Бі́сса, справжня каретта (Eretmochelys imbricata, Chelonia imbricata ) — черепаха родини морських черепах. Інша назва «черепаха Хоксбіла». Довжина панцира до 75, як виняток — до 85 см. Верхня щелепа дзьобоподібно загнута, пластинки спинного панцира розташовані черепицеподібно. Поширена в усіх тропічних і субтропічних морях. На сушу виходить лише для відкладання яєць, яких самиця за сезон відкладає до 100 шт. Живиться бісса переважно молюсками й рибою. До винайдення пластмас рогові пластинки панцира бісси високо цінились як матеріал для виготовлення галантерейних виробів, що спричинилося до інтенсивного її винищення.
Бісса відноситься до розряду малих морських черепах, середня маса яких рідко перевищує 45 кг, а довжина панцира - 85 см. Зустрічаються і великі екземпляри масою 55 кг (рекорд 86 кг), з довжиною панцира 55-95 см (рекорд 114 см). За зовнішнім виглядом бісса схожа на зелену черепаху, але помітно поступається тій в розмірах. Свою латинську назву (imbricata ) вона отримала завдяки особливій будові панцира, при якому щитки карапакса помітно налягають один на одного. Це особливо помітно у молодих тварин, з віком пластини встають по місцях. Бісс називають гачконосими черепахами завдяки верхній щелепі, що виступає вперед над нижньою, зубець на ній має форму гака. Карапакс (верхній щиток панцира) темно-зелений або коричневий - у молодих черепах, у дорослих - темно-бурий або каштановий з жовтим або рожевим візерунком з плям і променів; пластрон (нижній щиток) жовтий. На передніх ластах по 2 кігті :)
Бісси розмножуються, подібно іншим черепахам, виходячи на сушу тільки для того, щоб відкласти яйця. Іншу частину життя вони проводять у воді. Самка виходить на низький піщаний берег і вириває гніздову ямку в піску неподалік від води, куди і відкладає яйця. Зробивши кладку, вона повертається в море. У кладці може бути від декількох десятків до 200 і більше кулястих яєць, покритих шкірястою оболонкою - це залежить від розмірів самки. Процес інкубації триває близько 60 діб.
