Тині́вка лісова́ (Prunella modularis ) — невеликий птах родини тинівкових ряду горобцеподібних. Мешкає у помірному кліматі Євразії. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид.
Де
ДенніМ'
М'ясоїдніМ'ясоїдні — тварини, що живляться переважно м'ясом. Цим вони відрізняються від травоїдних, що споживають в основному рослинну їжу, а також від всеї...
Ко
КомахоїдніРо
РослиноїдніРослиноїдні або травоїдні, фітофаги — тварини, що живляться лише рослинною їжею. Є так званими первинними споживачами в харчових ланцюгах. Вони їдя...
Зе
ЗерноїднийДе
ДеревнийНа
НаземнийAl
AltricialЯй
ЯйцекладніЯйцекла́дні твари́ни — тварини, що при розмноженні відкладають яйця, в яких на момент залишення організму матері ступень розвитку ембріону незначни...
Те
Територіальні твариниТериторіальні тварини — тварини, які захищають певну територію від вторгнення представників того ж виду.
По
ПоліандріяМо
МоногамніМонога́мія — тип соціальної організації, за якої самець і самиця з однієї переваги віддають одне одному перевагу у спарюванні, ділять гніздо, і, за...
По
ПолігініяПо
ПолігінандріяЗа
Зазвичай поодинокийІє
ІєразхічніІєрархія домінування в етології та соціальній психології — класифікація групи особин за їх рангом у соціумі, владою або престижем.
Ча
Часткові мігрантиD
починається зПтах розміром приблизно з горобця. Маса тіла — 19—20 г, довжина тіла — близько 15 см. Статевий диморфізм не виражений. Дорослий птах зверху рудувато-бурий, з темною смугастістю; покривні пера вух бурі, зі світлими рисками; смуги над очима, горло, шия з боків і спереду, воло і груди сірі; на рудувато-бурих боках тулуба темно-бурі поздовжні смуги; черево і підхвістя білуваті; махові і стернові пера бурі; дзьоб чорний; ноги жовтувато-бурі. Молодий птах строкатіший, особливо знизу; сірий відтінок є лише на голові.
Гніздиться на більшій частині континентальної Європи (за виключенням деяких південних районів Піренейського, Апеннінського та Балканського півостровів і Скандинавії північніше 70° пн. ш.), на східному узбережжі Середземного моря, в Малій Азії, Ірані та на заході Західного Сибіру. За межами материка зустрічається на Британських, Гебридських островах і на Корсиці. У гори піднімається до 2200 м над рівнем моря в швейцарських Альпах, до 2600 м на Кавказі і до 1600 м у Піренеях. Тинівка лісова інтродукована в Новій Зеландії, де зустрічається до 1600 м над рівнем моря.
В Україні гніздиться на заході країни та в горах Криму; мігрує скрізь; зимує в приморських районах.
Біотопи дуже різноманітні, але завжди включають густий підлісок. У північній частині ареалу населяють різноманітні ліси з береломом, заростями кущів, часто вздовж річок і струмків. У рівнинних районах Західної Європи часто мешкає в культурному ландшафті: фермах, садах і парках із густою рослинністю. У тундрі та гірській місцевості мешкає в низькорослих лісових масивах і кущах.
У період розмноження основу живлення складають різноманітні безхребетні, головним чином комахи і павукоподібні. Споживає жуків (довгоносиків, турунів, пластинчастовусих, листоїдів, стафілінів тощо), павуків, мух, клопів, веснянок, прямокрилих та ін. Споживає випадково також наземних молюсків і дощових червів. Восени, у період дозрівання плодів і насіння, характер живлення змінюється на рослинну їжу. У цей період живиться насінням щавлю, чорниці, кропиви, осоки, сосни, берези тощо. Вживає також ягоди малини і бузини. Взимку охоче відвідує годівнички, поїдаючи хлібні крихти і шматочки сала. Корм майже завжди шукає на землі. Рідко ловить комах на льоту.
У межах популяцій лісової тинівки існує кілька різних систем взаємовідносин між статями, включаючи моногамію (утворення постійної пари), поліандрію (два або три самця і одна самка), полігінію (один самець і дві самки) і полігінандрію (два або три самця і від двох до чотирьох самок). Встановлено, що самці лісової тинівки мають найбільший репродуктивний успів у випадку полігінії і найменший — у випадку поліандрії. У ході спостережень над 254 птахами було встановлено, що у 42% випадків спостерігали моногамію, у 30% — поліандрію, у 4% — полігінію і у 24% — полігіноандрію
Гніздо добре замасковане, розміщується в невеликій групі ялин, сосен або навіть на поодинокому дереві або на краю масиву підросту. Інколи гніздо влаштовують в густих заростях листяних дерев, кущів, у гілках повалених дереву кущі хмизу. Висота розташування гнізда варіює від 0,4 до 3 м (частіше 1—1,5 м). Воно закріплюється біля стовбура або в розгалуженні гілок 2—3 дерев, часто зламаних та викривлених, що утворюють зручну опору і надійне укриття. Гніздо доволі масивне, складається із значної кількості укладеного, але майже не переплетеного матеріалу. Його основа споруджується з сухих ялинових гілочок, а стінки головним чином із зеленого моху з домішками залишків торішнього листя, шматочків гнилої деревини, лишайників. Лоток частіше за все вистелений спорангієносними частинами зозулиного льону, нерідко волоссям, шерстю, у ньому можуть бути вкраплення пір'я, сухих волотей злаків.
Повна кладка зазвичай складається з 5, рідше з 4 або 6 яєць, у виключних випадках їх може бути 7. Шкаралупа блискуча, блакитно-зеленого кольору.
Гніздовий період розтягнутий. Протягом року два виводки. Перші кладки з'являються у другій половині травня, другі — наприкінці червня — на початку липня. Насиджування триває 11—12 діб.
Перебуває під охороною Бернської конвенції.
В Європі (яка включає понад 95% гніздового ареалу), гніздова популяція оцінюється 12—26 млн пар та приблизно 36—78 особин В Україні чисельність оцінюють в 24,5—34,5 тис. пар.