Європейський
Сом звича́йний, або європе́йський (Silurus glanis) — риба з роду сом (Silurus) ряду сомоподібних (Siluriformes). Прісноводна донна річкова риба, що живе на глибоких ділянках річок, глибоких протоках і старицях, в озерах і водосховищах, також у солонуватих водах лиманів. Найбільша прісноводна риба в Європі. Цінна промислова риба.
У слов'янський міфології сом звичайний асоціювався із міфічним божком природи — водяником, котрий сам міг набувати образу велетенського сома. Звідси виникла і народна назва риби — «риба водяного». Люди вважали сома небезпечною істотою, що міг топити з поверхні води качок, гусей, собак і навіть маленьких дітей. У словнику-довіднику «Слов'янський світ» наведено ще одну народну назву сома — «чортів кінь». За переказами, це величезний сом, на якому їздить водяник під час оглядин своїх володінь і який йому приносить потопельників. Ось чому в деяких місцевостях цю рибу не вживали в їжу, виловленого сома не можна було сварити, аби не почув водяник і не помстився за нього. Згідно із Танахом, сом — нечиста риба, адже не має луски.
На Запоріжжі існувала легенда, згідно з якою предком запорозьких козаків був вусатий сом, а саме слово «сом» означало чаклун або чарівник.
Образ сома використовувався в українських народних легендах, переказах та казках: «Сом», «Легенда про Сома». За свою характерну зовнішність і поведінку про сома згадується в народних прикметах, загадках, приказках та повір'ях:
Українські письменники також зверталися у своїх творах до цієї риби: Григір Тютюнник у «Степовій казці», Лущевська Оксана у «Пригодах сома на ім'я Сіромаха», Олександр Петрович Ємченко у «Пригодах чорного сома» та Остап Вишня в оповідці «Сом».
Ні
НічніНічний спосіб життя тварин — це особлива поведінка тварин, при якій активне життя здебільшого ведеться серед ночі, а сон серед дня.Нічні тварини за...
Пл
ПланктоноїднийРи
РибоїдніМ'
М'ясоїдніМ'ясоїдні — тварини, що живляться переважно м'ясом. Цим вони відрізняються від травоїдних, що споживають в основному рослинну їжу, а також від всеї...
Яй
ЯйцекладніЯйцекла́дні твари́ни — тварини, що при розмноженні відкладають яйця, в яких на момент залишення організму матері ступень розвитку ембріону незначни...
По
ПолігінандріяОд
ОдинокийНе
Не мігрантW
починається зЗа зовнішніми ознаками сома легко відрізнити від усіх інших риб. У нього величезна тупа голова, велика паща зі «щіткою» — кількома рядами дрібних загнутих всередину зубів. Сом має двоє вусів на верхній щелепі і чотири вусики — на нижній. Вуса є своєрідними щупальцями, за допомогою яких сом відшукує їжу навіть у темряві. Очі в сома дуже маленькі. Сом має довгий анальний плавець, що переходить у довгий хвостовий плавець. Жировий плавець відсутній, непарні плавці не мають шипів. Тіло зверху темне, черево світле. Сом має колір, відповідний типу ґрунту, на якому він мешкає: наприклад, «піщані» соми — світліші, «кам'яні» — темніші. Іноді трапляються соми-альбіноси.
Тіло голе, без луски, покрите шаром слизу.
Сом звичайний — не тільки найбільший за розміром у роді сом, а й одна з найбільших прісноводних риб на планеті та найбільша прісноводна риба в Україні. Довжина тіла сомів може сягати 5 м, вага — 100 кг у віці 80–100 років. Останніми роками соми більші за 100 кг не виловлюються. Причиною цьому є значний промисловий пресинг і браконьєрство. Існує чимало інформації про гігантських сомів, що сягають 250–300 кг, але документальних підтверджень існування таких сомів немає.
Поширений у Європі на схід від Рейну в Південній та Східній Європі, у басейнах Балтійського, Чорного, Каспійського і Аральського морів, Ладозького та Онезького озер. Мешканець прісних вод, проте може виходити на нагул у солону воду морів. Надає перевагу теплій воді; чим північніше, тим соми трапляються в меншій кількості і меншого розміру. Ареал на півночі обмежений Ленінградською областю та півднем Фінляндії, де соми рідко досягають ваги 10 кг.
В Україні живе в басейнах всіх річок. Найчисельніший у пониззі Дунаю, Дністрі, у басейні Дніпра. У західних районах нечисельний, трапляється в гірських течіях до висоти 400 м. Також трапляється в окремих ділянках Чорного моря, зокрема був помічений біля острова Зміїний.
Зазвичай все життя проводить в одній ямі, якщо тільки надзвичайні обставини не змусять його шукати інше місце (як, наприклад, пошуки їжі, нерестові та зимувальні міграції). Сом веде одиночний спосіб життя, лише деяке скупчення можна спостерігати в зимувальних ямах (іноді по кілька десятків, а то й сотень особин) або у масивних укриттях (повалені дерева, затоплені судна тощо). Перші 2–3 роки молоді соми також воліють триматися зграями, зазвичай спостерігається це в багатих кормом місцях. Соми ведуть переважно нічний спосіб життя. У спекотні дні можуть виходити до поверхні води. Вони дуже чутливі до холоду. Соменята — рухливіші й часто активні вдень. Вночі у пошуках корму соми виходять на мілководдя до берегів. Сом не любить каламутну воду і тому в дощову погоду, коли в річку надходить каламутна вода, він прагне піти з ями до поверхні. Присутність сомів у водоймі іноді можна виявити за поодинокими голосними сплесками протягом ночі.
Молодь живиться донними безхребетними, ікрою і дрібними рибами. Дорослі — типові хижаки: полюють на риб, великих донних безхребетних, часто на амфібій, рептилій, водоплавних птахів і дрібних ссавців. Загалом здобич сома не є вибірковою, основою його раціону є масові придонні види в певній водоймі. Як і щука, сом — прекрасний санітар водойм: він з'їдає хворих і ослаблих риб. Про сома також відомо, що він є канібалом, тобто поїдає молодь свого виду.
Шукає їжу сом за допомогою нюху, дотику, слуху та сприймання електромагнітних імпульсів. Зір у сома дуже слабкий.
Розповсюджені описи випадків нападу на людей, як полювання, не мають документальних підтверджень. Хоча, великий сом дійсно може напасти на людину, яка необережно зайшла у воду у місці, де підростає молодняк сома, який батько залишається захищати після нересту.
Статева зрілість сома настає на 3–4-му році життя (при вазі 1–2 кг), нерест починається після прогрівання води до 20 °C. У пониззі Дніпра нерест триває з середини травня до середини червня. У ті ж терміни нерест спостерігається й у інших регіонах України і залежить переважно від метеорологічних (температура води насамперед) і гідрологічних (сила паводка) умов. Нерест парний, відбувається на глибинах 0,4–2,5 м за температури 18–25 °C. Самиця відкладає ікру на неглибоких ділянках зі слабкою течією або зовсім без течії у вириті в ґрунті заглиблення. Зазвичай нерестовища розташовані у прибережній зоні на глибині 40–50 см на ділянках із м'якою водною рослинністю. Водні рослини використовуються як субстрат для нересту, а також як природний фільтр для води і схованки для молоді.
Плодючість сомів — 140–278, максимально до 1380 тис. ікринок. Вважається, що самці охороняють ікру до появи мальків. Ікринки мають блідо-жовте забарвлення. Період інкубації ікри залежить від температури води і триває в середньому близько 2,5 доби. Після нересту соми переходять на глибину, до місця літніх стоянок і починають активно живитись. Післянерестовий жор — найактивніший. Триває він майже до середини літа, потім поступово знижується, а за перших нічних заморозків сом зовсім припиняє живитися.
Багато рибалок-сомятників сповідують принцип «спіймав — відпусти». Це сприяє збереженню популяції сома, що особливо важливо в умовах майже неконтрольованого в Україні браконьєрського вилову. У деяких країнах, наприклад в Іспанії, відпускати спійманого сома — обов'язково.
