Горобець скельний (Petronia petronia ) — птах родини горобцевих (Passeridae).
Розміром трохи більше хатнього горобця. Самці і самки майже не відрізняються за забарвленням. Загальний тон оперення сірувато-бурий. По всьому тілу розташовані бурі пестринки, на грудях велика лимонно-жовта пляма (у самців більш яскравіша). Хвостові пір'я з білими кінчиками, над оком світла брова.
Мешкає в горах і передгір'ї північної Африки, південної Європи, Близького Сходу, Кавказу, Середньої та Центральної Азії.
Великий ареал цього виду охоплює Кашгар, Монголію, Алашань, степи і гори в районі озера Кукунор, східні області Північно-Західного Китаю, південний захід і південний схід Казахстану, Середню Азію і Кавказ, проникаючи на південь до Кашміра та південних областей Афганістану, Ірану. Гніздиться в Палестині, Малій Азії, на Балканському півострові, в Італії, південній Франції, на Піренейському півострові, в Північно-Західній Африці, на островах Атлантики: Канарських і Мадейра, а в Середземному морі — на Мальорці, Корсиці, Сардинії та Сицилії.
Північна межа ареалу в Передкавказзі проходить у районі Грозного, Кисловодська, Черкеска. У Казахстані розповсюджений на півострові Мангишлак (Мангістау), а також в долинах річок Урал і Емба.
Мешкає в передгір'ях і на схилах гір, зазвичай в кам'янистих розсипах і на скелях. В польоті кам'яний горобць спритний і швидкий; по землі і камінні він ходить і швидко бігає, як жайворонок.
Поза періодом гніздування кам'яні горобці широко кочують у пошуках корму. У Центральній Азії, приблизно з серпня по квітень, кам'яні горобці збиваються в зграї до 100—500 особин. У горах Середньої Азії відзначаються досить регулярні вертикальні кочівлі.
В Ірані, Малій Азії, південній Європі і в північно-західній Африці кам'яний горобець живе більш-менш осіло, але і тут робить кочівлі невеликого масштабу. В Іраку вони відомі як щорічні зимові гості.
Їжу кам'яного горобця становлять переважно насіння, ягоди та зелені частини диких і культурних рослин, а також комахи. Цим птахам необхідна питна вода, але далеких перельотів на водопій вони не роблять, тому здебільшого влаштовуються близько джерела, струмка, стоячої водойми, дощової калюжі або колодязя.
На відміну від більшості горобців це полігамний вид (у самця 3-4 самки). У кладці 4-7 білих з коричневими плямами яєць.
Гніздиться колоніями, іноді досить великими. Гнізда типово горобині — кулясті з бічним входом, поміщаються в щілинах скель, в норах, нерідко також і в будівлях людини. Гнізда, як правило, містяться в тріщинах скель, в щілинах між камінням, в нерівностях ґрунту по крутих гірських схилах і обривах, в норах і виїмках, попередньо зайнятих береговими ластівками, щурками, скелястими повзиками, в дуплах дерев, де також нерідко використовуються кинуті гнізда повзиків. Іноді гніздяться в старих глиняних будівлях міських ластівок. Вхід в нору, в дупло або в кинуте гніздо при необхідності розширюється кам'яним горобцем, але сам він нір не риє, навіть у м'якій породі. Зрідка гніздиться і в густих сплетіннях гілок дерев, наприклад арчі. У цих випадках гніздо зазвичай спирається на більш товсті сучки, а зверху прикривається навислим дрібним волохатим гіллям ялівцю.
Гніздо кам'яного горобця — пухке, недбале і досить велике (якщо дозволяє місце) споруда з сухих стебел і мітелок злаків і з вистилки з пір'я, вовни тварин і рослинного пуху. Зверху воно завжди прикрите нависаючим каменем, стінкою нори або дупла, іноді гілками дерева.
