вторинною рослинністю і чагарником. Раціон змінюється відповідно до сезону, з переходом на рослинність і квіти на початку зими.
Невеликий розмір тварини відображається на його харчуванні. Через менші розміри рота, він концентрується на їжі, меншою за 3 см діаметром.
Телята зазвичай народжуються під час сезонів посухи. Самки народжують одного теля раз в рік після стодвадцятиденної вагітності. Дитинча важить біля 1/10 від ваги матері. Дуїкери Максвелла можуть прожити в неволі до 10 років.
