Країна

Кірибаті

112 тварин

Респу́бліка Кіриба́ті — острівна держава, розміщена на островах та атолах у центральній та західній частині Тихого океану, що складається з трьох груп коралових атолів і вулканічного острова.

Кірибаті розташована на 32 коралових островах в архіпелагах: Кірибаті (Гілберта), Лайн (Центральні Полінезійські Споради), Равакі (Фенікс), включаючи найбільший атол світу Кіритіматі (острів Різдва), а також на океанічному острові Банаба.Відстань від найзахіднішого до найсхіднішого острова становить 4 000 км.

32 атоли та один острів (Банаба) розділені на 4 групи островів (із заходу на схід):

Острови Гілберта — група островів в південно-східній частині Мікронезії. Загальна площа — 279,23 км². В межах архіпелагу можна виділити три підгрупи островів Гілберта, які розрізняються за кількістю опадів: Північна підгрупа (атоли Макін і Бутарітарі), Центральна підгрупа (атоли Маракеі, Абаіанг, Тарава, Маіана, Абемама, Куріа, Аранука) та Південна підгрупа (атоли Ноноуті, Табітеуеа, Беру, Нікунау, Онотоа, Тамана, Арорае).

Більшість островів у архіпелазі Гілберта і кілька островів у архіпелагах Лайн і Фенікс розташовані в сухому поясі екваторіальної океанічної кліматичної зони.

З давніх-давен місцеві жителі виділяють два сезони в році. Перший з них — Aumeang, який починається одночасно з появою на небосхилі зоряного скупчення Плеяд. Другий сезон — Aumaiaki, який починається одночасно з появою на небосхилі сузір'я Скорпіона. Перший сезон зазвичай триває з жовтня по березень, другий — з квітня по вересень. Більш дощовим є сезон Aumeang, тоді як сезон Aumaiaki є більш посушливим. Дослідження напрямку вітрів, яке проводили на атолі Тарава від 1978 до 1983 року, вказує на те, що з грудня по травень переважають вітри, що дмуть зі сходу і північного сходу, а у квітні-листопаді — зі сходу і південного сходу. При цьому вітри з грудня по травень дмуть сильніше.

Клімат Кірибаті залежить від двох зон конвергенції: міжтропічної, яка визначає рівень опадів на північних атолах, та південнотихоокеанської, яка визначає рівень опадів на південних атолах. З цими двома поняттями пов'язані дві аномалії — явища Ель-Ніньйо і Ла-Нінья. Під час Ель-Ніньйо межтропічна зона конвергенції пересувається на північ у бік екватора, а Ла-Нінья — на південь у бік від екватора. Під час Ель-Ніньйо на островах Кірибаті випадають сильні дощі, а під час Ла-Нінья настає сильна посуха.На північних атолах архіпелагу Гілберта і північних островах Лайн, окрім Кіритіматі, опадів випадає більше, ніж на атолах, що лежать на півдні. Рівень опадів у Кірибаті варіює від 1100 мм на півдні островів Гілберта (атол Таман) до 3000 мм на рік на півночі (атол Бутарітарі) і від 4000 мм в архіпелазі Лайн (атол Тераїна) до 800 мм на атолі Кантон (острови Фенікс). Урагани бувають досить рідко.

Найсухішими місяцями в році є травень і червень. Сезон дощів на островах Гілберта триває з жовтня по квітень. Періодично трапляються посухи (особливо в центральних і південних островах архіпелагу Гілберта, на островах Фенікс і острові Різдва), які згубно впливають на сільськогосподарські рослини (насамперед кокосову пальму).

Середньорічна температура в Кірибаті варіюється від 26 °C до 32 °C. Найспекотніші місяці — вересень-листопад, найхолодніші — січень-березень.

Значну загрозу майбутньому країни становить глобальне потепління, і в тому числі пов'язане з ним підвищення рівня Світового океану, в результаті якого острови заввишки менш як 5 м можуть опинитися під водою. У листопаді 2010 року президент Кірибаті на конференції з питань зміни клімату, що відбулася в столиці Кірибаті Південній Тараві, звернув увагу провідних держав світу, що роблять значний внесок у забруднення атмосфери парниковими газами, до цієї проблеми та заявив, що республіка повинна бути готовою до будь-яких наслідків, викликаних глобальним потеплінням, в тому числі до необхідності переселення громадян країни.

Через маленьку площу суходолу, віддаленість від континентів, порівняно молодий геологічний вік атолів, а також суворі природні умови на островах Гілберта налічується лише 83 види місцевих рослин, жодна з яких не є ендеміком. Вісім видів рослин, імовірно, були завезені аборигенами, а сумарна кількість судинних рослин, виявлених на островах за увесь час, — приблизно 306 видів.

До рослин, які були завезені аборигенами, належать гігантське болотне таро (Cyrtosperma chamissonis), таро (Colocasia esculenta), гігантське таро (Alocasia macrorrhiza), ямс (Dioscorea spp.), два види хлібного дерева (Artocarpus altilis та A. mariannensis) і такка перистонадрізана (Tacca leontopetaloides). Рослини пандан покрівельний (Pandanus tectorius) і кокосова пальма (Cocos nucfera), ймовірно, мають подвійне походження: на багатьох островах це корінні рослини, на інших — завезені людиною. Чотири рослини: таро, кокосова пальма, хлібне дерево і пандан — відігравали та відіграють одну з ключових ролей в харчуванні місцевих жителів. Також зустрічаються характерні для всіх атолів Океанії рослини Scaevola taccada (кір. te mao), Tournefortia argentea (кір. te ren), Morinda citrifolia (кір. te non), Guettarda speciosa (кір. te uri), Pemphis acidula (кір. te ngea) і мангрові дерева.

Основні представники морської фауни — лобстери, кокосові краби, тридакни, конуси (морські черевоногих молюсків), голотурії (або морські огірки). Прибережні води островів дуже багаті рибою (близько 600—800 видів) і коралами (близько 200 видів). Риба завжди була основним джерелом їжі для місцевих жителів. У прибережних водах зустрічаються рифові окуні (Lutjanidae), альбули (Albula vulpes), молочні риби (Chanos chalzos), великоголові кефалі (лат. Valamugil), барабулеві (Upeneus spp.), ставриди (Caranx spp.). Зустрічається кілька видів морських черепах.

Світ ссавців Кірибаті вкрай бідний. Єдиним наземним ссавцем, поміченим на островах під час Американської наукової експедиції в першій половині XIX століття, був малий пацюк. Жителі розводять домашню птицю і свиней. Світ орнітофауни досить різноманітний: загалом у країні мешкає 75 видів птахів, одна з яких є ендеміком — це очеретянка (Acrocephalus aequinoctialis), що мешкає на Кіритіматі. Більшість островів у архіпелагах Лайн і Фенікс є дуже великими колоніями птахів. Наприклад, острови Молден і Старбак, а також частина острова Кіритіматі оголошені морськими заповідниками.

показувати менше

Респу́бліка Кіриба́ті — острівна держава, розміщена на островах та атолах у центральній та західній частині Тихого океану, що складається з трьох груп коралових атолів і вулканічного острова.

Кірибаті розташована на 32 коралових островах в архіпелагах: Кірибаті (Гілберта), Лайн (Центральні Полінезійські Споради), Равакі (Фенікс), включаючи найбільший атол світу Кіритіматі (острів Різдва), а також на океанічному острові Банаба.Відстань від найзахіднішого до найсхіднішого острова становить 4 000 км.

32 атоли та один острів (Банаба) розділені на 4 групи островів (із заходу на схід):

Острови Гілберта — група островів в південно-східній частині Мікронезії. Загальна площа — 279,23 км². В межах архіпелагу можна виділити три підгрупи островів Гілберта, які розрізняються за кількістю опадів: Північна підгрупа (атоли Макін і Бутарітарі), Центральна підгрупа (атоли Маракеі, Абаіанг, Тарава, Маіана, Абемама, Куріа, Аранука) та Південна підгрупа (атоли Ноноуті, Табітеуеа, Беру, Нікунау, Онотоа, Тамана, Арорае).

Більшість островів у архіпелазі Гілберта і кілька островів у архіпелагах Лайн і Фенікс розташовані в сухому поясі екваторіальної океанічної кліматичної зони.

З давніх-давен місцеві жителі виділяють два сезони в році. Перший з них — Aumeang, який починається одночасно з появою на небосхилі зоряного скупчення Плеяд. Другий сезон — Aumaiaki, який починається одночасно з появою на небосхилі сузір'я Скорпіона. Перший сезон зазвичай триває з жовтня по березень, другий — з квітня по вересень. Більш дощовим є сезон Aumeang, тоді як сезон Aumaiaki є більш посушливим. Дослідження напрямку вітрів, яке проводили на атолі Тарава від 1978 до 1983 року, вказує на те, що з грудня по травень переважають вітри, що дмуть зі сходу і північного сходу, а у квітні-листопаді — зі сходу і південного сходу. При цьому вітри з грудня по травень дмуть сильніше.

Клімат Кірибаті залежить від двох зон конвергенції: міжтропічної, яка визначає рівень опадів на північних атолах, та південнотихоокеанської, яка визначає рівень опадів на південних атолах. З цими двома поняттями пов'язані дві аномалії — явища Ель-Ніньйо і Ла-Нінья. Під час Ель-Ніньйо межтропічна зона конвергенції пересувається на північ у бік екватора, а Ла-Нінья — на південь у бік від екватора. Під час Ель-Ніньйо на островах Кірибаті випадають сильні дощі, а під час Ла-Нінья настає сильна посуха.На північних атолах архіпелагу Гілберта і північних островах Лайн, окрім Кіритіматі, опадів випадає більше, ніж на атолах, що лежать на півдні. Рівень опадів у Кірибаті варіює від 1100 мм на півдні островів Гілберта (атол Таман) до 3000 мм на рік на півночі (атол Бутарітарі) і від 4000 мм в архіпелазі Лайн (атол Тераїна) до 800 мм на атолі Кантон (острови Фенікс). Урагани бувають досить рідко.

Найсухішими місяцями в році є травень і червень. Сезон дощів на островах Гілберта триває з жовтня по квітень. Періодично трапляються посухи (особливо в центральних і південних островах архіпелагу Гілберта, на островах Фенікс і острові Різдва), які згубно впливають на сільськогосподарські рослини (насамперед кокосову пальму).

Середньорічна температура в Кірибаті варіюється від 26 °C до 32 °C. Найспекотніші місяці — вересень-листопад, найхолодніші — січень-березень.

Значну загрозу майбутньому країни становить глобальне потепління, і в тому числі пов'язане з ним підвищення рівня Світового океану, в результаті якого острови заввишки менш як 5 м можуть опинитися під водою. У листопаді 2010 року президент Кірибаті на конференції з питань зміни клімату, що відбулася в столиці Кірибаті Південній Тараві, звернув увагу провідних держав світу, що роблять значний внесок у забруднення атмосфери парниковими газами, до цієї проблеми та заявив, що республіка повинна бути готовою до будь-яких наслідків, викликаних глобальним потеплінням, в тому числі до необхідності переселення громадян країни.

Через маленьку площу суходолу, віддаленість від континентів, порівняно молодий геологічний вік атолів, а також суворі природні умови на островах Гілберта налічується лише 83 види місцевих рослин, жодна з яких не є ендеміком. Вісім видів рослин, імовірно, були завезені аборигенами, а сумарна кількість судинних рослин, виявлених на островах за увесь час, — приблизно 306 видів.

До рослин, які були завезені аборигенами, належать гігантське болотне таро (Cyrtosperma chamissonis), таро (Colocasia esculenta), гігантське таро (Alocasia macrorrhiza), ямс (Dioscorea spp.), два види хлібного дерева (Artocarpus altilis та A. mariannensis) і такка перистонадрізана (Tacca leontopetaloides). Рослини пандан покрівельний (Pandanus tectorius) і кокосова пальма (Cocos nucfera), ймовірно, мають подвійне походження: на багатьох островах це корінні рослини, на інших — завезені людиною. Чотири рослини: таро, кокосова пальма, хлібне дерево і пандан — відігравали та відіграють одну з ключових ролей в харчуванні місцевих жителів. Також зустрічаються характерні для всіх атолів Океанії рослини Scaevola taccada (кір. te mao), Tournefortia argentea (кір. te ren), Morinda citrifolia (кір. te non), Guettarda speciosa (кір. te uri), Pemphis acidula (кір. te ngea) і мангрові дерева.

Основні представники морської фауни — лобстери, кокосові краби, тридакни, конуси (морські черевоногих молюсків), голотурії (або морські огірки). Прибережні води островів дуже багаті рибою (близько 600—800 видів) і коралами (близько 200 видів). Риба завжди була основним джерелом їжі для місцевих жителів. У прибережних водах зустрічаються рифові окуні (Lutjanidae), альбули (Albula vulpes), молочні риби (Chanos chalzos), великоголові кефалі (лат. Valamugil), барабулеві (Upeneus spp.), ставриди (Caranx spp.). Зустрічається кілька видів морських черепах.

Світ ссавців Кірибаті вкрай бідний. Єдиним наземним ссавцем, поміченим на островах під час Американської наукової експедиції в першій половині XIX століття, був малий пацюк. Жителі розводять домашню птицю і свиней. Світ орнітофауни досить різноманітний: загалом у країні мешкає 75 видів птахів, одна з яких є ендеміком — це очеретянка (Acrocephalus aequinoctialis), що мешкає на Кіритіматі. Більшість островів у архіпелагах Лайн і Фенікс є дуже великими колоніями птахів. Наприклад, острови Молден і Старбак, а також частина острова Кіритіматі оголошені морськими заповідниками.

показувати менше