Сплюшка євразійська або совка (Otus scops ) — птах родини совових. Єдиний вид роду в фауні України, представлений номінативним підвидом.
Сова дрібних розмірів (приблизно з дрозда). Довжина тіла — 19–20 см, розмах крил — 50–54 см, маса до 80 г. Загальний тон оперення бурувато-сірий (у рудої морфи — рудуватий) з темними поздовжніми і білими поперечними рисками. Низ світло-сірий з поперечними білуватими смужками і темними поздовжніми рискамина стрижнях пер. Махові і стернові пера зі світлими і темними смугами. На голові добре помітні «вушка». Дзьоб темно-сірий. Райдужна оболонка ока жовта.
Ареал охоплює Південну і Центральну Європу, Північну Африку, Центральну Азію. Зимує в Екваторіальній Африці. В Україні це перелітний гніздовий птах, що зустрічається на півдні лісостепу, в степу, Карпатах і Криму.
Гніздовий, перелітний вид. На місцях гніздування з'являється з кінця березня — до початку травня. Оселяється в лісах, садах, парках, лісосмугах та ін. Моногам. Гніздиться в дуплах дерев, у старих гніздах сороки, штучних гніздівлях, норах. Кладка з 3–6 білих яєць. Період відкладання з третьої декади травня до початку липня. Насиджування 21–29 днів. Пташенята залишаються в гнізді до трьох тижнів. Починають літати через 30–33 дні. Міграції вивчені дуже слабо. На півдні України осіння міграція відбувається в кінці вересня. Живиться переважно комахами, рідше (в холодну погоду) гризунами і дрібними птахами.
Включено до Червоної книги України (1994, 2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Бернської (Додаток ІІ) конвенції. Охороняється на території Карпатського біосферного заповідника, Вижницького НПП. Потребує збереження стиглих насаджень і дуплистих дерев, вивчення екології та контролю стану популяцій, виявлення та охорони місць гніздування, приваблювання у штучні гніздівлі.
Загальна чисельність на території Європи становить 210–440 тис. пар. На півдні України та у рівнинному Закарпатті — нечисленний, в інших районах — дуже рідкісний. Чисельність в країні оцінена в 2–4 тис. пар. Майже на всій європейській частині ареалу відзначена тенденція до зменшення чисельності. Чинники загрози достеменно не вивчені, найвірогідніше — зменшення площ старих лісів з дуплистими деревами, хижацтво куниці кам'яної, конкуренція сови вухатої.
