Ра́к широкопа́лий (Astacus astacus) — один з 4 видів роду річкових раків інфраряду Astacidea. В Україні представлений номінативним підвидом A. astacus astacus. Поширений в прісних водоймищах на всій території Європи. Починаючи з другої половини XX століття широкопалого рака витісняє з природних оселищ інший вид прісноводих раків — Pacifastacus leniusculus, інтродукований з Нового Світу.
Назва «широкопалий» вказує на більшу, ніж у інших річкових раків, ширину клешні.
Не
НекрофагиНекрофаги, стервої́дні, або падальники — тварини які живляться трупами інших тварин. Належать до гетеротрофів.Некрофагами є багато комах (жуки-мерт...
Яй
ЯйцекладніЯйцекла́дні твари́ни — тварини, що при розмноженні відкладають яйця, в яких на момент залишення організму матері ступень розвитку ембріону незначни...
A
починається зДовжина тіла широкопалого рака може досягати 20 см. Тіло складається з двох відділів — головогруд (голова і груди) і черевця. Із спинного боку головогруди і черевце покриті масивним карапаксом, що несе на передньому кінці гострий виріст, — рострум. З боків від рострума розташовується дві пари чутливих придатків — антен — і пара фасеткових очей на рухливих стебельцях, а попереду — дві пари вусиків: коротенькі й довгі.
Груди складаються з 8 сегментів, а черевце — з 6 сегментів і анальної лопаті (тельсона). Кілька сегментів має й голова. У самок черевце ширше, ніж у самців. На кожному сегменті, як правило, знаходиться пара кінцівок. Кінцівки першого сегменту, на якому відкриваються статеві отвори, або перетворені в копулятивний орган (у самців), або відсутні (у самок). Наступні чотири несуть плавальні кінцівки — плеоподи. Ротовий апарат складається з шести пар кінцівок: верхніх щелеп, двох пар нижніх щелеп і трьох пар ногощелеп.
Черевце, як і в інших десятиногих ракоподібних, несе п'ять пар черевних ніжок, призначених для плавання. Перша пара відрізняється великими розмірами і несе клешні, які більші у самців. Останні чотири функціонують як ходильні ноги. Від їх зовнішньої сторони в порожнину під карапаксом відходять перетворені в гіллясті зябра епіподіти. На останньому сегменті розташовані уроподи (останні черевні кінцівки), що разом із тельсоном утворюють схожий на віяло хвостовий плавець.
Із спинного боку головогруди і черевце покриті масивним хітиновим панциром — карапаксом. Панцир просякнутий вапном, що надає йому міцності. Забарвлення варіює залежно від місця проживання від зеленувато-бурого до синяво-коричневого, яке маскує на тлі темного мулистого дна.
Виявлений у річках Ірші (притока Тетерева), деяких озерах та притоках річок Гірського Тікичу та Гнилого Тікичу, верхів'ях річок — правих притоках Дністра, Пруту та Серету. Ареал охоплює Європу — від північної Фінляндії до західної Франції та північної Італії; трапляється у країнах Балтії, на півночі Білорусі та північному заході Росії.
Веде осілий спосіб життя — в норах на глибині 2 — 8 м. Взимку скупчується у глибоких ямах. Прісна чиста вода: річки, озера, ставки, швидкі або проточні струмки (завглибшки 3—5 м і із западинами до 7—12 м). Влітку вода повинна прогріватися до 16—22 °C. Раки дуже чутливі до забруднення води, тому місця, де вони водяться, говорять про екологічну чистоту цих водоймищ. Стенобіонтний та стенотермний (холодолюбний) вид. Оптимум рН 7,0 — 8,5.
Полює річковий рак вночі. Вдень ховається в укриттях (під каменями, корінням дерев, в норах або будь-яких предметах, що лежать на дні), які охороняє від інших раків. Риє нори, довжина яких може досягати 35 см. Влітку живе на мілководді, взимку перебирається на глибину, де ґрунт міцний, глинястий або піщаний. Траплялися випадки канібалізму. Повзає річковий рак задкуючи назад. В разі небезпеки за допомогою хвостового плавця збовтує мул або різким рухом спливає геть. У конфліктних ситуаціях між самцем і самкою завжди домінує самець. Якщо ж зустрілися два самці, то зазвичай перемагає більший.
Звичайно рак пересувається по дну головою вперед, повільно переставляючи ноги, а в разі небезпеки відштовхується і вправно пливе заднім кінцем тіла наперед, швидко загрібаючи воду хвостовим плавцем та направляючи її під себе.
На суходолі рак пересувається задом наперед. За допомогою ніг, клешень і хвостового плавця він ніби підтягує тіло. Звідси й пішов вислів «задкувати наче рак».
Всеїдний. Рослинна (до 90 %) і м'ясна (молюски, черв'яки, комахи і їх личинки, пуголовки) їжа. Влітку широкопалий рак живиться водоростями і свіжими водними рослинами (рдесник, елодея, кропива, латаття, хвощ), взимку — опалим листям. За один прийомом їжі самка з'їдає більше, ніж самець, але і їсть вона рідше. Запах їжі раки відчувають на великій відстані, особливо якщо трупи жаб, риб і інших тварин почали розкладатися. Раціон залежить від пори року та інших факторів. Живиться в сутінках або перед заходом сонця і вночі (вдень раки ховаються під каменями або в норах, виритих на дні або біля берегів під корінням дерев). Річковий рак шукає їжу, не відходячи далеко від нори; якщо ж корма недостатньо, може мігрувати на 100—250 м.
Річковий рак — роздільностатева тварина. Статеві залози розміщуються в грудній порожнині.
На початку осені самець стає агресивнішим і рухливішим, нападає на особину, що наближається, навіть з нори.
Визрівання яйцеклітин у самок відбувається у яєчниках, а формування чоловічих статевих клітин у самців — у сім'яниках.
Побачивши самку, він починає переслідування, і якщо наздоганяє, то хапає її за клішні і перевертає. Самець має бути більше за самку, інакше вона може вирватися. Запліднення внутрішнє. Самець переносить сперматофори на черевце самки і залишає її. За один сезон він може запліднити до трьох самок. Приблизно за два тижні самка викидає 20-200 яєць, які виношує на черевці.
Сезон розмноження: жовтень.
Статеве дозрівання: самці — 3 роки, самки — 4.
Вагітність/інкубація: залежить від температури води.
Тривалість життя: 20-25 років.
Потомство: новонароджені рачки досягають в довжину до 2 мм. Перші 10-12 діб вони залишаються під черевцем у самки, а потім переходять до самостійного існування. У цьому віці їх довжина близько 10 мм, вага 20-25 міліграм. У перше літо рачки линяють п'ять разів, довжина їх збільшується удвічі, а маса в шість разів. Наступного року вони виростуть до 3,5 см, і важитимуть близько 1,7 г, злинявши за цей час шість разів. Зростання молодих річкових раків відбувається нерівномірно. На четвертий рік життя раки зростають приблизно до 9 см, з цієї миті вони линяють двічі на рік. Кількість і терміни линянь сильно залежать від температури і живлення.
III категорія — уразливий. Реліктовий вид.
Незначна.
Порушення природного стану водойм, пов'язане з антропогенним фактором (евтрофікація, збіднення води на кисень, забруднення пестицидами, замулення тощо); заразні хвороби — чума раків, септоциліндроз (іржаво-плямиста хвороба), телоханіоз (фарфорова хвороба); вороги (хижі риби, водоплавні птахи, ссавці). Після масової загибелі широкопалого рака внаслідок вірусного захворювання (чума раків) у прісних водоймах його місце посів близький вид — довгопалий рак. Він виявився стійкішим до зростаючого антропогенного впливу (менш вибагливий до чистоти води, вмісту в ній кисню тощо) і плодючішим.
Занесено до Червоного списку МСОП та Європейського Червоного списку (1991). Включено до Червоної книги України (1994, 2009) та Бернської конвенції. Заборонено вилов правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Слід зменшити антропогенний вплив на водні екосистеми, взяти під охорону водойми, де водиться широкопалий рак.
